ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 10/257/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Владимиренко С. В., Шевчук С.Р., за участю представника позивача –Крижановської І.М, дов. №023/06-790 від 20.11.2006,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ЗАТ “Миколаївська суднобудівна верф “Меридіан” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року у справі господарського суду Миколаївської області за позовом ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” до ЗАТ “Миколаївська суднобудівна верф “Меридіан” про стягнення боргу,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2006 року ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва звернулось до господарського суду з позовом до “Миколаївська суднобудівна верф “Меридіан” про стягнення боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за лютий 2006 року у розмірі 14 197,56 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 5 липня 2006 року в позові відмовлено з огляду на те, що додаток № 4, укладений сторонами до договору № 44/6246 від 01.12.2005 року, містить форму типового договору про тимчасове постачання електричної енергії без засобів обліку та не передбачає сплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини.
Крім того, цим же рішенням, місцевий господарський суд на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України визнав недійсним пункт 5.2 договору № 44/6246 від 01.12.2005 року як такий, що суперечить законодавству.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року апеляційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва задоволено.
Рішення суду скасовано, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
З відповідача стягнуто 14 197,56 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у лютому 2006 року.
Постанова обґрунтована тим, що укладаючи додаткову угоду № 2 до договору № 44/6246 від 1 грудня 2005 року, сторони лише внесли зміни та доповнення до існуючого та діючого договору про постачання електричної енергії, в зв'язку з чим, на думку суду апеляційної інстанції, вважати договір від 1 грудня 2005 року Типовим договором про тимчасове постачання електричної енергії неможливо.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 5 липня 2006 року.
ЗАТ “Миколаївська суднобудівна верф “Меридіан” вважає, що судом порушено норми ст. 179 Господарського кодексу України та невірно застосовані норми Закону України "Про електроенергетику", зокрема п. 5 ст. 26 даного закону, а також положення Правил користування електричною енергією (в редакції постанови НКРЕ від 17 жовтня 2005 року №910).
Заявник стверджує, що договір № 44/6246 від 1 грудня 2005 року є тимчасовим.
У судове засідання представник відповідача не з'явився.
З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 1 грудня 2005 року між ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” та ЗАТ “Миколаївська суднобудівна верф “Меридіан” укладено договір № 44/6246 про постачання електричної енергії, згідно пункту 1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язалася відпускати споживачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідач повинен був сплачувати за фактично використану електричну енергію відповідно до умов та у строки, передбачені договором.
31 січня 2006 року сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії № 44/6246 від 1 грудня 2005 року, якою внесено зміни до вказаного договору. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною цього договору та діє протягом дії договору. Всі положення договору, в які не було внесено зміни даною угодою, залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 7.3 договору даний договір набрав чинності з 1 грудня 2005 року та діяв до 31 грудня 2005 року. Згідно із додатковою угодою № 2 від 31 січня 2006 року до договору, термін дії договору був змінений та продовжений до 28 лютого 2006 року. Між тим, ні договором, ні додатковою угодою до нього не передбачено умов його пролонгації.
Під час виконання зазначеного договору сторони домовились керуватись його умовами, а по всім питанням, що не обумовлені цим договором, –Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, іншими чинними законодавчими актами України.
Викладені обставини спростовують посилання відповідача на те, що договір № 44/6246 від 1 грудня 2005 року є тимчасовим.
За пунктом 2.2 Договору позивач зобов’язувався постачати електроенергію як різновид товарної продукції Споживачу в межах 3 600 кВт дозволеної потужності на 1-му класі напруги, згідно 3-ої категорії надійності електропостачання з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії.
У даний пункт договору згідно із додаткової угодою № 2 від 31.01.2006 року до договору внесено зміни: замінено „3 600 кВт” на „3 200 кВт”.
Розділом 6 договору сторонами передбачений порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії, зокрема, договірна величина споживання електричної енергії складає 310 000 кВт/год, яка визначена на рівні заявленого споживачем розміру очікуваного споживання електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, визначених згідно із вимогами розділу 6 цього договору, споживач сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин згідно із частиною п’ятою статті 26 Закону України „Про електроенергетику”.
Судом було встановлено, що згідно із звітом від 28 лютого 2006 року ЗАТ “Миколаївська суднобудівна верф “Меридіан”, останнім спожито в лютому 2006 року електроенергії в загальному розміру 379 324 кВт/год, що на 69 324 кВт/год більше, ніж передбачено пунктом 6.1 договору (310 000 кВт).
28 лютого 2006 року ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго” виставило відповідачу рахунок № 44/6246 за спожиту електричну енергію у лютому 2006 року на суму 77 685,56 грн., термін сплати якого встановлено до 7 березня 2006 року.
3 березня 2006 року позивачем складено акт про перевищення договірної величини споживання електроенергії у лютому 2006 року та 16 березня 2006 року вручено відповідачу разом із рахунком та повідомленням про перевищення договірної величини споживання електроенергії у лютому 2006 року у кількості 69 324 кВт/год (379 324 кВт/год –310 000 кВт/год) на суму 14 197,56 грн.
Отже, з викладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції на підставі поданих сторонами доказів встановив, що відповідач допустив перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2006 року.
Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства …
Відповідно до ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику” до споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період застосовуються санкції у вигляді сплати енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відтак судом апеляційної інстанції, підставно задоволені позовні вимоги енергопостачальної організації та стягнено борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії, який виник у лютому 2006 року у сумі 14 197,56 грн., що відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Вищий господарський суд України також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що пункт 5.2 Договору № 44/6246 від 1 грудня 2005 року відповідає вимогам закону і є обов’язковим для виконання сторонами, оскільки на час підписання договору № 44/6246 пункт 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, яким передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, вже діяв в редакції від 23 червня 2005 року.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається …
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено всі обставини справи, досліджені докази, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права та прийнято законну і обґрунтовану постанову, в зв'язку з чим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для зміни чи скасування останньої.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 5 вересня 2006 року –без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді С. Владимиренко
С. Шевчук