Справа 2-156/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2007 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Хоми О.П.,

при секретарях Галушка Г.М. , Павлюсь М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 лютого 2005 року відповідачі шляхом обману уклали з ним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності від 24.02.1994 року. Зазначив, що між ним та відповідачами була домовленість про укладення договору довічного утримання. Вважає, що відповідачі обманули його, уклавши договір купівлі-продажу, копію якого йому не дали, та позбавили його житла. Грошей за квартиру не одержував. Просив визнати цей договір недійсним, зобов'язати відповідачів повернути йому у власність квартиру, та сплатити судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив, та просив визнати договір недійсним та стягнути судові витрати. Від частини уточнених вимог відмовився і провадження щодо них закрито. Позивач та його представник ОСОБА_4 дали аналогічні доводам позовної заяви пояснення. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що він не мав наміру 25.02.2005 року укладати договір купівлі-продажу квартири, і такої домовленості між ним та подружжям ОСОБА_3 не було. Про те, що ним укладено саме такий договір довідався після звернення в міліцію. Відповідачі ввели його в оману при укладені оркаржуваного договору. Жодних грошей за свою квартиру він не одержав і таке питання при укладенні договору не обговорювалось.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнали , просили відмовити у задоволенні такого та пояснили, що домовились з ОСОБА_1 про те, що вони оформлять квартиру АДРЕСА_1 на своє ім'я, оскільки він там тривалий час не проживає , оплатять всю заборгованість, яка виникла по комунальним платежам, за що періодично надаватимуть йому невеликі суми грошей на його потреби, а також понесуть витрати, пов'язані із його похованням. Ствердили, що вказану у п.2.1 договору купівлі-продажу суму балансової вартості квартири 16654 грн. ОСОБА_1 не сплатили, наміру платити не мали і не мають через відсутність у них вказаної суми грошей. Підтвердили, що п.2.4 договору купівлі-продажу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не мали наміру купляти у позивача квартиру , але уклали цей договір за порадою приватного нотаріуса ОСОБА_6, оскільки витрати за оформлення такого виду угоди були найменшими.

Залучена з ініціативи суду до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_6 позов визнала та пояснила, що при посвідченні договору купівлі-продажу вона роз'ясняла сторонам наслідки договору купівлі-продажу та зачитувала їм його змі ст. Заперечила пояснення ОСОБА_1 про те, що його не знайомили з текстом .договору, проте не виключила, що він міг не зрозуміти його суті,

2

оскільки бачила, що позивач повністю довіряв відповідачам. Сам позивач жодних документів не представляв, проте у ОСОБА_5 були і особисті документи ОСОБА_1 , і всі документи на квартиру. Не виключає обману з боку подружжя ОСОБА_5 при укладенні договору, які могли скористатися близькими, довірительними відносинами з ОСОБА_1 та його похилим віком. Приблизно через рік після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 приходив до неї та розказав про ситуацію, в якій він опинився, і саме вона порадила йому звернутися в правоохоронні органи. В лютому 2007 року зверталися до неї і відповідачі, яким вона роз'яснила можливість розірвати договір за згодою сторін, проте вони цього не зробили та не пояснили їй причину обману ними ОСОБА_1 Вважає укладений сторонами договір купівлі-продажу квартири таким, що вчинений внаслідок обману і суперечить чинному законодавству. Спростувала пояснення відповідачів про те, що саме вона порадила їм укласти договір купівлі-продажу квартири та ствердила, що це був їх самостійний вибір після наданої нею консультації.

Представник третьої особи ДП ТзОВ ПБП „Контур" Новороздільске МБТІ в судове засідання не з'явився, надіслав пояснення на позов, з яких вбачається, що проти такого не заперечує, та просив справу слухати у відсутності їхнього представника.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а позов таким, що підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного.

Квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності від 24.02.1994 року.

Балансова вартість даної квартири становить 16 654 грн., що підтверджується виданим Новороздільским МБТІ ДП ТзОВ ПБП "Контур" 22.02.2005 року за № 6565639 витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно нотаріально посвідченого 25.02.2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 договору купівлі-продажу вказана квартира була у ОСОБА_1 куплена ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і зареєстрована Новороздільским МБТІ ДП ТзОВ ПБП "Контур" у реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом № 683100 від 25.03.2005 року.

Ціна і порядок проведення розрахунків по даному договору вказані у розділі 2 оскаржуваного договору, п.2.3 якого містить положення про те, що вказану суму вартості квартири у розмірі 16654 грн. Продавець одержав від Покупців готівкою під час укладення договору.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму - ст. 657 ЦК України.

Зі змісту договору купівлі-продажу випливає те, що він є двосторонньою, консенсуальною та оплачуваною угодою.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу виражається у взаємному виникненні в кожної зі сторін прав та обов'язків, що кореспондуються між собою.

Консенсуальність договору купівлі-продажу полягає в тому, що він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, а момент набуття договором чинності не пов'язується з передачею товару покупцеві.

Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір купівлі-продажу є оплатним, оскільки продавець за виконання своїх обов'язків з передачі товару покупцеві має право одержати від останнього відповідну оплату.

3

Встановлені під час судового розгляду даної справи фактичні обставини укладення сторонами оскаржуваного позивачем договору купівлі-продажу від 25 лютого 2005 року свідчать про те, що при цьому були істотно порушені вище зазначені вимоги закону.

Так, позивач ОСОБА_1 не заперечив, що був присутнім у приватного нотаріуса ОСОБА_6 при укладенні договору купівлі-продажу належної йому квартири, проте ствердив, що його не поставили до відому про те, яка саме угода укладається, та не видали йому на руки другий примірник підписаного ним 25.02.2005 року договору. Грошей за продану квартиру він не одержав.

Відповідачі - подружжя ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили, що не говорили ОСОБА_1 про те, який саме договір між ними буде укладатись у приватного нотаріуса 25 лютого 2005 року. Не заперечили і того, що між ними та позивачем не було розмови про вартість квартири і порядок розрахунків за неї, в тому числі і погашення в рахунок її вартості боргу по комунальним платежам за попередні роки, що не знайшло свого відображення у договорі.

Не відповідає фактичним обставинам і відображене в п. п. 2.3 , 2.4 оскаржуваного договору покликання на те, що продавець одержав від покупців під час укладення договору гроші у розмірі 16654 грн. за квартиру, а також на те, що підписання договору є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця до покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Отже, сторони при укладенні договору купівлі-продажу від 25.02.2005 року, крім предмету цього договору - належної ОСОБА_1 на праві приватної власності квартири, не обговорювали жодних його істотних умов, а відтак між ними не було досягнуто з цього приводу згоди .

Договір є видом правочину, тому до нього застосовуються як загальні, так і спеціальні, характерні для цього виду правочину, норми ЦК України.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним (ч.1 ст. 230 ЦК України).

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді настати не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими і бажаними для однієї сторони.

Як пояснив позивач ОСОБА_1 , відповідачі переконували його в тому, що якщо він не "перепише" квартиру на них, то її, квартиру, за борги може забрати ЖКП. Жодних доказів на підтвердження цього вони не представили, але повірив їм. Тільки по цій причині погодився на укладення договору по передачі квартири, не знаючи про те, що ставить 25.02.2005 року підпис на договорі її продажу.

Відповідачі ж знали, що не існувало небезпеки переходу приватизованої квартири ОСОБА_1 у власність ЖКП, незважаючи на наявність заборгованості за комунальні послуги, і свідомо ввели в оману позивача, використавши таку підставу для спонукання останнього укласти вигідний для них договір.

За таких обставин суд визнає доведеним факт обману з боку відповідачів ОСОБА_3 при укладені ними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, тому відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України вказаний договір слід визнати недійсним з моменту його вчинення - 25 лютого 2005 року, як це визначено ст. 236 ЦК України.

Відповідно до п.2 постанови пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Наслідки угоди, вчиненої під впливом обману, передбачені ч.2 ст. 230 ЦК України: сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Позов ОСОБА_1 таких вимог не містить.

4

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 196 грн. 54 коп., з яких 166 грн. 54 коп. -судовий збір та 30 грн. - витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 229, 230, 236, 626, 638, 655-657 ЦК України, постановою пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 року № 3, суд

вирішив:

позов задовольнити. Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений приватним нотаріусом ОСОБА_6 25 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, недійсним з моменту його вчинення.

Сторони повернути у попередній стан.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно в користь ОСОБА_1 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 54 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.