Справа 22ц -2104                                    Головуючий у першій інстанції - Дулдієр A.I.

Категорія -                                            Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року                                                                       м.Миколаїв

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого   Лисенка П.П.

суддів                Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі          Варміш О.С.

за участю   представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2 на рішення Кривоозерського районного суду   Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2

про витребування майна

УСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння преса макаронного НОМЕР_1, 2002 року випуску. Позивач зазначав, що прес належить йому на праві власності з 2002 року, але у серпні 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 самовільно вивезли цю установку зі складу та передали її у користування ОСОБА_5.

Посилаючись на порушення свого права вільно користуватися, володіти та розпоряджатися власним майном, позивач просив витребувати прес у ОСОБА_5, як особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою суду до участі у справі як відповідача залучено ОСОБА_2.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Спірне майно витребуване у ОСОБА_2 для повернення власнику ОСОБА_4, а в разі відсутності майна з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 6000 грн. та судові витрати. В решті позовних вимог та позові до ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що прес макаронний є спільної власністю і за згодою всіх власників був проданий ОСОБА_5. При цьому відповідач вважав порушеними і норми процесуального законодавства.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд вважав доведеним, що відповідно до розхідної накладної від 30 вересня 2002 року та квитанцій про оплату від 16 та 30 вересня 2002 року / а.с.5,6/ прес макаронний є особистою власністю позивача. У серпні 2004 року це майно вибуло з володіння власника не з його волі, а саме   внаслідок   самовільних   дій   ОСОБА_2   та      ОСОБА_3,   які розпорядилися ним на свій розсуд. Оскільки на час розгляду справи прес макаронний мав знаходитись у ОСОБА_2, суд фактично вилучив у нього спірне майно для передачі власнику, а також передбачив наслідки, якщо передати майно в натурі буде неможливо.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам ст.387 ЦК України.

Позовних вимог щодо визнання пресу макаронного спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заявляли. Але доводи апелянта про те, що прес макаронний у 2002 році придбано за спільні кошти його, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а тому установка є спільною сумісною власністю, були предметом судового дослідження та обгрунтовано визнані судом недоведеними. Відповідно до ст.ст.44 та 430 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, показання свідків не можна вважатися допустимими доказами на підтвердження укладання договору про спільну діяльність та створення спільної власності.

Твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про добровільну передачу їм спірного майна позивачем спростовується поясненнями ОСОБА_5 у попередньому судовому засіданні / а.с. 13 зворот, 14/, а самовільний характер їх дій підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи / а.с.21/.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і посилання апелянта на порушення норм процесуального права, оскільки вони не призвели до невірного вирішення спору по суті. ОСОБА_2 був присутній у всіх судових засіданнях, давав пояснення як свідок / а.с.31/, третя особа / а.с.34/, відповідач / а.с.40/. Які його права, як відповідача, було обмежено, апелянт не зазначив.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.