У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 23 березня 2004 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 25.07.2000 р. за ч.4 ст.81 і ч.2 ст.144 КК України на 4 роки і 3 місяці позбавлення волі, 01.08.2001 р. на підставі ст.6 Закону України “Про амністію” від 05.07.2001 р. невідбуту частину покарання замінено на умовне з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі; ст.15 і ч.3 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі.  За сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків - 5 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, судові рішення щодо яких не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2004 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок щодо нього без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період із 10.02. по 13.04.2003 р., як у АДРЕСА_1, так і у АДРЕСА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_2, із проникненням у житло та інші приміщення,  вчинив таємне викрадення майна ОСОБА_8 вартістю 472 грн., ОСОБА_9 - 45 грн., ОСОБА_10 - 292 грн. 50 коп., ОСОБА_11 - 30 грн. 50 коп. і  ОСОБА_12 - 240 грн. (епізод від 10.02.2003 р.) та 170 грн. (епізод від 07.04.2003 р.), а 13.04.2003 р., він же, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, із проникненням у приміщення, учинив замах на таємне викрадення майна ОСОБА_13, але не довів цього злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на: неправильну кваліфікацію його дій за ч.3 ст.185 КК України; безпідставність засудження за ст.15 і ч.3 ст.185 КК України; невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочинів та його особі, просить судові рішення за ст.15 і ч.3 ст.185 КК України скасувати, а справу закрити, а в решті - судові рішення змінити та перекваліфікувати його дії з ч.3 на ч.2 ст.185 КК України й пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, засуджений ОСОБА_1 висловив у своїй апеляції. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 не наведено інші, не досліджені судом докази, якими б спростовувались висновки суду за обговорюваними твердженнями.

Отже, оцінивши в сукупності докази по справі, суди першої й апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_1, а тому підстав для їх зміни та скасування, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1, немає.

Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що призначене покарання не відповідає ступені тяжкості злочинів та його особі, є непереконливими.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення  немає.

Не ґрунтуються на матеріалах справи й покликання ОСОБА_1 у скарзі на порушення судом вимог ст. 19  КПК України.

Судочинство, відповідно до ст. 19 КПК України, провадиться української мовою. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому кримінально - процесуальним законодавством.

Як видно з матеріалів справи, перед проведенням кожної слідчої дії ОСОБА_1 роз'яснювались положення, закріплені у ст.19 КПК України, на що він повідомляв слідчому, що українську мову розуміє (т. 5 а.с. 172, 245, 249-250). По закінчені досудового слідства ОСОБА_1 ознайомили з усіма матеріалами кримінальної справи.           З протоколу ( т.5 а.с.301 ) видно, що засуджений при цьому не заявив ніяких клопотань, він  наголошував на тому, що не потребує послуг перекладача.

Отже, провівши досудове слідство щодо ОСОБА_1 українською мовою,  органи досудового слідства не порушили вимог ст.19 КПК України.

З протоколу судового засідання вбачається, що у суді ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи російською мовою, про необхідність перекладу на цю мову матеріалів справи й ознайомлення його з ними та з обвинувальним висновком  (а.с. 336). Дане клопотання суд задовольнив повністю, а органи досудового слідства виконали його частково, обмежившись врученням засудженому копії обвинувального висновку на російській мові (т.5 а.с.353). Незважаючи на це, при подальшому слуханні справи іншим складом суду ( проведено на російській мові), ОСОБА_1 не наголошував на тому, що він не готовий до розгляду справи із-за не ознайомлення його з матеріалами справи. Після постановлення вироку ОСОБА_1 побажав ознайомитись з матеріалами кримінальної справи і суд надав йому таку можливість (т.5 а.с.529, 547, 584).

З огляду на викладене суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1 не порушив  ст.19 КПК України.

За таких обставин передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.   

          Судді:

  КОЛЕСНИК М.А.                   СЕЛІВОН О.Ф.          ШЕВЧЕНКО Т.В.