П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
05 грудня 2013 р. Справа № 802/4303/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.
секретаря с/з Дмитрука В.В.,
за участю представників сторін:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Рябцуна С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_4
до головного управління Держземагентства у Вінницькій області
про визнання протиправним і скасування наказу, -
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання протиправним і скасування наказу від 31.05.13р. №ВН/0522283000:02:000/00000013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_4 звернувся 20.08.12 р. до Липовецької райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 69,8376гектарів, розташованої на території Лозуватської сільської ради за межами населеного пункту с. Лозувата, Липовецького району, Вінницької області для ведення фермерського господарства терміном на 49 років. Однак, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою Липовецькою РДА відмовлено. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із позовом про визнання дій незаконними та надання земельної ділянки. Згідно рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19.11.12 р. (справа №213/2032/12) вказану земельну ділянку (кадастровий номер 0522283000:02:000:2044) надано в оренду ОСОБА_4 терміном на 49 років, рішення суду набрало законної сили 18.03.13 р..
Але, цю земельну ділянку наказом головного управління Держземагентства у Вінницькій області №ВН/0522283000:02:000/00000013 від 31.05.2013 року було надано іншій особі, таким чином, наказ є протиправним та підлягає до скасування.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення та пояснив, що до управління 16.04.2013 року звернувся ОСОБА_5 з клопотанням про надання в оренду земельну ділянку площею 69,84 га на території Лозуватської сільської ради Липовецького району для ведення фермерського господарства. До заяви ОСОБА_5 надано викопіювання чергового кадастрового плану формування території Лозуватської сільської ради Липовецького району, де згідно викопіювання, вказана земельна ділянка відноситься до земель резервного фонду (рілля), тобто являється землями сільськогосподарського призначення державної власності. Розглянувши заяву ОСОБА_5, підстави для відмови в наданні йому земельної ділянки в оренду були відсутні. Вважає, що наказ №ВН/0522283000:02:000/00000013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 31.05.2013 р. видано відповідно до чинного законодавства, він є законним, а позовні вимоги ОСОБА_4 безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року №40, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2013 року за №260/22792, внесено зміни до Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Відповідно до ч.1. ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Так, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 3 цієї ж статті Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 16.04.13р., звернувся із заявою вхідний №2203/03-26 (а.с. 47), до головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства та території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області із земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 69,84 га. До заяви ОСОБА_5 надано копію диплому про закінчення у 2008 році Львівського державного аграрного університету, де ним отримано базову вищу освіту за напрямом підготовки «Механізація та електрифікація сільського господарства» і здобуто кваліфікацію бакалавра з механізації сільського господарства (а.с.51) та викопіювання із чергового кадастрового плану формування території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області (а.с.52) де умовно позначено розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення в розмірі 69,84 га і яку мав намір отримати ОСОБА_5. Як видно з даного викопіювання із чергового кадастрового плану, що не заперечується сторонами, вказана земельна ділянка не надана нікому у власність або користування із складу земель резервного фонду (рілля), тобто, була вільною на момент звернення ОСОБА_5 до відповідача.
На підставі даних документів начальником головного управління Держземагентства у Вінницькій області прийнятий 31.05.13 р. наказ №ВН/0522283000:02:000/00000013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким надано громадянину ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 69,84 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду) на території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).
Суд не бере до уваги твердження представника позивача, який посилається на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19.11.12 р. (справа №213/2032/12), яким надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років земельну ділянку площею 69,8376 га на території Лозуватської сільської ради за межами населеного пункту с. Лозувата, Липовецького району, Вінницької області, набрало законної сили 18.03.13 р.. Так як, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.07.13р. дане рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19.11.12 р. та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 18.03.13 р. скасовані.
Таким чином, суд вважає, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу, право оренди земельної ділянки у ОСОБА_4 не виникло, ним не був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а згідно викопіювання із чергового кадастрового плану формування території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області KOATUU-052228300002000 земельна ділянка сільськогосподарського призначення не надана нікому у власність і станом на 31.05.13 р. перебувала у державній власності.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд вважає, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу який видав цей акт. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто, є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачене законодавством. Таким чином, суд дійшов до висновку, що приймаючи 31.05.13 р. наказ №ВН/0522283000:02:000/00000013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», головне управління Держземагентства у Вінницькій області не вийшло за межі своїх повноважень, встановлених діючим законодавством, а діяло лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, оскаржуваний наказ є таким, що відповідає вимогам закону. Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача є не обґрунтованими і не відповідають дійсним обставинам справи, а отже, не підлягають до задоволення, а тому, керуючись ст.ст. 158,160-163,167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В позові ОСОБА_4 до головного управління Держземагентства у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 31.05.13р. №ВН/0522283000:02:000/00000013 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя Крапівницька Н. Л.