ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2006 Справа № А38/22
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 04.08.98, приватний підприємець;
від відповідача: Панченко Л.О., довіреність №109/10/10-009 від 10.01.05, нач.юр.відділу;
від відповідача: Ковбача Т.А., довіреність №454/10/10-009 від 17.01.06, головний державний податковий інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
приватного підприємця ОСОБА_1, місто Новомосковськ;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2006 року;
у справі №A38/22;
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, місто Новомосковськ;
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, місто Новомосковськ;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, місто Новомосковськ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень до позовної заяви визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 1 грудня 2005 року НОМЕР_2 на загальну суму 57210 гривень з яких 38140 гривень податкових зобов'язань та 19070 гривень штрафних санкцій прийнятого Відповідачем Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач укладаючи угоди з ТОВ ПКФ “Любава М” та ТОВ “Контакс ЛТД” не мав права проводити перевірку їх діяльності та реєстрації.
А також придбаваючи продукцію, Позивач сплатив гроші, понісши тим самим реальні витрати, яки були вказані ним у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди.
Декларації в інспекції прийняті та податки Позивачем сплачені у повному обсязі і своєчасно.
Постановою господарського суду у справі №А38/22 від 16 лютого 2006 року (суддя Бишевська Н.А.) у позовних вимогах відмовлено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункта 7.4 та підпункту 7.2.3 пункта 7.2 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Перевіркою встановлено що Позивач відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість отриманих від господарської діяльності з підприємствами, які на підставі рішень суду були ліквідовані за фіктивність.
Позивач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач просить спірну постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що на момент здійснення господарчих відносин йому не було відомо, що контрагенти ТОВ ПКФ “Любава М” та ТОВ -“Контакс ЛТД” були фіктивними підприємствами.
На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необґрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до пункта 2 статті 527 Цивільного кодексу України від кожна із сторін у зобов'язані має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такі вимоги.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 23 січня 2002 року скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Контакс ЛТД”.(аркуш справи 40).
Відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2002 року скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму “Любава-М”. (аркуш справи 44).
З акту перевірки вбачається, що Позивачем по справі виконувалась господарська діяльність за яку Позивач відносив до податкового кредиту податок на додану вартість у період контрагенти за договором були ліквідовані за рішеннями суду.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункта 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункта 7.4 , підпункту 7.2.3 пункта 7.2 статті 7 вищевказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1, місто Новомосковськ, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2006 року у справі №A38/22, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар