АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-а-2064- ф/2007 Головуючий суду першої інстанції - Бриндя М. А.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції- Мудрова В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Мудрової В.В.,
при секретарі Петриченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Нижньогірському районі про визнання неправомірним зниження розміру пенсії, за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Нижньогірському районі на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 12 жовтня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом. Вимоги мотивовані тим, що з січня 2005 року вона, як журналіст комунального засобу масової інформації, на підставі ст. 16 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" отримувала пенсію, нараховану за нормами, методикою та порядком нарахування пенсії державному службовцю. Проте, з травня 2007 року відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії до 463, 12 грн.
На підставі наведеного позивач просила суд визнати неправомірним зниження розміру пенсії та зобов'язати УПФ України у Нижньогірському районі поновити їй виплату пенсії у попередньому розмірі - 1313, 55 грн. та провести перерахунок, починаючи з 01 травня 2007 року.
Постановою Нижньогірського районного суду від 12 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений. Суд визнав дії відповідача неправомірними та зобов'язав його провести перерахунок пенсії ОСОБА_1
Відповідач подав апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати.
На думку апелянта суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для
задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки Статут редакції газети не передбачає
обов'язок інформувати громадян про діяльність органа, що є засновником, і вищих органів
державної влади, тому не має підстав для нарахування позивачу пенсії в порядку,
передбаченому ч.2 ст. 16 Закону України „Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів".
-2-
ОСОБА_1 подала заперечення на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи апелянта неспроможними, просить апеляційну скаргу відхилити, судове рішення - залишити без змін.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 1985 року працює у редакції газети „Нижньогір'я" (попередня назва газети - „Трудова слава"), яка належить до комунального засобу масової інформації.
З січня 2005 року їй була призначена пенсія як журналісту комунального засобу масової інформації відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів". Але з травня 2007 року відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії позивача, та проводив її виплату як працівнику засобу масової інформації відповідно до ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, посилаючись на те, що газета „Нижньогір'я" не відповідає терміну „комунальний засіб масової інформації"".
Суд дійшов висновку про незаконне зменшення відповідачем розміру пенсії позивача, внаслідок чого задовольнив вимоги ОСОБА_1
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" при нарахуванні пенсії журналісту державного або комунального засобу масової інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцю.
За змістом статті 1 зазначеного Закону комунальний засіб масової інформації - це аудіовізуальний чи друкований засіб масової інформації, створений органом місцевого самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з державною адміністрацією як засновником (співзасновником) на базі чи за участю комунальної власності та відповідного фінансування з місцевого бюджету і статутом (програмними цілями, програмною концепцією) редакції (юридичної особи) якого передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність цього органу та вищих органів державної влади.
Як випливає з матеріалів справи: зокрема зі свідоцтва про державну реєстрацію, витягу з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, змісту установчих документів, досліджених судом першої інстанції, редакція Нижньогірської районної газети „Нижньогір'я" є юридичною особою, яка має статус друкованого засобу масової інформації з комунальною формою власності; її засновниками є Нижньогірська районна рада та трудовий колектив редакції.
Зміни до установчих документів вказаної юридичної особи не вносилися, організаційна-правова форма в установленому законом порядку - не змінювалася. Орган місцевого самоврядування, як засновник газети, несе окремі фінансові зобов'язання, передбачені установчими документами та діючим законодавством.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що редакція газети „Нижньогір'я" не відноситься до комунального засобу масової інформації.
Довід апеляційної скарги про те, що газета „Нижньогір'я" не є державним засобом масової інформації не може бути прийнятий до уваги, оскільки судом першої інстанції безспірно встановлено, що газета є комунальним засобом масової інформації, що надає позивачу право отримувати пенсію відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".
Відсутність у Статуті редакції запису про обов'язок „інформувати громадян про
діяльність органа, що є засновником, і вищих органів державної влади" не можна визнати
підставою для зменшення нарахованої позивачу пенсії з застосуванням норм, методики та
порядку обчислення пенсії встановлених для обчислення пенсії державним службовцям.
оскільки при призначенні пенсії журналістам комунальних засобів масової інформації
законодавство не вимагає подання документів щодо фінансування комунальних ЗМІ або їх
обов'язків інформувати про діяльність органу, що є засновником. .
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зміна розміру призначеної пенсії (зокрема перерахунок пенсії, утримання надміру виплачених сум пенсії, відрахування з пенсії) можлива лише відповідно до норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: ст. ст. 43, 42, ч.5 ст. 45, ст. ст. 49, 50. Відповідач змінив розмір пенсії позивача без застосування норм вказаного Закону, що свідчить про неправомірність його дій.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не може погодиться з висновками суду першої інстанції про стягнення з -Нижньогірьского районного бюджету витрати на сплату судового збору на користь ОСОБА_1 у сумі 3, 40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи Нижньогірьска районна рада не була стороною у вказаній справі, а тому на неї не поширюються норми глави 7 КАС України.
Відповідно п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито" Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільнені.
Керуючись ст. ст. 195. 198, 201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Нижньогірьскому районі відхилити.
Постанову Нижньогірьского районного суду АР Крим від 12 жовтня 2007 року в по суті позовних вимог залишити без змін.
В частині стягнення держмита з Нижньогірьского районного бюджету на користь ОСОБА_1 у сумі 3, 40 грн. постанову суду скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.