Справа № 22-Ц-897/2006                                        Головуючий у 1 інст.- Білий В.М.

Доповідач -Литвиненко І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2006 року                                                                       м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого-судді:           КОРЕНЬКОВОЇ З.Д.

суддів:                       ЛИТВИНЕНКО І.В.,ЗАБОЛОТНОГО В.М.

при секретарі:          Куксі М.В.

з участю:                  сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду від ЗО березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Менському районі Чернігівської області про стягнення недоплаченої суми відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Менському районі про стягнення 18140 грн 14 коп недоплаченого відшкодування шкоди за період з 01.04.2001 року по 31.12.2005 року та про зобов'язання проводити йому щомісячне відшкодування в розмірі 481 грн 90 коп з 01.01.2006 року. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 01.10.1993 року є інвалідом П групи з втратою 70 % професійної працездатності. З 05.11.1993 року господарство, в якому він працював , призначило йому до виплати щомісячно 146152 грн на відшкодування шкоди, яке в подальшому було перераховано і на час передачі справи до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві станом на 01.04.2001 року це відшкодування становило 17 грн 52 коп. Однак , позивач з'ясував,   що сума відшкодування вказана господарством у заниженому розмірі і не розрахована у відповідності до вимог законодавства, що діяло на той час. За доданими позивачем розрахунками, розмір відшкодування станом на 01.04.2001 року повинен становити 239 грн 62 коп , розмір щомісячного відшкодування   з 01.01.2006 року після застосування відповідних коефіцієнтів повинен становити 481 грн 90 коп , а різниця між належними до виплати сумами та отриманими позивачем становить 18140 грн 14 коп.

Рішенням суду у задоволенні   позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено оскільки надані позивачем розрахунки не є   належними доказами щодо предмета

доказування та відповідач не може самостійно застосовувати   визначені в розрахунку позивача коефіцієнти , а виплати проводились у відповідності до довідки про фактичну заробітну плату позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на доведеності своїх позовних вимог та вказує , що суд безпідставно не взяв до уваги надані докази, невірно їх витлумачив.

Представник відповідача в судовому засіданні не мала заперечень щодо розрахунків , які надав позивач, але вказувала на відсутність вини відділення виконавчої дирекції Фонду та на відсутність підстав у   відділення виконавчої дирекції самостійно зробити перерахунок заробітної плати позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є інвалідом П групи з втратою 70 % професійної працездатності і з 5.11.1993 року йому призначено щомісячне відшкодування шкоди. Рішенням правління КСП ім. Леніна від 23.02.1994 року ( а.с. 11 ) йому визначено розмір відшкодування у сумі 146152 крб. СТОВ „Надія", яке було правонаступником господарства що виплачувало відшкодування шкоди позивачу, ліквідоване 30.09.2003 року у зв'язку з банкрутством   , а його архівні документи   передані в архівний підрозділ Ленінівської сільради ( а.с. 10). На підставі архівних документів виконком Ленінівської сільради зробив розрахунок відшкодування шкоди позивачу за період з 05.11.1993 року по 31.03.2001 року з застосуванням відповідних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок виходячи з відомого розміру відшкодування шкоди 146152 крб і з'ясувалось, що на час передачі справи до Фонду соціального страхування щомісячне відшкодування повинно бути у сумі 239 грн 62 коп замість 17 грн 52 коп яке було визначено у довідці СТОВ „Надія" с. Ленінівка 09.08.2001 року при передачі особової справи ОСОБА_1 ( а.с. 14)

Головний спеціаліст з питань правового та соціально-економічного захисту Чернігівського обкому профспілки працівників АПК ОСОБА_2, допитана судом як свідок, надала суду розрахунок розміру страхових виплат по щомісячному відшкодуванню шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням за період з 01.04.2001 року по 31.12.2005 року виходячи з суми 239 грн 62 коп ( а.с. 20 ) і з якого вбачається , що недоплаченою залишилась сума 18140 грн 14 коп , а щомісячне відшкодування з 01.01.2006 року повинно становити 481 грн 90 коп.

Представник відповідача проти наданих розрахунків не заперечує , а тому апеляційний суд відповідно до ст.61 ЦПК України , вважає за можливим прийняти їх як достовірні, а висновки суду 1 інстанції про те , що дані розрахунки не підтверджують неправильність нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати , апеляційний суд вважає необгрунтованими.

Крім того, визнаючи надані позивачем розрахунки такими що заслуговують на увагу , апеляційний суд виходить з того, що вони відповідають вимогам п.п. 22, 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків та постанови КМ

України від 21.03.1992 року № 140 „Про додаткові заходи у зв"язку з підвищенням заробітної плати", що діяли на момент призначення виплат.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 повинні бути задоволені в повному обсязі. Доводи представника відповідача про те, що відповідно до ст. 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування повинно проводитись або з дня звернення або не більше як за три попередніх роки, не відповідають дійсності, оскільки обмеження у строках виплати у ст.40 зазначеного Закону стосуються призначених виплат, але не одержаних вчасно ( ч. 4 ), або при зверненні вперше ( ч. З ). В даному випадку , позивачу вже призначено відшкодування і мова йде лише про недоплату у зв'язку з помилкою підприємства при встановленні розміру відшкодування, а тому обмеження не може застосовуватись.

Оскільки позивач позбавлений можливості вирішити питання про перерахунок відшкодування шкоди з підприємством , яке передало документи, що підтверджують право працівника на страхову виплату і її розмір, через його ліквідацію, то зміни у розмір відшкодування може внести суд, що не суперечить Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування ..."

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 325 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Менського районного суду від ЗО березня 2006 року скасувати і постановити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Менському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1 18140 грн 14 коп недоплаченого відшкодування за період з 01.04.2001 року по 31.12.2005 року.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Менському районі Чернігівської області проводити щомісячні страхові виплати по відшкодуванню шкоди ОСОБА_1в розмірі 481 грн 90 коп починаючи з 01.01.2006 року з перерахунками в подальшому на відповідні коефіцієнти.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.