Справа №22-ц- 747/2006р.                       Головуючий у 1 інст. - Сова Т.Г.

Доповідач - Страшний М.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16    червня   2006 року   Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - Іваненко Л.В.

Суддів - Страшного М.М., Квача М.О.

При секретарі - Біляєвій Т.Д.

З участю- ОСОБА_1, ОСОБА_2 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1до Домницького виправного центру № 135 УДДУПВП в Чернігівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

встановив:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, в якому просив стягнути з Домницького виправного центру №135 УДДУПВП в Чернігівській області 1000 грн. невиплаченої заробітної плати за роботу у понаднормовий час посилаючись на ті обставини, що починаючи з 21.07. по 25.10.2005 року адміністрація установи майже щодня по 5 днів залучали його до сільсьгосподарських робіт по згрібанню та заготівлі сіна, соломи, збирання врожаю картоплі, інших овочів. Працював він по 2-4 години у вільний від работи на підприємстві час, але за три місяці цієї роботи не отримав ніякої оплати, що є грубим порушенням з боку адміністрації його трудових прав.

Рішенням Менського районного суду від 29 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті, мотивуючи свої вимоги тим, що судом не в повному обсязі досліджено докази по справі, зокрема не допитані свідки, яких вважав за необхідне викликати позивач та упередженим ставленням до нього судді.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга   підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Менського районного суду від 20.07.2005 року ОСОБА_1 позбавлення волі було замінено на обмеження волі і його було переведено до Домницького виправного центру №135 УДДУПВП в Чернігівській області. Згідно ч.9 ст. 59 КВК України, порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Інструкцією з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі п.3.3 зазначено, що індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу. Цією ж інструкцією передбачено, що засуджені можуть залучатись без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також: поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт із забезпеченням колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більше як дві години на день. Відповідно до довідки вказаної установи, останній працював на підприємстві   №135 та виконував певну роботу, за що йому було нараховано заробітну плату/а.с. 59/. Зокрема, згідно довідки /а.с. 45/вбачається, що ОСОБА_1 у липні 2005 року виконав норми виробітку на 29%, в серпні - 32%, у вересні - 27%, в жовтні- 9%, листопаді - 24%, в грудні - 14%. Довідкою Домницького виправного центру № 135 також: підтверджується, що ОСОБА_1 залучався до робіт з благоустрою установи і прилеглих до неї територій, а також: допоміжних робіт із забезпечення установи продовольством, але не більше як на ( 2 ) дві години, що не є порушенням вищезазначеної інструкції.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що будь-яких порушень норм трудового законодавства з боку відповідача допущено не було і жодної заборгованості у них  перед позивачем немає.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судом невірно було застосоване трудове та кримінально- виконавче законодавство, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються доказами, що маються в матеріалах справи.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.209, 218,  303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Менського районного суду від 29 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.