Справа № 2-32/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року                                                                        м. Черкаси                               

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Морозова В.В.,

при секретарі Дарієнко К.О., Чубенко Ю.Ю.,

за участю

представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Червонослобідська сільська рада Черкаського району про встановлення земельного сервітуту та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа відкрите акціонерне товариство «Черкасигаз» про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаним позовом, який обгрунтовує тим, що йому разом із ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, по ?, належить будинок за адресою:

вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, Черкаський район. Також йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,14 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на якій і розташована його частина будинку, що підтверджується відповідним державним актом від 14.02.2001р. серія ЧР № 17-20-546.

Позивач зазначає, що ним зроблено газифікацію своєї частини будинку та встановлено газове обладнання на зовнішній стороні тієї частини будинку, що належить йому. Однак для того, щоб користуватися цим обладнанням йому необхідно проходити через земельну ділянку, яка належить відповідачу, на що остання заперечує.

Наявність паркану на межі земельних ділянок унеможливлює обслуговування частини задньої стіни будинку позивача та підхід до газового лічильника.

Вирішити питання у позасудовому порядку не вдалося, у зв’язку з чим виникла необхідність у встановленні земельного сервітуту.

Посилаючись на ч. 1 ст. 98, п. «в» ст. 99 Земельного кодексу України позивач просить встановити земельний сервітут на право користування ним газовим обладнанням та обслуговування частини будинку за адресою: вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, Черкаський район, що загороджена парканом.

У подальшому, позивач свої позовні вимоги уточнював у сторону збільшення та на час прийняття рішення просить судовим рішенням, встановити ОСОБА_3 постійний земельний сервітут від воріт (входу на земельну ділянку) відповідача вглиб її земельної ділянки шириною 1,09 м. та довжиною 8 м. для проходу, обслуговування частини будинку № 16 по вул. К. Маркса, в с. Червона Слобода, а також газового лічильника та обладнання, які знаходяться на вказаній частині будинку. Також просить стягнути з відповідача на його користь всі документально-підтверджені судові витрати.

У зустрічній позовній заяві про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно ОСОБА_4 просить суд ухвалити рішення про демонтаж ОСОБА_5 та Черкаською дільницею по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» лічильника газу позивача з території її земельної ділянки. Свої позовні вимоги обгрунтувала тим, що газовий лічильник, установлений ОСОБА_6 та Черкаською ДЕГГ ВАТ «Черкасигаз» без її погодження над поверхнею земельної ділянки, яка надана їй у постійне користування, що створює її сім’ї великі незручності, оскільки прохід з

вул. ОСОБА_7 до входу у її частину будинку досить вузький.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав й просив їх задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивача не визнала й просив у їх задоволенні відмовити, зустрічну позовну заяву задовольнити. Надав суду письмові заперечення, відповідно до яких ОСОБА_8 на час встановлення газового лічильника було відомо про те, що межа його земельної ділянки проходить по зовнішній стороні стіни його частини будинку, та те, що вона заперечувала проти встановлення на її території такого лічильника. Однак вказане позивачем було проігноровано, що і призвело до даного позову. Окрім того, у позивача є технічна можливість перенести вказаний лічильник та встановити його на своїй частині будинку, що підтвердив представник третьої особи ПАТ «Черкасигаз» у судовому засіданні.

Третя особа Червонослобідська сільська рада у судове засідання свого представника не направила про місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Згідно листа від 09.03.2010 № 228 сільський голова просить слухати справу без участі їх представника, спір залишають на розсуд суду.

Третя особа ПАТ «Черкасигаз» у судовому засіданні надавала прояснення та її представником зазначено, що розроблявся відповідний проект щодо перенесення газового лічильника і є така змога з технічного боку, в дане судове засідання представник третьої особи не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин суд розглядає справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали по справі, суд встановив наступне.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 16.03.1993р. належить ? частина домоволодіння за адресою: вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, Черкаський район. Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 14.02.2001р. серія ЧР № 17-20-546 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,14 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства. Межі землекористування ОСОБА_3 погоджені відповідно до акту від 12.10.2000.

Згідно проектно-кошторисної документації на газозабезпечення житлового будинку № 16 по вул. К. Маркса в с. Червона Слобода, яка надана ПАТ «Черкасигаз», технічні умови на проектування газопостачання житлового будинку, згідно яких проектом має бути передбачено перенесення газового лічильника, видані ОСОБА_3 18.06.2008р. за № 836.

Відповідно до наряду від 27.06.2008р. № 269 працівниками Черкаської ДЕГГ виконано газонебезпечні роботи з перенесення газового лічильника та встановлення газового котла за адресою: вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, замовником яких є ОСОБА_3

ОСОБА_4 27.09.2009 письмово зверталася до Черкаської ДЕГГ ПАТ «Черкасигаз» про примусове перенесення газового лічильника ОСОБА_3, оскільки він спричиняє їй незручності.

Відповідно до листа головного інженера ПАТ «Черкасигаз» від 16.12.2009 № 111-216/24 ОСОБА_3 відмовляється переносити вказаний газовий лічильник.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_4 належить ? частина домоволодіння за адресою: вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, Черкаський район. Право власності ОСОБА_4 підтверджується договором дарування від 04.03.2000р.

Межі землекористування ОСОБА_4 погоджені відповідно до акту від 12.10.2000. Земельна ділянка площею 0,0628 га за адресою: вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, Черкаського району, Черкаської області належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності на земельну ділянку від 22.12.2009 серія АИ № 9271710. Цільове призначення даної земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель.

Ухвалою Черкаського районного суду від 27 березня 2012 року позов ОСОБА_3 до Червонослобідської сільської ради, ОСОБА_4, із залученням третьою особою міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі, про визнання надійсним та скасування державного акту на право власності на землю та рішення сільради залишено без розгляду за заявою представника позивача.

Рішенням Черкаського районного суду від 02.07.2012р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, між ними проведено реальний поділ в натурі садиби, розташованої у с. Червона Слобода, Черкаського району по вул. Карла Маркса, 16. Цим рішення також вирішено розподіл земельної ділянки між сторонами залишити такими, що відповідає наявним у сторін державним актам на право власності на земельні ділянки серія

ЧР № 17-20-546 від 14.02.2001р. (ОСОБА_3К.) та серія ЯИ № 271710 від 22.12.2009р. (ОСОБА_4І.)

Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15.10.2013р. залишено без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 відхилено.

Суд, з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного з них, а також їх взаємозв’язок доказів у їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні первісного позову ОСОБА_3, та задовольняє зустрічний позов ОСОБА_4 у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

Обов’язок доказування відповідно статті 10 ЦПК України покладений на сторони у справі, а суд сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не заявляв перед судом клопотань про призначення у справі відповідного виду судової експертизи щодо визначення можливих варіантів встановлення земельного сервітуту, розмірів земельної ділянки, необхідної для обслуговування частини будинку та газового лічильника. За змістом статей 143-150 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості із власної ініціативи призначати в цивільних справах той чи інший вид судової експертизи.

Визначаючись щодо вимоги про встановлення земельного сервітуту суд виходить з того, що вказані спірні правовідносини регулюються положеннями статей 98-100 ЗК України, статей 401-404 ЦК України.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Положеннями статті 99 ЗК України визначено перелік видів права земельного сервітуту, які можуть вимагати встановлення власники та землекористувачі земельних ділянок.

Частинами 1, 2 статті 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності – від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з частиною 1 статті 100 ЗК України земельний сервітут встановлюється за домовленістю сторін, або за рішенням суду.

Відповідно до суті вказаних нормативних положень закон розумує сервітут як право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і у встановлених межах.

Отже, сервітут – це право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і у встановлених межах. Мета призначення сервітуту – дозволити суб’єкту сервітутного права користуватися природними властивостями речі, щодо якої встановлено сервітут. Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки.

При цьому, об’єктом сервітуту є нерухомість, яка належить на праві власності іншій (не тій, що претендує на сервітут) особі.

Як встановлено по справі, позивач просить встановити земельний сервітут з приводу земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 Однак вказана вимога зумовлена не його необхідністю використовувати чужу земельну ділянку для обслуговування своєї, а з метою доступу до газового лічильника та обслуговування його частини будинку.

Згідно з частиною 1 статті 401 ЦК України сервітут може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У зв’язку з цим, при розгляді вказаного судового спору суд істотну увагу приділяє доведенню обставин необхідності встановлення сервітуту, а також тому, чи є встановлення сервітуту єдиним можливим способом задоволення потреб позивача щодо доступу до газового лічильника та обслуговування його частини будинку.

Водночас, суд звертає увагу, що необхідність проведення обслуговування частини будинку, про яку йде мову у позовних вимогах, належними доказами не підтверджена та не надано доказів, що ОСОБА_4 чинить перешкоди у такому доступі.

Також позивачем не доведено факт того, що він позбавлений можливості перенести газовий лічильник в інше місце, з якого мав би безперешкодний доступ для його обслуговування.

Натомість, представник третьої особи ПАТ «Черкасигаз» ОСОБА_9, повноваження якої підтверджені довіреністю від 04.01.2010 № 3, у судовому засіданні 03.02.2010р., на запитання головуючого повідомила, що газовий лічильник, що належить ОСОБА_3 можливо перенести на фасад будинку. Вказане потребує лише встановлення газової труби на фасад будинку.

Тому, враховуючи вказане, суд вважає, що позивач не довів необхідність встановлення сервітуту для задоволення його власних потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Визначаючись щодо вимог зустрічного позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, суд виходить з того, що вказані спірні правовідносини регулюються положеннями статей 79, 152 ЗК України, статей 373, 391 ЦК України.

Відповідно до змісту частини 3 статті 373 ЦК України та частини 3 статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

За правилами вказаних статей власник може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов – це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не з’єднаних з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Обов’язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

Тому, враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач за зустрічним позовом не надав доказів правомірності своєї поведінки щодо перебування належного йому газового лічильника на земельній ділянці, за адресою: вул. К. Маркса, 16, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаської області, яка належить на праві ОСОБА_4, у зв’язку з чим зустрічний позов підлягає до задоволення.

Питання щодо судових витрат суд вирішує згідно статті 88 ЦПК України.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 79, 91, 98-103, 152 ЗК України,

ст.ст. 373, 391, 401-404 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 88, 143-150, 209-212, 213, 215 ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Червонослобідська сільська рада Черкаського району про встановлення земельного сервітуту – відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа відкрите акціонерне товариство «Черкасигаз» про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні будинком, шляхом зобов’язання ОСОБА_10 демонтувати на перенести газовий лічильник з стіни будинку ОСОБА_4, що знаходиться за адресою с. Червона Слобода, вул. Карла Маркса, 16, Черкаського району, Черкаської області на територію свого домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп. понесених судових витрат.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області через районний суд.

          Повний текст рішення виготовлений 10 грудня 2013 року.

Суддя:

ОСОБА_11