ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 грудня 2006 р.

№ 45/170пн

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Владимиренко С. В., Кота О. В.,

за участю представників: позивача –Савченко І. В. дов. від 17.10.2006 року № 03/05-541, відповідача –Доценко О. Г. дов. від 05.07.2006 року,

розглянувши касаційну скаргу  державного підприємства «Луганськвугілля” на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року у справі господарського суду Донецької області за позовом державного підприємства “Луганськвугілля” до ТОВ «Донспецкрепь»про витребування майна і спонукання до виконання зобов’язань,  

УСТАНОВИВ:

У червні 2006 року державне підприємство “Луганськвугілля” звернулось до суду з позовом до ТОВ «Донспецкрепь»про витребування майна і спонукання до виконання зобов’язань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором купівлі –продажу № 55/01 від 28 травня 2004 року і недопоставив 50 штук стійок тертя.

Крім того, відповідачу було повернено 1150 штук стійок тертя через їх невідповідність вимогам ДСТУ, проте, ТОВ «Донспецкрепь»тримає їх у себе, не повернувши позивачу і не замінивши на якісні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року позов задоволено.

ТОВ «Донспецкрепь»зобов’язано поставити позивачу товар «Стійки призабійні тертя 7ТУ і 8ТУ»у кількості 50 штук належної якості.

ТОВ «Донспецкрепь»зобов’язано повернути державному підприємству «Луганськвугілля»товар –стійки призабійні тертя 7ТУ і 8ТУ у кількості 1150 штук.  

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року рішення суду скасовано. У позові відмовлено.

У касаційній скарзі державне підприємство «Луганськвугілля»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення місцевого господарського суду.

Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. ст. 202, 208 ЦК України, ст.ст.2, 48 і 50 Закону України «Про власність».

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич –Сталь»підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 28 травня 2004 року між сторонами укладено договір купівлі – продажу № 55/01, за яким відповідач зобов’язався передати у власність позивачу товар згідно специфікації, а позивач –прийняти і оплатити його вартість.

Специфікацією від 19 квітня 2005 року було узгоджено найменування продукції –клинова стійка тертя 8ТУ-20 у кількості 1200 штук за ціною 277 гривень 50 коп. за одиницю на загальну суму 399600 гривень.

Загалом відповідач поставив позивачу 1150 стійок.

За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про невиконання відповідачем зобов’язань в частині поставки 50 одиниць обумовленого товару, правильно застосував ст.ст. 525, 526 і 599 ЦК України і задовольнив позов в цій частині.

Також місцевий господарський суд встановив, що позивач повернув відповідачу 1150 стійок, мотивуючи це їх неналежною якістю.

Відповідач стойки прийняв, на інші не замінив, сплачені за них гроші позивачу не повернув.

Згідно ст.48 Закону України «Про власність»власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав і відшкодування заподіяних цим збитків.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку про порушення відповідачем права власності позивача на 1150 стойок і підставно зобов’язав ТОВ «Донспецкрепь»повернути їх позивачу.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові в частині зобов’язання поставити 50 стойок, помилково застосував до спірних правовідносин п.2 ст.530 ЦК України і прийшов до необґрунтованого висновку, що у відповідача не виник обов’язок поставити весь обумовлений специфікацією товар.

Застосувавши до спірних правовідносин в частині витребування 1500 стойок ст.ст. 202, 204 ЦК України і відмовивши в цій частині позову, Донецький апеляційний господарський суд неправильно витлумачив дані норми права.

Так, суд апеляційної інстанції, стверджуючи, що сторони вчинили правочин з повернення стойок, не з’ясував правову природу цього правочину, дійсні права і обов’язки сторін і не навів переконливих доводів щодо переходу права власності на це майно до відповідача.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду законне і обґрунтоване, а тому має залишитися в силі.  

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд  

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року.  

Рішення господарського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року залишити без змін.

Головуючий                                                                        Т. Козир

    

      Судді                                                                             С. Владимиренко     

                                             

                                                                                      О. Кот