Апеляційний суд Рівненської області
__________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Судді-доповідача - Маринича В.К.
Суддів - Полюховича О.І., Гладкого С.В.
при секретарі судового засідання - Міщук Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м.Рівне кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора області Гіля А.І., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2013 року, -
з участю прокурора - Станкевича О.К.
захисника - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м.Рівне кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора області Гіля А.І., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30 серпня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Кодима Одеської області, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, непрацюючий, раніше не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 41500 (сорок одна тисяча п'ятсот) гривень.
Скасовано арешт майна - автомобіля марки «FORD TRANSIT», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений ухвалою Кузнецовського міського суду від 28 листопада 2012 року.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Як визнав доведеним суд, 24 листопада 2012 року біля 13 години 00 хвилин в м.Кузнецовську Рівненської області обвинувачений ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_1, рухаючись по мікрорайону Будівельників, поблизу будинку №5/1, зі сторони готелю «Вараш» зі швидкістю близько 25 км/год по крайній лівій смузі руху, де організовано односторонній рух, грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме п.1.5, п.1.7, п.2.3.б), п.11.2, п.12.3, внаслідок чого неправильно оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення небезпеки для нього не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, 1940 року народження, який виїхав з другорядної дороги і перетинав проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, який позначений дорожнім знаком 5.35.1 і дорожньою розміткою 1.14.1, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу при своєчасному прийнятті мір до реагування. Внаслідок наїзду потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток черепа, крововиливу під оболонку мозку, забою головного мозку, закритого перелому лівого стегна, відкритих переломів обох колінних суглобів, тупої травми грудної клітки, перелому ребер з обох сторін, забою легенів, двобічного гемотораксу, забійної рани колінних суглобів, забійної рани тім'яної ділянки зліва, саден обличчя та кінцівок, внаслідок яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі на вирок суду захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4, не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні та не оспорюючи правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити, пом'якшивши призначене покарання на один рік позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком один рік.
В апеляційній скарзі на вирок суду обвинувачений ОСОБА_3, не заперечуючи своєї вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та не оспорюючи правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити, обравши йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В апеляційній скарзі заступник прокурора області Гіль А.І. вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, так як судом не взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 вчинив злочин, який є тяжким. Крім того, судом не враховано ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення та його наслідки - спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 Також вказаний вирок суду є незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону - статті 174 КПК України, в порушення вимог якої судом скасовано арешт майна - автомобіля марки «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_1. Відповідно до вироку суду з ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 41500 гривень, а відповідно до вимог ст.174 КПК України суд скасовує арешт майна у випадку залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Крім того, відповідно до вимог ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Всупереч вказаним вимогам КПК України суд у мотивувальній частині вироку вказав, що приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Проте ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого. Тобто, суд визнав ОСОБА_3 винним і у порушенні правил експлуатації транспортним засобом і визнав останнього винним у більшому обсязі обвинувачення порівняно із оголошеною підозрою в ході досудового розслідування та обвинувальним актом. Просив вирок Кузнецовського міського суду від 30.08.2013 року скасувати, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Арешт, накладений на автомобіль марки «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_1, залишити в силі до відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, просять вирок суду першої інстанції змінити і обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі, думку прокурора на підтримання апеляційної скарги заступника прокурора області Гіля А.І. та заперечення щодо задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 та заступника прокурора області Гіля А.І. підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав повну, всебічну оцінку і є обґрунтованими, що не заперечується і в поданих апеляційних скаргах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив зібрані в кримінальному провадженні докази і дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України кваліфікував вірно.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винуватості обвинуваченого не встановлено. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом враховані обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріального збитку і часткове відшкодування морального збитку, а також те, що ОСОБА_3 повністю усвідомив наслідки свого діяння, раніше не вчиняв злочинів і вперше притягується до кримінальної відповідальності, негативної характеристики по місцю проживання не має, має на утриманні неповнолітню дитину, наявність в діях потерпілого ОСОБА_7 вини, що полягає у порушенні п.6.7 Правил дорожнього руху України, який забороняє рух на велосипедах по тротуарах і пішохідних доріжках. Судом при цьому також враховано і те, що порушення обвинуваченим п.12.3 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв'язку з наслідками, які настали, а саме - спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання не в повній мірі відповідає вимогам кримінального закону, зокрема статтям 50, 65 КК України. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Статтею 65 КК України визначено, шо особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення.
За таких обставин та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, сукупності вищезазначених обставин, які пом'якшують покарання, та даних про його особу, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, а тому вважає за необхідне пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст.75 КК України, та звільнити його від покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд безпідставно у мотивувальній частині вироку вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 згідно обвинувального акта у даному порушенні не обвинувачувався, а тому воно підлягає виключенню із вироку суду.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог статті 174 КПК України, скасувавши арешт майна - автомобіля марки «FORD TRANSIT» державний номер НОМЕР_1. У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Разом з тим, у вироку зазначено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 41500 гривень. За таких обставин колегія суддів вважає за правильне виключити з резолютивної частини вироку рішення щодо скасування арешту майна.
Відповідно до ст.ст.72, 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання, які виконуються самостійно. Тому додаткове покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки підлягає самостійному виконанню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та заступника прокурора області Гіля А.І. -задовольнити частково.
Вирок Кузнецовського міського суду від 30 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 змінити.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.286 КК України на три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку на два роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
Виключити з мотивувальної частини вироку в абзацах «Суд, дослідивши і проаналізувавши показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, дослідивши та оцінивши інші докази у справі в сукупності приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України» та «Отже, дослідивши у справі докази, суд рахує доведеною повністю винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а кваліфікацію діяння обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого - правильною» - слова «або експлуатації транспорту».
Виключити з мотивувальної частини вироку в абзаці «Згідно ч.4 ст.174 КПК України накладений ухвалами Кузнецовського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2012 року арешт на автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_8 та велосипед «АИСТ» підлягає скасуванню» - слова «на автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_8».
Виключити з резолютивної частини вироку слова «Скасувати арешт майна - автомобіля марки «FORD TRANSIT», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, накладений ухвалою Кузнецовського міського суду від 28 листопада 2012 року».
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду Рівненської області набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
С У Д Д І :
________________ ___________________ ____________________
Маринич В.К. Полюхович О.І. Гладкий С.В.