Справа N 22А- 776/06р. Головуюча 1-й інстанції: Старжинська О.Є.
Категорія-29 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.
УХВАЛА
13 грудня 2006 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовченко Г.Ю.
суддів: Галущенка О.І.
Колосовського С.Ю.
при секретарі: Фірсовій Т.В.
за участю:
прокурора - Пасічніченко В.М.
представника
відповідача - Короташа А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за
апеляційною скаргою
Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївської області (далі -Вознесенська ОДПІ ) на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.11. 2006 р., у справі за
адміністративним позовом
Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Вознесенської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення про сплату податку на прибуток,
встановила:
08.09.2006р. Вознесенський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Вознесенської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення про нарахування податку на прибуток у вигляді спадщини.
Прокурор зазначав, що 05.12.2005 р. ОСОБА_1, як спадкоємець першого ступеню споріднення, отримала спадщину у вигляді права на майновий пай в КСП "Дружба" вартістю 4142,00 грн.
Вважаючи, що отримана спадщина є доходом у вигляді об'єкта комерційної власності, що підлягає оподаткуванню відповідно до вимог ст.. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. (ст..13 набула чинності з 01.01.2005 p., далі- Закон), відповідач направив їй податкове повідомлення від 13.06.2006 р.
Цим повідомленням він неправомірно визначив її податкове зобов'язання з отриманої спадшини, як об'єкта оподаткування, у розмірі 13% від вартості майнового паю, що складає 538 грн. 46 коп.
Вимагаючи визнання такого повідомлення нечинним, позивачка посилалась на те, що відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 р." та деяких інших законодавчих актів" та Закону України "Про внесення змін до закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 19.01.2006 p. № 3378-IV, спадкоємці першої черги фактично звільнені від сплати податку в разі отримання спадщини у вигляді права на майновий пай, оскільки така спадщина оподатковується за нульовою ставкою.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.11. 2006 р. ухвалено про задоволення позову прокурора та визнання податкового повідомлення нечинним.
Апелянт ставить питання про скасування рішення, як незаконного і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що успадковане право на майновий пай є корпоративним правом, об'єкти якого, відповідно до вимог ст. 13 Закону, підлягають оподаткуванню за ставкою визначеною п. 7.1 ст. 1 названого закону, а суд цих обставин не врахував.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і правильно виходив з того, що порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину майна, регламентується ст. 13 Закону.
Згідно ст. ст. 13.1, 13.2.1 Закону при отриманні у спадщину об'єкта рухомого майна членом сім'ї першого ступеня споріднення об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою.
В зв'язку з чим, місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки, правильно виходячи з того, що вона, як член сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення отримала в спадщину частку в рухомому майні.
Посилання апелянта на те, що право бувшого члена КСП на майновий пай є правом корпоративним, слід вважати безпідставними.
Такий висновок податкового органу не узгоджується з положеннями ст. 167 ГК України та суперечить п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
З аналізу цих нормативних приписів вбачається, що право на майновий пай не містить ознак корпоративного права фізичної особи та не може вважатися об'єктом комерційної власності, який підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 1 Закону.
Зазначене податкове зобов'язання позивачки не є узгодженим, а тому може оскаржуватися в судовому порядку.
Адже положення п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стосуються лише тих податкових зобов'язань, розмір яких самостійно визначається платником податків.
В данному ж випадку спадкоємець самостійно подала лише декларацію, в якій зазначила про отримання доходу у вигляді успадкованого права на майновий пай, а розмір зобов'язання визначено податковим органом.
З огляду на встановлене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова ухвалена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 198- 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Вознесенська ОДПІ залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.11. 2006 р. - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі одного місяця може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.