|
У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
5 липня 2006 року м.Київ
Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 25 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсними рішення виконкому та договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що він є спадкоємцем реабілітованого ОСОБА_1 і відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” має право на повернення у його власність будинку № АДРЕСА_1, що належав реабілітованому, однак рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 29 жовтня 1992 року був визнаний комунальною власністю міста та на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 1996 року проданий ОСОБА_2 як цілісний майновий комплекс державного підприємства громадського харчування кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”. Позивач просив визнати рішення виконкому міської ради та договір купівлі-продажу недійсними і витребувати із чужого незаконного володіння будинок № АДРЕСА_1.
Рішенням Ялтинського міського суду від 25 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення й передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що арештом та репресивними діями по відношенню до ОСОБА_1 не були порушені майнові права позивача, оскільки будинок № АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_1, після його смерті в 1938 році згідно заповіту успадкував ОСОБА_3, після смерті останнього в 1941 році будинок успадкувала його дружина ОСОБА_4, яка в 1944 році разом із синами, у тому числі й позивачем, була виселена із ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.
Доводи скарги та зміст оскаржуваних рішень також не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсними рішення виконкому та договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду від 25 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2006 року.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін