Справа №2-344/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клочко

Номер провадження 22-ц/788/2480/13 Суддя-доповідач - Левченко Т. А.

Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г., Собини О. І.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Шпилівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 За життя, йому на праві власності належали будинок з господарськими будівлями і земельні ділянки, загальною площею 0,70 га в АДРЕСА_1: для ведення особистого підсобного господарства площею 0,26 га та обслуговування житлового будинку 0,04 га згідно рішення виконкому Шпилівської сільської ради № 11 від 29.10.1993 року; 0,40 га - для розширення особистого підсобного господарства згідно рішення виконкому Шпилівської сільради № 9 від 10.01.1995 року. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно заповідав своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який в свою чергу подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь позивачки. Рішенням Сумського районного суду право власності на домоволодіння за вищевказаною адресою було визнано за позивачкою. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті батька в с. Шпилівка по вул. Псільській у вигляді земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, для обслуговування житлового будинку та для розширення особистого підсобного господарства як спадкоємця за заповітом.

Рішенням суду від 11 квітня 2013 року визнано за ОСОБА_3 право власності на три земельні ділянки, загальною площею 0,70 га, а саме: земельну ділянку площею 0,26 га для ведення особистого підсобного господарства, земельну ділянку площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 19 липня 2013 року виправлено описку у рішенні суду, а саме, змінено абзац перший та п'ятий мотивувальної частини та другий абзац резолютивної частини рішення від 11 квітня 2011 року по справі № 2-344/11 та викладено в наступній редакції:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 і після його смерті відкрилася спадщина. За життя, йому на праві власності належали дві земельні ділянки, загальною площею 0,6814 га в АДРЕСА_1 та домоволодіння з господарськими будівлями, що знаходилися на них. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є позивачка та її рідний брат ОСОБА_5 За життя ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно заповідав своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який в свою чергу подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь позивачки. Рішенням Сумського районного суду право власності на домоволодіння за вищевказаною адресою було визнано за позивачкою, тому на даний час позивачка просить визнати за нею право власності на дві земельні ділянки, загальною площею 0,6814 га.

В суді встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належали 3 земельні ділянки та домоволодіння, розташоване на них за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 7) і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі й на вищезазначені земельні ділянки та домоволодіння. Відповідно до заповіту, складеного за життя померлим та посвідченого секретарем Шпилівської сільської ради 30 січня 1995 року, все своє майно ОСОБА_4 заповідав своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 8). Останній, в свою чергу, подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь позивачки. Відповідно до рішення Сумського районного суду Сумської області № 2-1181/2010 від 29.12.2010 року право власності на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, було визнане за позивачкою. На даний час позивачка просить суд визнати за нею право власності на земельні ділянки, а саме: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1223 га, та ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,5591 га, які були передані ОСОБА_4 у відповідності до рішень Шпилівської сільської ради № 11 від 29.10.1993 року та № 9 від 10.01.1995 року (а.с. 9).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на дві земельні ділянки, загальною площею 0,6814 га, а саме земельну ділянку площею 0,1223 га для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку, площею 0,5591 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині визначення права власності на земельну ділянку 0,26 га для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства, за адресою: АДРЕСА_1, в іншій частині рішення залишити без змін. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що вона є спадкоємцем померлої ОСОБА_6, якій ще у 1991 році на підставі рішенням Шпилівської сільської ради народних депутатів від 26 квітня 1991 року була виділена земельна ділянка площею 0,30 га під сінокіс. Вказаною земельною ділянкою після смерті матері користується вона як її спадкоємиця. Суд, визнав за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства, за місцем розташування земельної ділянки, яка була виділена її матері ОСОБА_6 та якою вона користувалась за життя, а на даний час користуються її спадкоємці. В той час, як ОСОБА_4, спадкоємцем якого є ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0.40 га для розширення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 не виділялась, а була виділена в іншому місці в окремому масиві на землях запасу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_7, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_8, представника Шпилівської сільської ради Курочкіну В.І., вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4, спадкоємцем якого є позивачка, за життя належали на праві власності три земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1: площею 0,26 га для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства, та маються всі підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на вищезазначені земельні ділянки.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов його неповно з'ясувавши обставини справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Шпилівської сільської ради Сумського району № 11 від 29.10.1993 року ОСОБА_4 було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,21 га для ведення особистого підсобного господарства (а. с. 86-88). Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтвердила представник Шпилівської сільської ради та ця обставина визнається та не заперечується сторонами в справі та самим апелянтом ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно інформації Сумської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на зазначені земельні ділянки, які були передані йому у власність. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29.12.2010 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок за адресою розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлого ОСОБА_4 (а. с. 99).

Таким чином, висновок суду про наявність підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування на земельні ділянки площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,21 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1, що були передані її померлому батьку ОСОБА_4 у власність рішенням виконавчого комітету Шпилівської сільської ради Сумського району № 11 від 29.10.1993 року, є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

В той же час підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування після померлого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1, у суду першої інстанції були відсутні.

Як вбачається зі змісту рішення виконавчого комітету Шпилівської сільської ради Сумського району № 9 від 10.01.1995 року, на яке послався суд, задовольняючи вказані позовні вимоги ОСОБА_3, виконавчий комітет вирішив виділити земельні ділянки під розширення особистих підсобних господарств громадянам загальною площею 20.8 га згідно списку до якого входило 50 осіб. ОСОБА_4, який зазначений у списку до цього рішення виконавчого комітету, виділено земельну ділянку площею 0,40 га (а. с. 83-84). Згідно викопіювання з плану землекористувань на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області та інформації Шпилівської сільської ради вказана земельна ділянка знаходиться у масиві загальною площею 20,8 га, розташованого на території Шпилівської сільської ради за межами населеного пункту (землі запасу). Крім того зміст рішення виконавчого комітету Шпилівської сільської ради Сумського району № 9 від 10.01.1995 року свідчить про те, що вказана земельна ділянка ОСОБА_4 у власність не передавалась. (а. с. 77; 85).

Суд першої інстанції не витребував у Шпилівської сільської ради копію рішення виконавчого комітету Шпилівської сільської ради Сумського району № 9 від 10.01.1995 року, не дослідив його зміст та прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_4 набув за життя право власності на земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства та ця земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, якій рішенням виконавчого комітету Шпилівської сільської ради Сумського району № 11 від 29.10.1993 року було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки площею 0,06 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,54 га для ведення особистого підсобного господарства. Крім того рішенням Шпилівської сільської ради від 26 квітня 1991 року ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку площею 0,30 га під сінокіс біля її городу (а. с. 78-82). Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується викопіюванням з плану землекористувань на території Шпилівської сільської ради Сумського району Сумської області та інформацією Шпилівської сільської ради (а. с. 77; 80; 82) Після смерті ОСОБА_6, її донька ОСОБА_2, продовжує користуватися зазначеними земельними ділянками. Голова Шпилівської сільської ради Курочкіна В.І. підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_2 та пояснила, що остання як спадкоємець ОСОБА_6, має право отримати ці земельні ділянки відповідно у власність та користування. Однак, в зв'язку з тим, що за рішенням суду за ОСОБА_3 було визнано право власності земельну ділянку площею 0,40 га, яка не знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до неї перейшло і право власності на частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_6, чим порушено права ОСОБА_2, яка також має право на отримання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

15 жовтня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 письмову вимогу звільнити її земельну ділянку від врожаю та зелених насаджень, після чого ОСОБА_2 і дізналася про існування оскаржуваного нею рішення суду.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_3

Крім того в зв'язку з частковим скасуванням рішення суду підлягає скасуванню і ухвала суду від 19 липня 2013 року про виправлення описки в цьому рішенні, так як вказаною ухвалою суд фактично змінив зміст як позовних вимог, так і зміст мотивувальної та резолютивної частини рішення суду, використовуючи при цьому дані технічної документації на земельні ділянки, яка була виготовлена за замовлення ОСОБА_3 в 2013 році, після ухвалення рішення суду, що є неприпустимим та грубим порушенням процесуального законодавства..

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,40 га для розширення особистого підсобного господарства та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні цих позовних вимог.

Виключити з абзацу другого рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року слова «три» та «загальною площею 0,70 га».

В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року залишити без змін.

Скасувати ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 липня 2013 року про виправлення описки в рішенні Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2011 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

Головуючий -

Судді -