АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/796/1837/2013 Категорія: ст. 286 ч.2 КК
Головуючий у 1-ій інстанції: Новак А.В.
Доповідач: Бєлан Н. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Бєлан Н. О.
суддів - Осіпової Л.О., Дзюбіна В.В.
за участю: прокурора Ємця А.А.,
потерпілої ОСОБА_1
представника потерпілої ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника адвоката ОСОБА_3 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимий:
засуджений:
- за ст. 286 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4:
- на користь ОСОБА_1 - 110530 грн. 58 коп.;
- на користь ОСОБА_5. - 71641 грн. 52 коп.;
- на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 1246 грн. 80 коп.;
- на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві (з приміткою «За проведення експертизи та дослідження») 823 грн. 74 коп.;
- на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за експортні роботи 19/9 в т.ч. ПДВ 1596 грн. 85 коп.;
- на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз 938 грн. 40 коп.;
- на користь ДП «Центр експертних досліджень» 3150 грн.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 29 серпня 2003 року, приблизно о 21 год. 40 хв., не маючи при собі посвідчення водія, керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ-325і», д.н.з. НОМЕР_1, по проїзній частині вул. Ломоносова з боку провулка Жуковського у напрямку вулиці Васильківська в м. Києві та, наближаючись до нерегульованого перехрестя з боку провулку Коломийського по другорядній дорозі в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості проявив неуважність до дорожньої обстановки та її подальшої зміни, і перед початком руху з другорядної дороги через нерегульоване перехрестя не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зіткнувся з моторолером «Сузукі», який, рухаючись по головній дорозі без реєстраційного номеру під керуванням водія ОСОБА_6, в'їхав на вказане перехрестя, і якого водій ОСОБА_4 об'єктивно був спроможний виявити, але не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля аж до його зупинки, чим порушив п. 2.1 підпункту «а», п. 2.3. підпункту «б» п.п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
В результаті зіткнення водію моторолера «Сузукі» ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер в Київській міській лікарні № 17.
Крім того, пасажиру моторолера ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до стійкої втрати загальної працездатності у розмірі 70 %.
В апеляції захисник адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду через істотні порушення кримінально-процесуального закону, що призвело до порушення права засудженого на захист.
Апелянт вважає, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_4 судом покладені суперечливі показання потерпілої ОСОБА_6, показання свідків ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 37), ОСОБА_9 (т.4 а.с. 40), ОСОБА_10 (т.4 а.с. 44, т.1 а.с.163, т.2 а.с.117), які не буди очевидцями дорожньої аварії, а також необ'єктивні показання потерпілої ОСОБА_7, які вказували на те, що зіткнення транспортних засобів відбулося за перехрестям, при цьому автомобіль під керуванням засудженого вдарив моторолер ззаду, що не відповідає висновку суду про місце ДТП та розміщення транспортних засобів під час зіткнення ( т.1 а.с.3,9).
В той же час, на переконання захисника, суд, критично поставився до послідовних й об'єктивних, бо повністю узгоджуються з висновками експертів, показань свідків ОСОБА_11 (т.4 а.с.42), ОСОБА_12 (т.1 а.с.112) та ОСОБА_13 (т.1 а.с. 164, т. 4 а.с.89), очевидців даної дорожньої пригоди.
Також апелянт убачає, що у вироку містяться суперечливі висновки щодо експертного дослідження про встановлення дійсного механізму розвитку дорожньої пригоди, на обґрунтування яких судом зазначаються висновки проведених у кримінальній справі експертиз від 31.03.2006 року (т. 1 а.с. 132-138), від 14.03.2007 року (т. 3 а.с. 10-16), від 20.05.2008 року (т.3 а.с. 70-80), від 10.11.2008 року (т. 3 а.с. 90-94) від 08.04.2011 року (т. 4 а.с. 229-234), жодна з яких, вважає, не підтверджує вину засудженого. Крім того, суд посилається на обставини, які засудженому не інкримінувалися, зокрема порушення ним п.12.2, 12.4, 16.3, 16.11 Правил Дорожнього руху в Україні.
При цьому, зауважує апелянт, у вироку без вмотивування судом відкинуті висновки експертів, щодо порушення ОСОБА_6 п.16.12 цих правил, бо він рухався на порушення вимог дорожнього знаку, що визначає обов'язковий для водія напрямок руху, та на перехресті не надав дорогу ОСОБА_4, який керував автомобілем, перебуваючи справа від нього.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію захисника, та вважав необхідним вирок суду скасувати через допущені судом істотні порушення кримінально-процесуального закону, а справу повернути на новий судовий розгляд; пояснення потерпілої ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_2 про законність та справедливість вироку; пояснення захисника і засудженого, які підтримали апеляцію, наполягаючи, у випадку скасування вироку, на поверненні справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів знаходить її такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на викладені доводи в апеляції, які, на переконання колегії суддів, заслуговують на увагу, захисником порушено питання про скасування вироку внаслідок недотримання судом вимог кримінально-процесуального закону щодо вирішення питань, визначених ст.324 КПК України (1960 року), при його постановленні, зокрема, чи винен підсудний у вчиненні інкримінованого йому злочині, та відсутності вмотивування, як зазначено у положеннях ст.334 КПК України (1960 року).
Так, відповідно до вимог ст.334 КПК України (1960 року) формулювання обвинувачення повинно містити чіткий та ясний опис обставин справи, визнаного доведеним, з наведенням доказів на його підтвердження з відповідними висновками суду.
При цьому, викладаючи докази, суд зобов'язаний був проаналізувати у вироку фактичні дані, що містяться в показаннях самого підсудного, потерпілих свідків, висновках експертів, інших доказів та зазначити мотиви, з яких відкидає докази.
Крім того, з урахуванням особливостей бланкетного характеру диспозиції вказаної статті кримінального закону, суд повинен був для з'ясування питання доведеності вини засудженого у вчиненні цього злочину правильно встановити фактичні обставини справи та визначити, у чому конкретно виразилися порушення ОСОБА_4. правил небезпеки руху, що потягло за собою тяжкі наслідки - смерть потерпілого ОСОБА_6 та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7
Проте вказані вимоги закону у цій справі не дотримані, а з огляду на дані протоколу судового засідання, дослідження доказів проведено неповно та поверхово, внаслідок чого неможливо дійти висновку про доведеність чи відсутність вини засудженого у цій дорожній аварії.
Так, за показаннями підсудного у судовому засіданні, він зазначав, що зіткнення сталося на перехресті, на який він виїжджав, пригальмувавши швидкість. При цьому моторолер не бачив, але відчув удар зліва в передню частину автомобіля (а.с.141 т.5).
Як убачається зі справи, судовий розгляд якої відбувався неодноразово і тривалий час, підсудний також зауважував, що особливості проїзду цього перехрестя йому відомі, тому під'їжджаючи, він не зупинявся і рух не змінював, а упевнившись у відсутності автотранспорту з правої сторони на головній дорозі, де організовано рух у односторонньому напрямку, виїхав на перехрестя, не перевищуючи швидкість.
В той же час, на відтворенні обстановки та обставин події 17 серпня 2004 року ОСОБА_4 зауважував, що під'їжджаючи до перехрестя, він призупинявся ( а.с. 108 т.1).
Ці суперечності в показаннях засудженого не усунені, бо як убачається з протоколу судового засідання, його попередні показання на порушення вимог ст.301 КПК України (1960 року) не оголошувались і можливість дати пояснення з цього приводу не надана.
Також заперечував ОСОБА_4 і висновок слідчих органів про те, що він об'єктивно спроможний був виявити безпеку чи перешкоди для руху з лівої сторони, та навпаки стверджував про такі дорожні умови та дорожню обстановку, за яких він не міг явно бачити виїзд на перехрестя моторолера, рух для якого з цього напрямку на другорядну дорогу був заборонений дорожнім знаком, більш того, звертав увагу на недостатню оглядовість цієї дорожньої ділянки через обмежене освітлення, кущі та кут нахилу дороги.
Разом з тим, оцінка цих показань засудженого у вироку взагалі відсутня притому, що це має важливе значення для встановлення механізму розвитку дорожньої пригоди та доведеності його вини у порушенні правил дорожнього руху.
Між тим, за свідченнями ОСОБА_9, показання якої судом визнані достовірними, водій автомобіля БМВ, яким керував засуджений, не збавляв швидкість та не зупинявся перед перехрестям (а.с.162 т.5).
Небезпідставними слід визнати й доводи захисника в апеляції про суперечливість висновків суду у вироку щодо об'єктивності показань свідків, які покладені на обґрунтування доведеності вини засудженого.
Так, за змістом фабули обвинувачення, яке визнано судом доведеним, зіткнення транспортних засобів сталося у той момент, коли засуджений розпочав рух через нерегульоване перехрестя, а водій моторолера в'їхав на це перехрестя, що суперечить показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, а також потерпілої ОСОБА_7, які стверджували про те, що зіткнення сталося за перехрестям.
Крім того, за твердженнями потерпілої ОСОБА_7, удар автомобіля був позаду, коли вони вже пересікли перехрестя.
Визнавши показання цих свідків та потерпілої об'єктивними, суд послався на те що вони узгоджуються з іншими доказами у справі, але які у вироку фактично не навів та не вмотивував, з яких причин відкидає інші докази, зокрема про дійсне місце зіткнення, встановлення якого має суттєве значення для доведеності або недоведеності вини засудженого.
Поза увагою суду залишені показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13, які протягом досудового та судового слідства наполягали на тому, що зіткнення транспортних засобів сталося саме на перехресті, що узгоджується з даними схеми дорожньої аварії.
Проте, судом не проаналізовані та не дана оцінка показанням цих свідків, а у вироку суд фактично обмежився тільки перерахуванням досліджених у судовому засіданні доказів та вказівкою про суперечливість показань з причини неузгодженості їх з показаннями потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та іншим доказам у справі.
Поміж тим, виходячи з місця розташування слідових об'єктів, що зазначені у схемі дорожньої пригоди, зокрема осипу скла саме на перехресті, а також даних про первинне контактування транспортних засобів передньою частиною моторолера і лівою передньою кутовою частиною автомобіля, що відображено у експертних дослідженнях, за висновками експертів, такі показання потерпілої та цих свідків суперечать даним, які містяться в матеріалах справи, та являються технічно неспроможними, і навпаки, більшість експертів зазначають в узагальненнях про відсутність суперечностей технічного характеру в показаннях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13 та самого засудженого.
Разом з тим, будь-які висловлення суду з цього приводу у вироку теж відсутні.
Як убачається зі змісту вироку, суд на підтвердження вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому діянь, обмежився наведенням висновків шести проведених у справі судових експертиз, але які належним чином не проаналізував та не дав оцінку. При цьому, послався і на той висновок експерта, за яким в діях засудженого вбачаються порушення ним під час руху правил дорожнього руху, що визначені п.п. 12,2, 12,4, 16,3, 16,11, тобто вимог щодо дотримання водієм швидкісного режиму та правил проїзду перехрестя.
Разом з тим, таке обвинувачення йому не пред'являлося, про що обґрунтовано йдеться в апеляції захисника.
Крім того, визнаючи об'єктивним такий висновок експерта №369ат від 19 грудня 2006 року тільки з підстав того, що він узгоджується з показаннями потерпілої та вказаних свідків, поза увагою суду залишені висновки експерта щодо невідповідності дій водія моторолера п. 12.2 Правил дорожнього руху у випадку, якщо швидкість останнього була 40 км/год., про яку зазначала в своїх показаннях свідок ОСОБА_9
Поряд з цим, у вироку взагалі відсутній аналіз свідчень очевидців дорожньої аварії щодо швидкості транспортних засобів.
Водночас, поза увагою суду залишені зазначені у висновках експертів вказівки про неможливість проведення експертного дослідження та відповіді на питання щодо відповідності дій засудженого вимогам, зокрема п.12.3 Правил дорожнього руху, порушення яких останнім за висновками слідчих органів спричинило суспільно небезпечні наслідки, через відсутність у справі даних про кут нахилу дороги та відстань від автомобіля до місця зіткнення в момент виникнення небезпеки для нього.
Під час судового розгляду справи питання щодо можливості встановлення цих даних, що мають важливе значення для правильного її вирішення, не з'ясовувалось.
В той же час, не проаналізовані та не дана оцінка висновкам експертів про те, що засуджений міг бути позбавлений можливості своєчасно виявити моторолер, який наближався до перехрестя з протилежного від дозволеного напрямку. При цьому у висновку експерта від 10 листопада 2008 року прямо зазначається й про відсутність даних у справі стосовно об'єктивної можливості виявлення засудженим моторолера (а.с.85 т.3).
Як убачається з висновку експерта від 8 квітня 2011 року, якщо зіткнення сталося за межами перехрестя, про що наполягали свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_7, то в діях водія моторолера вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, а також п.16.12 цих правил, - якщо у межах перехрестя, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньої пригоди,
Разом з тим, суд не вмотивував підстави, через які не взяв до уваги ці висновки експертів.
Небезпідставними є посилання захисника на те, що суд проігнорував роз'яснення Верховного Суду України, які містяться у п.7 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.
Як убачається зі справи, моторолер під керуванням ОСОБА_6, на якому позаду в якості пасажира перебувала потерпіла ОСОБА_7, виїхав на дорогу з одностороннім рухом у протилежному напрямку та, за висновками експертів, найбільш ймовірними причинами дорожньої аварії є порушення ним вимог, що визначені п.16.12, про пріоритет проїзду на перехресті рівнозначних доріг транспортних засобів, які наближаються з права.
Разом з тим, ці обставини належним чином теж не перевірені та залишені поза увагою, хоча мають важливе значення для правильного вирішення питання про відповідальність ОСОБА_4
Не проаналізовані та не дана оцінка протоколу огляду місця події та схеми дорожньої аварії, притому, що вони містять дані, які суттєво можуть вплинути на висновки стосовно доведеності чи недоведеності вини засудженого у порушенні ним правил дорожнього руху, що інкримінуються органами досудового слідства.
Зокрема, це стосується даних фіксування на схемі двох паралельних слідів гальмування, бо, як убачається з протоколу судового засідання, судом вони не перевірялися, а у вироку взагалі не відображені і висновки не зазначені.
За матеріалами справи, свідки ОСОБА_11 ОСОБА_13 також стверджували, що моторолер рухався без освітлення, а за показаннями свідка ОСОБА_12, яка підтверджуючи цю обставину, бачила рух моторолера ще біля свого будинку.
Проте зазначені обставини судом не перевірялися, напрямок руху моторолера не досліджувався, притому, що будинок, в якому мешкає свідок ОСОБА_12, розташований зовсім не поруч з перехрестям.
Свідок ОСОБА_11 теж зауважував, що моторолер не виїжджав на дорогу з двору, який зазначала потерпіла (а.с.126 т.1).
Свідок ОСОБА_13 пояснював, що моторолер рухався по провулку Коломийському зі сторони проспекту 40-річчя Жовтня (а.с.164 т.1).
При цьому суд не дав оцінку показанням ОСОБА_8, який у перших своїх показаннях навпаки свідчив про інший рух моторолера, і навіть додавав до своїх показань власноручно виконану схему, дані якої про двір, з якого начебто той виїжджав, не збігалися з показаннями про це потерпілої ОСОБА_7
Разом з тим, ці обставини судом взагалі не перевірялися, попередні показання свідка ОСОБА_11 не оголошувалися, які показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_10 були перевірен, у протоколі судового засідання не зазначено. (а.с.219 т.5).
Отже, на порушення вимог ст. 334 КПК України (1960 року) суд у вироку не вмотивував свій висновок щодо необ'єктивності свідчень ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, про що обґрунтовано зазначає захисник в апеляції.
Також у вироку не наведені обставини про те, яким чином вплинув на наслідки, які сталися внаслідок дорожньої аварії, той факт, що у ОСОБА_4 не було посвідчення водія.
Відсутні у вироку й посилання на неможливість з'ясування або уточнення наведених вище обставин, ураховуючи давність події.
Таким чином, визначаючи доведеним порушення ОСОБА_4. вимог п.п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньої аварії і суспільно небезпечних наслідків, суд належним чином не перевірив обставини справи і у вироку не вмотивував свій висновок про те, що засуджений на перехресті змінював або розпочинав рух, не проконтролював дорожню ситуацію з усіх боків автомобіля, а також передбачав чи міг або повинен був передбачити виникнення небезпеки на шляху свого руху.
З огляду на вказані вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не проаналізував фактичні дані, що містяться в показаннях свідків, потерпілої, засудженого, у висновках експертів та інших доказах, не дав оцінки кожного доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності та достатності для правильного встановлення всіх обставин справи та допустив суперечності у наведених висновках, що виключає можливість повно, всебічно та об'єктивно перевірити встановлені обставини справи та ухвалити законне рішення в апеляційній інстанції.
За таких обставин вирок суду не може бути визнаний законним, а тому підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого належить урахувати наведене, повно і всебічно дослідити зібрані докази у справі, з'ясувати можливість встановлення вказаних у експертних дослідженнях даних нових доказів, усунути протиріччя, та, правильно встановивши фактичні обставини справи, постановити законне й обґрунтоване рішення.
Що стосується запобіжного заходу, обраного судом у виді тримання ОСОБА_4 під вартою, то колегія судів підстав для цього не убачає, та ураховуючи позитивні дані про його особу, те, що протягом тривалого часу розгляду справи він не був помічений у вчиненні правопорушень, вважає за необхідне обрати йому більш м'який запобіжний захід.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України ( 1960 року), п.15 Розділу ХІ Перехідних положень до КПК України в редакції 2012 року, колегія суддів
У х в а л и л а:
Апеляцію захисника адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року стосовно ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Головуючий
Судді