РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/6038/13Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
РІШЕННЯ
"16" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівГорбань В.В., Павловської І.Г.
При секретаріУсеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Національного інституту винограду і вина «Магарач» до ОСОБА_6 про виселення з гуртожитку, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 06 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
16 травня 2013 року Національний інститут винограду і вина «Магарач» звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що на праві оперативного управління позивачу належить будівля-гуртожиток літ.«С» за адресою: АДРЕСА_1, який призначений для проживання аспірантів та співробітників Інституту. На підставі листа-звернення прокуратури м. Ялта та звернення прокуратури АР Крим на адресу органу управління майном Інституту - Української академії аграрних наук, про надання житлової площі та реєстрації ОСОБА_8 з сім'єю - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, сім'ї ОСОБА_8 було надано для проживання блок №74 у зазначеному гуртожитку. У подальшому, за зверненням ОСОБА_8, до нього у кімнату було вселено його матір ОСОБА_6, оскільки вона є особою похилого віку та за станом здоров'я їй необхідний відповідний догляд. На спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету 21 січня 2011 року погоджено реєстрацію за вказаною адресою ОСОБА_6 та 25 січня 2011 року їй видано ордер №65.
ОСОБА_8 з сім'єю у лютому 2011 року за їхніми заявами були знятті з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою у зв'язку з отриманням квартири. Відповідачка жодного дня не проживала у гуртожитку. Оскільки у зазначеному житловому приміщенні відповідачка була зареєстрована тільки як член родини ОСОБА_8, який знятий з реєстраційного обліку місця проживання та відповідачка не знаходиться в трудових відносинах з позивачем, а її право на проживання у гуртожитку є похідним від права її сина, посилаючись на вимоги ст.ст.127,132 ЖК України позивач просив виселити ОСОБА_6 із спірного приміщення.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 06 серпня 2013 року позовну заяву Національного інституту винограду і вина «Магарач» задоволено. Виселено ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Національного інституту винограду і вина «Магарач» судові витрати по справі у виді судового збору в сумі 114 грн. 70 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 06 серпня 2013 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає про те, що відповідачка не може бути виселена із гуртожитку з підстав, передбачених ст.391 ЦК України та ст.132 ЖК України, оскільки вона не перебувала з відповідачем у трудових відносинах на момент вселення. Вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та її представника, повідомлених про час та місце розгляду згідно за вимогами ст. 74-76 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню у повному обсязі з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосувавши до спірних правовідносин аналогію закону, передбачену ст.8 ЦК України, виходив з положень ст.ст.127-129 ЖК України, пункту 17 Примірного положення про гуртожитки та виходив з того, що відповідачка у трудових правовідносинах з позивачем не перебувала і не перебуває, спірне житло було надане її сину - ОСОБА_8 у виключному порядку за клопотанням прокуратури м.Ялти та прокуратури АР Крим до вирішення питання надання йому житла, а право відповідачки на проживання у гуртожитку є похідним від права її сина, який отримав трикімнатну квартиру у м.Ялта 27.01.2011 року на склад сім'ї із трьох осіб та його знято з реєстрації у гуртожитку.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального й процесуального права та наявним у справі доказам.
Так, рішення суду є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для виконання зазначеної функції, судове рішення має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Відповідно до ст.213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, ні які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, обґрунтованість рішення передбачає, що воно повинно містити вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Постановлене Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим рішення вимогам зазначеної норми не відповідає в повній мірі.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що на праві власності державі в особі Верховної ради України (в оперативному управлінні Національного інституту винограду і вина «Магарач» Української академії агарних наук) належить нежитлова будівля гуртожитку літ.«С» загальною площею 2843,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року (а.с.35).
21 січня 2011 року на засіданні профсоюзного комітету Національного інституту винограду і вина «Магарач» було вирішено погодити реєстрацію ОСОБА_6 за місцем проживання її сина у АДРЕСА_1. (а.с.16).
25 січня 2011 року ОСОБА_6 видано ордер ОБ №65 на право зайняття житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1, розміром 56 кв.м, де вже була зареєстрована сім'я її сина ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9(дружиною), ОСОБА_11(тещею). Ордер видано на підставі спільного рішення адміністрації, профсоюзного комітету НІВіВ «Магарач». (а.с.24)
Того ж дня місце проживання відповідачки за вказаною адресою було зареєстроване відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим, що підтверджено копією форми №16. (а.с.17).
Відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР, п. 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.
Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК Української РСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Пунктом 17 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом із ним.
Право користування жилим приміщенням у гуртожитку такого члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку видано спеціальний ордер для проживання на період її роботи.
Отже, зважаючи на наведене вище, стаття 125, частина третя статті 132 ЖК Української РСР (про підстави виселення без надання іншого жилого приміщення чи з наданням такого) застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах.
Таким чином, закріплені в цих статтях закону гарантії не може бути застосовано при вирішенні спору про виселення із гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року N 6-71цс11).
Крім того, статтею 125 ЖК Української РСР, п. 41 Примірного положення визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, у тому числі пенсіонерів по старості.
Визнаючи ОСОБА_6 особою, право на проживання у гуртожитку якої, є похідним від права ОСОБА_8, який виселився із гуртожитку разом із сім'єю у зв'язку з отриманням трикімнатної квартири у березні 2011 року, суд не звернув уваги на ту обставину, що хоча ОСОБА_6 і була вселена до кімнати сина, але не як член його сім'ї, оскільки їй було видано окремий ордер на вселення серії ОБ №65 від 25.01.2011 року. (а.с.17).
Зважаючи на те, що при вселенні до гуртожитку ОСОБА_6 було отримано на це дозвіл адміністрації, профспілкового комітету НІВіВ «Магарач», та спеціальний ордер на вселення, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_6 виникло самостійне право на проживання у кімнаті гуртожитку, яке не є похідним від права ОСОБА_8, а тому її виселення, з підстав, зазначених позивачем у позові, не є можливим, оскільки не відповідає вимогам закону.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно з п. п.3,4 ч. 1,3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судова колегія вважає, що наведені вище вимоги закону судом першої інстанції порушено, а тому в компетенції апеляційного суду скасувати незаконне рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 06 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Національного інституту винограду і вина «Магарач» до ОСОБА_6 про виселення з гуртожитку - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.