Справа № 1/1312/101/12 Головуючий у 1 інстанції: С.В. Гирич
Провадження № 11/783/410/13 Доповідач : Кобзар В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2013 року року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Кобзара В.М.,
суддів - Данка В.В., Михалюка В.О.
при секретарі - Когут Н.Я., Мержвінській О.А., Сеньківа А.Р.,
спеціаліста з фіксування с/з - Нікітчука П.В.
з участю прокурора - Добровольського П.О.
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3
захисника ОСОБА_2 -ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляції прокурора Букаловського Р.О., засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 його адвоката - ОСОБА_5 і захисника - ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 27 листопада 2012 року,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Львова, громадянин України, росіянин, з вищою освітою, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працюючий, раніше судимий згідно вироку Львівського обласного суду від 26.04.1991 року за ст.ст.86-1, 44, 43 КК України (в редакції 1960 р.) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 20.04.2000 року за ст.ст. 81 ч.4, 17 ч.2, 81 ч.3, 140 ч.2, 89 ч.1, 42 КК України (в редакції 1960 р.) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 04.07.2005 р. за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, військовозобов'язаного; проживає за адресою: АДРЕСА_6,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі. За ч.1 ст.357 КК України виправданий. Виправданий за недоведеністю участі у скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України по епізодах: викрадення чужого майна з проникненням у житло потерпілого ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 06.02.2008 року; викрадення майна з проникненням у приміщення салону краси «Сакура», що по АДРЕСА_9 18.02.2008 року; викрадення майна з проникненням у приміщення квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_7 12.03.2008 року; викрадення майна з проникненням до приміщення квартири АДРЕСА_10 04.04.2008 року; викрадення 07.04.2008 року майна з приміщення Державного підприємства побутового обслуговування «Контіки», що у АДРЕСА_12; викрадення майна з проникненням у приміщення квартири АДРЕСА_4 18.04.2008 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м.Львова, громадянин України, українець, освіта вища, не одружений, на час інкримінованих дій працював дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, на час винесення вироку працював інспектором з охорони праці та техніки безпеки ЛКП «Шляхоремонтне підприємство», раніше не судимий, військозобов'язаний, проживає за адресою: АДРЕСА_8,
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі. З врахуванням того, що ОСОБА_2 перебував під вартою у справі з 21.05.2008 року по 29.08.2011 року вважається, що строк покарання відбув повністю.
Вирішено питання про судові витрати.
Вирішено питання стосовно цивільних позовів.
Судом першої інстанції ОСОБА_3 засуджений за те, що він 01.05.2008 року близько 00.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей квартири ¹1 по АДРЕСА_11, де розташована Львівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Колізей», проник у вказане приміщення, звідки таємно, повторно, викрав майно, яке належить потерпілому - директору товариства ОСОБА_8, а саме: ноутбук марки «Toshiba Satellite M-70-18» вартістю 999 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 30.04.2008 року становило 7855 грн.10 коп.; а також передане в користування ТзОВ «Колізей» майно: два системні комп'ютерні блоки, загальною вартістю 2500 грн.; телефон-факс марки «Panasonic» вартістю 590 грн. 00 коп. Загальна вартість викраденого становить 10945,10 грн.
06.05.2008 року близько 06.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підібравши ключі до дверей, а також зламавши замки, проник у приміщення ТзОВ «Професійна ліга», яке є засновником редакції Львівського тижневика «Суботня пошта», що знаходиться на АДРЕСА_13, та повторно викрав майно товариства, а саме: три системні блоки, загальною вартістю 13383, 00 грн.; три блоки безперебійного живлення загальною вартістю 675,00 грн.; три оптичні мишки загальною вартістю 198,00 грн.; диктофон PTIMUS вартістю 350,00 грн.; сумку для ноутбука вартістю 240,00 грн., два адаптери D-Link загальною вартістю 210,00 грн.; два монітори Samsung 971P TFT19 загальною вартістю 3886,00 грн.; три клавіатури Key Logitech Internet 350 OEM USB загальною вартістю 198,00 грн.; точку доступу Wireless Access Poit D-Link DWL-G700AP 54 Mbps802/11g вартістю 210,00 грн.; ксерокс БФП Xerox Work Centre 3119 вартістю 817,00 грн., ноутбук марки HP 530KP477AA T2600(2,16)/15,4 вартістю 3313,00 грн. Загальна вартість викраденого становить 23480,00 грн.
Крім того, ОСОБА_3 в період часу з 08 по 12 травня 2008 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом підбору ключів та пошкодження замків, проник у приміщення Львівської територіальної первинної організації «УТОС», розташованої в будинку АДРЕСА_14 та таємно викрав майно: членські внески учасників товариства в сумі 2029,00 грн.; комп'ютерний тифлокомплекс вартістю 5103,65 грн.; цифровий диктофон марки «DV R 58 Digital Recording Pen» вартістю 831 грн. 20 коп.; цифровий диктофон марки «Olympus» вартістю 385,00 грн.; два тифломагнітофони марки «Касон-КС-161» загальною вартістю 296,00 грн.; радіотелефон «Panasonic» вартістю 180,00 грн.; апарат для вимірювання тиску марки «Microlife» вартістю 60,00 грн.; блок безперебійного живлення вартістю 400,00 грн.; брайлівські годинники марки «Луч» в кількості 21 шт., загальною вартістю 2562,00 грн.; МР-3 плеєр марки «Trancend T-Sonic 600» вартістю 385,00 грн.; 50 дисків CDR загальною вартістю 100,00 грн.; упаковку скетч-карт до мобільних телефонів оператора мобільного зв'язку «Life», які цінності не представляють. Загальна вартість викраденого майна становить 12331,00 грн. 85 коп.
Також ОСОБА_3 14.05.2008 року близько 00.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через відчинене вікно з вулиці проник у приміщення інформаційно-сервісного центру, яке розташоване в будинку АДРЕСА_15 повторно, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 - ноутбук марки «Hewlett Packard» у комплекті із блоком живлення та шкіряною сумкою чорного кольору, вартістю 8500, 00 грн.
Крім цього, ОСОБА_3 за попередньою змовою у групі з дільничним інспектором міліції Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_2, 21.05.2008 року в період часу з 04.00 по 07.00 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом підбору ключів, проникли в приміщення Четвертої Львівської державної нотаріальної контори (далі 4 ДКН м.Львова), розташоване на другому поверсі будинку АДРЕСА_16, звідки викрали майно: ноутбук марки «ACER» із шнурами вартістю 750 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 21.05.2008 року становило 3800, 00 грн., комп'ютерну мишку вартістю 120,00 грн., всього майна на загальну суму 3920,00 грн., яке належить державному нотаріусу ОСОБА_25.; комп'ютерний монітор марки «LG» вартістю 1500,00 грн.; комп'ютерну мишку та клавіатуру загальною вартістю 200,00 грн., всього майна на загальну суму 1700,00 грн., яке належить державному нотаріусу ОСОБА_26.; ноутбук марки «Sony» з блоком живлення вартістю 5300,00 грн., яке належить державному нотаріусу ОСОБА_27; блок живлення до комп'ютера вартістю 200,00 грн., сумку від ноутбука вартістю 200,00 грн., всього майна на загальну суму 400,00 грн., яке належить державному нотаріусу Фурман Л.А; металевий сейф вартістю 1500,00 грн., в якому знаходились гербова печатка №4 з фурнітурою вартістю 115,00 грн., державний реєстр вартістю 60,00 грн., журнал вихідної кореспонденції вартістю 5,00 грн., журнал надання нотаріусами додаткових послуг вартістю 5,00 грн., журнал обліку нотаріальних бланків вартістю 5,00 грн., два нотаріальних бланки вартістю 13,00 грн. 90 коп. сертифікати та ключі (коди) для роботи із спадковим реєстром вартістю 30,00 грн., квитанції оплачених нотаріальних послуг та бланків, які не представляють матеріальної цінності, всього майна на загальну суму 1728,90 грн., яке належить Четвертій Львівській державній нотаріальній конторі. Загальна вартість викраденого майна становить 13048,90 грн.
Викрадене майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перенесли за місцем проживання ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та призначити справу до нового судового розгляду, оскільки вважає його незаконним.
Засуджений ОСОБА_2, його захисник - адвокат ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 в апеляційних скаргах та в доповненнях до апеляційних скарг просять скасувати обвинувальний вирок щодо визнання винним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у крадіжці за попередньою змовою, повторно, групою осіб, з проникненням в приміщення 4-ї ДКН м.Львова, розташованої по АДРЕСА_16 як такого, що постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Направити справу для розгляду до суду першої інстанції, визначивши її підсудність - в інший районний суд м.Львова, оскільки дана справа з початку її розгляду перебувала в провадженні суддів: Горецького А.С., Шеремети Г.І., Мармаша В.Я., Гирича С.В., а судді Лакомська Ж.І., Нор Н.В., Леньо С.І. вирішували питання обрання міри запобіжного заходу та розглядали скарги.
Крім того, апелянти просять внести доповнення у вирок суду в частині відображення в резолютивній частині вироку суду про виправдання підсудного ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України за епізодом крадіжки з інформаційно-сервісного центру по вул. АДРЕСА_15 що належить ОСОБА_9 Внести зміни в мотивувальну частину вироку суду відносно ОСОБА_2 щодо відсутності події злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, та відсутності складу злочину в діях підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.
Також скасувати окремі постанови суду від 27.11.2012 року, оскільки обставини скоєння злочинів підсудними у постановах не відповідають фактичним обставинам справи.
Прокурор Букаловський Р.О., не погоджуючись із вказаним вироком суду, просить його скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити міру покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України - 1 (один) рік обмеження волі, відповідно до ст.70 КК України остаточну міру покарання призначити у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити міру покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України - 1 (один) рік обмеження волі, за ч.3 ст.364 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади терміном на 1 (один) рік, відповідно до ст.70 КК України остаточну міру покарання призначити у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади терміном 1 (один) рік.
Заслухавши доповідача, апелянтів, які підтримали апеляційні вимоги, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Засуджений ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду пояснив, що він вини не визнає, жодних злочинів не вчиняв, докази його вини сфальсифіковані, до нього застосовувались на досудовому слідстві незаконні заходи фізичного та психологічного впливу. Раніше він працював дільничним інспектором Галицького райвідділу внутрішніх справ і на його дільниці проживав засуджений ОСОБА_3 До подій він знав ОСОБА_3 на протязі дев'яти місяців, працівники міліції про останнього відкликались позитивно, про те, що ОСОБА_3 раніше був судимим він не знав. ОСОБА_2 декілька разів здавав в ломбард оргтехніку та золотий ланцюжок на прохання ОСОБА_3, однак про те, що речі були краденими не знав і ОСОБА_3 про це його не повідомляв.
Засуджений ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду пояснив, що він вину визнає частково в тому, що вчинив крадіжки у АДРЕСА_15 ноутбука у потерпілого ОСОБА_9, а також викрав ноутбук по АДРЕСА_17, по епізоду крадіжки по АДРЕСА_16 вину визнає повністю і вказану крадіжку вчинив один. Інших крадіжок він не вчиняв.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.185 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд надав належну оцінку й навів у вироку.
Дії засуджених правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_5 та захисника - ОСОБА_4 про те, що засужений ОСОБА_2 не вчиняв крадіжки у співучасті з ОСОБА_3 з 4-ї ДКН м.Львова, а суд визнав його винним за відсутності для цього доводів, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, серед яких, ті, що безпосередньо вказують на причетність ОСОБА_2 до вчиненого злочину, та ті, які у сукупності з першими доказують обставини вчиненого злочину засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Такими доказами відповідно є: протокол відтворення обстановки та обставин подій від 23.05.2008 року (т.1 а.с.143-145), з якого вбачається, що ОСОБА_3 розповів та показав на місці злочину, як вони з ОСОБА_2 проникли в приміщення 4-ї ДНК м.Львова ( а.с.143-145 т.1); протокол допиту ОСОБА_3 від 22.05.2008 року (т.1 а.с.51), який при допиті в якості підозрюваного підтвердив про факт скоєння крадіжки з 4-ї ДКН м.Львова у групі з ОСОБА_2;протоколом огляду місця події від 22.05.2008 року(т.1 а.с. 32-34), з якого встановлено, що в квартирі НОМЕР_1 за місцем проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_6 були вилучені речі в тому числі які були викрадені з 4-ї ДКН, так як були опізнані потерпілими (т.1 а.с.198, 199; т.2 а.с.177, 178, 179); покази потерпілих ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, протоколи впізнання предметів потерпілими ( а.с. 198, 199 т.1, а.с. 177, 178,179, т.2); покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, якими спростовуються доводи ОСОБА_2 щодо часу вчинення злочину; покази ОСОБА_21, який на досудовому слідстві вказав, що перебуваючи у квартирі ОСОБА_3, до якого прибули працівники міліції та останній пояснив, що крадіжки вчинив ОСОБА_2.(а.с.61-65 т.1), а в судовому засіданні пояснив, що покази на досудовому слідстві давав добровільно, їх читав, перевіряв.
Не знайшло свого підтвердження пояснення засудженого ОСОБА_2 про те, що огляд квартири ОСОБА_3 та вилучення речових доказів по справі проводився працівниками міліції без участі понятих, так як допитаний в апеляційній інстанції в якості свідка ОСОБА_22 пояснив, що у 2008 році він приймав участь при огляді квартири в центрі м.Львова разом із своїм братом ОСОБА_23 При огляді квартири працівники міліції вилучали техніку та все описували, він та брат його із квартири під час огляду не відлучались. ОСОБА_22 в судовому засіданні був пред'явлений протокол огляду квартири ОСОБА_3 від 22.05.2008 року і ОСОБА_22 підтвердив, що в протоколі підпис стоїть його та брата ОСОБА_23 і в протоколі огляду описані речі що вилучались.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги покази ОСОБА_3, дані ним під час судового засідання про те, що крадіжку із приміщення 4-ї нотаріальної контори він вчинив сам, а покази на досудовому слідстві про скоєння злочину разом із ОСОБА_2 дав під тиском працівників міліції, оскільки таку обставину належним чином перевірено та спростовано. Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що покази засудженого ОСОБА_2 про вчинення ним крадіжки із нотаріальної контори на досудовому слідстві є правдивими і, що такі покази дані ним без жодного примусу так як такі він давав в присутності адвоката (т.1 а.с.81). Крім цього, при розгляді справи судом першої інстанції засуджені та їхні захисники зверталися із скаргами до прокуратури про притягнення до відповідальності працівників міліції, в тому числі через застосування насильства, такі скарги були перевірені і в порушенні кримінальної справи відмовлено.
Колегія суддів, прийшла до переконання, що суд першої інстанції об'єктивно та повно дослідив вказані докази та спростував доводи засуджених та захисту в цій частині.
Крім того, не знаходять свого підтвердження доводи апеляції захисту щодо поверхневого з'ясування судом першої інстанції процесуальних документів в частині нез'ясування розміру викраденого майна з 4-ї ДКН м.Львова.
Суд першої інстанції підставно погодився із доводами захисту про перелік майна яке було викрадене з нотаріальної контори та його вартість. Повно та всебічно дослідив докази в цій частині, виключив підставно з обвинувачення викрадення частини майна у потерпілих, по яких не доведено факт викрадення.
Суд першої інстанції дослідив матеріали кримінальної справи, і зокрема акт про проведення службового розслідування по факту крадіжки у Четвертій Львівській державній нотаріальній конторі, проведеного службовими особами управління юстиції від 30.05.2008 року, з якого вбачається перелік майна, що було викрадено, а листом начальника управління юстиції від 03.02.2011 року, адресованого Личаківському районному суду м.Львова підтверджується розмір викраденого майна (т.11 а.с.78- 83), суд проаналізував покази потерпілих та свідків і прийшов до правильного висновку, що вартість майна викраденого із нотаріальної контори становить 1615 грн., а загальна вартість викраденого майна, разом із майном потерпілих, по даному епізоду становить 13048,90 грн..
Перевіряючи апеляційні вимоги прокурора щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.367 КК України, а ОСОБА_2 за ч.3 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.364 КК України та зміни міри покарання, колегія суддів приходить до переконання, що такі не підлягають до задоволення, оскільки вчинення засудженими злочинів, на які вказує прокурор, спростовуються доказами, що перевірені судом першої інстанції. Так, по епізоду викрадення майна 14.05.2008 року з приміщення інформаційно-сервісного центру по вул.АДРЕСА_15 колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції на підставі проаналізованих доказів прийшов до правильного переконання про виправдання засудженого ОСОБА_2 за недоведеністю участі у вчиненні злочину за ч.3 ст.185 КК України. Суд першої інстанції в цій частині проаналізував усі наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що належними, допустимими та достатніми доказами вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину по вказаному вище епізоду не підтверджується.
Колегія суддів також прийшла до переконання, що апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_2 та його захисників про доповнення резолютивної частини вироку про виправдання ОСОБА_2 по епізоду крадіжки 14.05.2008 року з приміщення інформаційно- сервісного центру не підлягають до задоволення, так як суд першої інстанції відповідно до вимог ст.334 КПК України (1960р.) сформулював обвинувачення, визнаного судом доведеним, при обранні міри покарання врахував обставини справи, а тому не є помилкою суду першої інстанції не зазначення про виправдання по вказаному епізоду в резолютивній частині. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність складу злочину в діях засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.1 ст.357 КК України, так як умисел під час крадіжки із нотаріальної контори був направлений на заволодіння майном, а не документами.
Колегія суддів також прийшла до висновку, що апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_2 та його захисників про внесення змін в мотивувальну частину вироку щодо відсутності події злочину передбаченого ч.3 ст. 364 КК України не підлягають до задоволення, так як суд першої інстанції навів переконливі докази того, що ОСОБА_2 за довго до вчинення крадіжки з нотаріальної контори пред'являв своє службове посвідчення працівника міліції і підстав у працівників міліції на затримання його та ОСОБА_3 не було, а тому суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність складу злочину передбаченого ч.3 с.364 КК України в діях ОСОБА_2.
Покликання в апеляції прокурора щодо причетності ОСОБА_3 по епізодах крадіжки 06.02.2008 року, 18.02.2008 року, 12.03.2008 року, 04.04.2008 року, 07.04.2008 року, 18.04.2008 року не доводять його вини, оскільки під час розслідування вказаних злочинів, викрадене майно при проведенні обшуку у ОСОБА_3 не вилучалося і тим, більше не пред'являлось для впізнання потерпілим. Крім того, потерпілі не вказували на ОСОБА_3 як на особу яка викрала їхнє майно, а слідчі дії, відтворення обстановки і обставин події проводились поверхнево, по окремих епізодах без відвідування приміщень у яких здійснено викрадення майна (т.5 а.с.140, т.6 а.с.46,69,136).
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно, розглянувши всі обставини справи в їх сукупності, відповідно до ст.67 КПК України (1960 р.) оцінив зібрані у справі докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які ствердили обвинувачення, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку відхилення ним показань засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про не вчинення ними крадіжок та вчинення ОСОБА_3 крадіжки із нотаріальної контори без участі ОСОБА_2, та поклав в основу вироку об'єктивні докази, досліджені в судовому засіданні.
Суд з дотриманням вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини справи, особи засуджених, обставини, що впливають на покарання і призначив засудженим покарання, визначене санкцією ч.3 ст.185 КК України - ОСОБА_3 у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі, ОСОБА_2 у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Колегія суддів, перевіряючи матеріали кримінальної справи, не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміну вироку.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляції прокурора, засуджених їх захисників необґрунтованими.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст.ст. 321-339 КПК України (1960 р.), є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Дві окремі постанови від 27 листопада 2012 року відповідають вимогам ст.340 КПК України (1960 р.), при розгляді справи суд першої інстанції об'єктивно встановив підстави та відповідно до ст.23-2 КПК України (1960р.) виніс окремі постанови, доводи апелянтів не спростовують обставин зазначених в окремих постановах, а тому колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція і в частині скасування окремих постанов не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 27 листопада 2012 року залишити без змін, апеляції прокурора Букаловського Р.О., засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_5 і захисника - ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий:
Судді: