Справа № 523/16484/13-к

                               №1-п/523/498/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2013

                    Колегія суддів Суворовського району м.Одеси у складі:

головуючого судді Журік В.Ф.

суддів Гончарова Б.П.                                                                                            Малиновського О.М.

при секретарі Ковальчук С.С.

ОСОБА_1

за участі прокурора Заперченка В.С.,

ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3

ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Одесі кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше притягувався до кримінальної відповідальності:

- 02.10.1996 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ст. 140 ч.3, 141 ч.3 КК України (ред.1960р.) до 3-х років п/волі;

- 10.04.2002 року Овідіопольським районним судом Одеської області за ст. 94 КК України (ред.1960р.) до 10 років п/волі;

- 05.08.2004року Овідіопольським райсудом Одеської обл. за ст.142ч.3 КК України до 8 років п/волі, а згідно ст.42ч.3 КК України до відбування 10 років п/волі;

звільнився з місця позбавлення волі 01.07.2011року по відбуванню строку покарання;

у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.15 ч.2, п.п.6,13 ст.115 ч.2; 187 ч.4 КК України

В С Т А Н О В И В:

                     07 грудня 2012р. близько 20.30 год., ОСОБА_6 перебуваючи на узбіччі автодороги «ОСОБА_7 - Южне» в районі вул. Грушевського в с.Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської області, побачив, що вздовж автодороги в неосвітленому місці йде одинока незнайома йому дівчина з сумкою, у зв'язку з чим у нього виник намір на заволодіння її майном шляхом скоєння нападу та вчинення її вбивства з використанням наявного у нього ножа.

                    Реалізуючи вказаний намір, із корисливих мотивів, ОСОБА_6 навмисно, з метою позбавлення життя потерпілої та заволодіння її майном, скоїв напад на ОСОБА_5 у вказаному місці, завдавши їй спочатку два удари ножем у праву частину тулуба, а потім переніс її тіло з обочини у придорожню лісосмугу, де ще навмисно наніс три удари ножем, усі в область життєво важливих органів, а саме грудної клітини та спричинивши тим самим колото - різані проникаючі поранення, що привело до втрати можливості потерпілої чинити опір, після чого заволодів належним ОСОБА_5 майном: мобільним телефоном марки «SAMSUNG D 600», вартістю 2500 гривен, з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Life» № +38(063)612-45-13, яка не представляє для потерпілої цінності, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 3 гривні, та які знаходились в кишені куртки потерпілої, сумкою із шкірозамінника, вартістю 150 гривень, в якій були гроші в сумі 220 гривень та мобільний телефон «NOKIA С 06», вартістю 1000 гривень, з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» № +38(097)113-06-31, яка не представляє для потерпілої цінності, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 15 гривень та сережками-біжутерією, які не представляють для потерпілої цінності, знявши їх з вух потерпілої, всього заволодів майном на загальну суму 3888 гривень. Після зазначеного, впевнившись у відсутності ознак життя у потерпілої, обвинувачений ОСОБА_6 залишив місце події та надалі, на власний розсуд розпорядився викраденим майном, однак чинний намір на вбивство потерпілої до кінця доведений ним не був, з причин, які не залежали від його волі.

                    Згідно висновку судово-медичної експертизи №101 від 19.04.2013 у ОСОБА_5 виявлені наступні пошкодження: - проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа (рана в області правої молочної залози) з пошкодженням III правого ребра, правої легені; - проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа (рана в області правої молочної залози) з пошкодженням V правого ребра; - проникаюче колото-різане поранення грудної клітки та живота справа (рана на правій боковій поверхні грудної клітки внизу по передній пахвовій лінії) з пошкодженням VIII-Х правих ребер, печінки; - проникаюче колото-різане поранення живота зліва (рана в лівій повздовжній області) з пошкодженням сигмовидної кишки; - колото-різане поранення на грудях в центрі. Вказані пошкодження утворились від дії колючо-ріжучого предмету (предметів) типу ножа, що могло мати місце 07.12.2012 року при вказаних в описовій частині постанови обставинах. Виявлена у ОСОБА_5 колото - різане поранення на грудях згідно п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 рік) відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Завдані ОСОБА_5 проникаючі колото-різані поранення грудної клітини та живота (кожне окремо) згідно п. 2.1.3.Й/ та 2.1.3.к/ «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 рік) по критерію небезпеки для життя 5 відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

                    В ході судового засідання ОСОБА_6 винним себе у скоєні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст.15ч.2 – 115ч.2 п.6,п.13 та 187ч.4 КК України не визнав, та пояснив суду наступне.

                     27 травня 2013 року де він проживав зі своєю громадянською дружиною у с.Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської області у приватному будинку,приїхали робітники міліції, він пустив їх у двір, міліціонер ОСОБА_8 ознайомив його з рішенням про обшук, шукали усі, але нічого не знайшли.

Він сказав дружині, що його затримують та його забрали робітники міліції та привезли в Чорноморське ВМ, Якіменко казав, щоб він взяв провину на себе, йому погрожували, а він знаючи, що питання можна вирішити в суді погодився, Якіменко сказав написати пояснення по справі, а явку з повинною казав написати коли будуть у ОСОБА_9 В ОСОБА_9 він (ОСОБА_6) написав явку з повинною та зізнався про скоєне, там також було впізнання, він зайшов в кабінет де сиділи ще 3-є молодих людей, був адвокат та очевидці, зайшла дівчина, слідчий задав їй питання чи впізнає вона когось, дівчина вказала на нього (ОСОБА_6), та повідомила що він вчинив злочин. В ОСОБА_9 суді при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, він сказав, що визнає свою провину. Такі покази він дав тому що йому погрожували робітники міліції.

Перед тим як проводити слідчий експеримент працівник міліції ОСОБА_8 розповів йому де стався злочин, що саме відбулося та як він повинен усе розповісти та показати на місці, що він і зробив на місці з манекеном.

Мобільні телефони він придбав на радіо ринку в м.Одесі у знайомого на ім’я «Роман» з яким він відбував строк попереднього покарання, які в подальшому подарував своїй сестрі та племінниці. Даного злочину він не вчиняв.

                    Обвинувачений ОСОБА_6 дає такі покази для того щоб уникнути відповідальності за вчинені злочини, це є його способом захисту, однак винуватість доведена здобутими по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 7 грудня 2012 року близько 20 години вона поверталась додому, з м. Одеси в с. Фонтанку, Комінтернівського району, Одеської обл. Так, йдучи по Старомиколаївській дорозі, зі сторони ТРЦ «Рівєра» в напрямку с. Фонтанка вона відчула, що хтось її схопив та відчула біль в області живота, потім ще один удар. Після чого її перетягли у кювет, де їй нанесли ще декілька ударів ножем вона змогла роздивитися особу, що на неї напала. ОСОБА_5 зазначила, що це був великий як на зріст так і на вагу чоловік, одягнений в темні куртку, шапку, яка була натягнута до брів, капюшон та штани також крім одягу вона запам’ятала його голос та очі.

Вона сподівалась зателефонувати зі свого мобільного телефону про те, що з нею сталося, але обвинувачений із карману забрав її мобільні телефони, коли вона лежала у кюветі обвинувачений ще декілька разів наносив їй ножеві поранення, а останній удар наніс у грудну клітку.

Під час проведення досудового розслідування, вона впізнала цю особу і цією особою є ОСОБА_6, який спричинив їй з використанням ножа тілесні ушкодження та заволодів двома телефонами марки «SAMSUNG D 600», вартістю 2500 гривен, з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Life» № +38 (063) 612-45-13та марки «NOKIA C 06», з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» № +38(097)113-06-31.

Крім того, потерпіла в судовому засіданні зазначила, що саме ОСОБА_6 вчинив на неї напад, тому що вона запам’ятала його обличчя та міміку;

- свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він приймав участь при проведені обшуку у житлі співмешканки ОСОБА_6 у с. Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської обл. після чого ОСОБА_6 була вручена повістка про виклик до слідчого.

ОСОБА_6 поїхав разом з ними до райвідділу міліції добровільно, його ніхто не затримував та він був вільний у своїх діях та рішеннях, під час руху автомобіля ОСОБА_6 самостійно почав розмову та за власною ініціативою розповів про обставини його нападу у кінці 2012 року на дівчину в с. Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської обл., проте, що він був у «Рівьєрі», а коли повертався побачив, що попереду йшла дівчина вона його розлютила тому він узяв її за горло, затягнув у кювет та став наносити їй удари ножем, а коли вона впала, забрав телефон із сумкою, після чого сумку з ножем викинув у прірву.

- свідок ОСОБА_7 пояснила, що 27.05.2013 року, біля 06 години співробітники міліції прийшли у її дім та провели обшук, після чого ОСОБА_6 переодягнувся, сказав що поїде у Чорноморське. Вона пам’ятає, що 07 грудня 2012 року вона працювала у нічну зміну і її співмешканець ОСОБА_6 проводжав її до зупинки ТРЦ «Рівєра»;

- свідок ОСОБА_11 пояснив про те, що він як працівник міліції приймав участь при проведенні обшуку у домі співмешканки ОСОБА_6, а потім вручили йому повістку та доставили до слідчого у Комінтернівське до райвідділу міліції. Коли вони їхали то ОСОБА_6 розповідав, що після того як провів свою співмешканку на роботу – йшов додому, а потерпіла звернулась до нього щоб він дав їй дорогу, але йому це не сподобалось і він миттєво вдарив її ножем. Зірвав прикраси, потім наніс ще декілька ударів ножем, а останній удар був у грудну клітину.

Він не казав обвинуваченому як той повинен себе вести під час слідчого експерименту, розповідати та показувати на місці що та як там було, а також він не показував обвинуваченому потерпілу, щоб той знав, зі слів обвинуваченого це «…його потерпіла». Він також не вчиняв ні фізичного ні психологічного тиску на обвинуваченого;

- свідок ОСОБА_12 пояснив, що він разом із ОСОБА_13 був статистом при впізнанні та коли ОСОБА_5 зайшла до кабінету і побачила ОСОБА_6, то відразу його впізнала, а він у свою чергу просив у неї вибачення;

- свідок ОСОБА_13 дав суду аналогічні свідчення при цьому додав, що потерпіла пояснила, що впізнала ОСОБА_6 по очам та його погляду, їй ніхто не підказував на кого необхідно вказати;

- свідок ОСОБА_14 пояснив, що він працював по справі розбійного нападу, було встановлено, що до цього причетний ОСОБА_6, після чого провели обшук за місцем мешкання обвинуваченого та його сестри у с.Великодолинське та були вилучені речові докази – мобільні телефони.

Коли обвинуваченому вручили повістку до слідчого він добровільно погодився проїхати до слядчого ОСОБА_9 райвідділу, а по дорозі ОСОБА_6 розповів як він скоїв злочин, а саме коли побачив дівчину та між ними виник конфлікт він узяв її за шию, затягнув у кущі де наніс пошкодження дівчині;

- свідок ОСОБА_15 пояснив, що він як слідчий працював по справі та мав змогу з’ясувати усі обставини, а саме те, що він не давав вказівок працівникам міліції затримувати ОСОБА_6 та доставляти до райвідділу, а він приїхав по повістці тому, що сам написав заяву про скоєний ним злочин.

Коли 06.06.2013 року проводили слідчий експеримент за участі обвинуваченого – центр безоплатної допомоги надав доручення адвокату ОСОБА_16, вона була з дорученням тому, що адвокат ОСОБА_17 (який також був призначений центром безоплатної допомоги) знаходився у відпустці та була проведена вказана слідча дія. Поняті та інші учасники слідчого експерименту знаходились на місці події, а ОСОБА_6 розповів та показав де та як він скоїв злочини, він пам’ятає, що обвинувачений пояснив про те, що ніж він викинув у «альфатер», усе було зафіксовано на відеокамеру та на наступний день складений протокол, який був підписаний учасниками, але обвинувачений чомусь відмовився його підписати. Крім цього свідок пояснив, що його упущення в тому, що не склав документ про відмову ОСОБА_6 від підпису у протоколі про відтворення обстановки обставин події.

Під час проведення такої слідчої дії як впізнання були ще статисти одного зросту та статури, крім цього приймали участь поняті та потерпіла;

- свідок ОСОБА_18 пояснив, що приблизно в кінці травня 2013 він був запрошений співробітниками міліції у якості понятого при проведенні впізнання особи. В ході впізнання ОСОБА_5 вказала на ОСОБА_6, та пояснила, що саме він напав на неї та наніс їй удари ножем, вона впізнає його по «взгляду и выражению лица». Коли ОСОБА_6 був впізнаний потерпілою, то він почав просити у неї пробачення та говорив щоб вона його не боялась. Також, ОСОБА_18 додав, що ОСОБА_5 ніхто не підказував на кого потрібно показати, вона вказала на нього впевнено;

- свідок ОСОБА_19 пояснив, що в кінці травня 2013 року вранці, коли він їхав з с.Фонтанка в смт. Комінтернівське по власним справам, працівник міліції попросив підвезти його та інших співробітників до Комінтернівського РВ на що він погодився. По дорозі до смт. Комінтернівське ОСОБА_6 розповідав як він провів свою співмешканку на роботу та йшов додому, потерпіла не вступила йому дорогу та некоректно відповіла у його сторону після чого він наніс їй 4-5 ударів ножем. Коли зрозумів, що він скоїв - хотів її вбити, а потім зняв з неї куртку щоби імітувати пограбування. Також, він розповідав, що раніше був засуджений за вбивство та відбував покарання та був «козлом». Як пояснив ОСОБА_19 обвинувачений ОСОБА_6 вільно себе поводив, при розмові жартував та посміхався, наручників у нього на руках не було;

- свідок ОСОБА_20 пояснив, що в темний час доби, проїжджаючи біля с. Фонтанка він побачив дівчину, яка намагалась зупинити його автомобіль, коли вона сіла в автомобіль, то була голою і у крові, потім пояснила, що її жорстоко били ножем, напад скоїв великий чоловік, а за що - вона не розуміла. Більш ніяких пояснень з приводу нападника дівчина йому не надавала, після чого він відвіз її до лікарні;

- свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 привезли до приймального відділення ООКЛ, де вона працює молодшою медсестрою. В потерпілої були декілька поранень, на запитання що з нею сталось, ОСОБА_5 пояснила, що на неї ззаду напав великий чоловік в чорному одязі та наніс удари ножем;

- свідок ОСОБА_22, надав покази про те, що в кінці 2012 року до Фонтанського відділення швидкої допомоги привезли ОСОБА_5 в якої було декілька проникаючих поранень черевної порожнини та грудей, як пояснила дівчина на неї напав чоловік високого зросту, великий, в шапочці, відібрав сумочку та вдарив ножем. Дівчина була роздягнута – без штанів та взуття;

- свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що вона є рідною племінницею ОСОБА_6 Так, вона показала, що в лютому 2013 року до неї з матір’ю приїхав ОСОБА_6 та подарував їм два мобільних телефони марки «SAMSUNG D 600» та мобільний телефон «NOKIA C 06». В травні 2013 року працівниками міліції в ході обшуку за місцем її проживання вказані телефони були вилучені. Подарований їй ОСОБА_6 телефон вона відразу не увімкнула, а розпочала ним користуватися лише в кінці березня 2013 року, з тих мотивів, що даний телефон вона розцінила як подарунок на її день народження, який припадає на 23 березня. При цьому свідок зазначила, що ОСОБА_6 даруючи їй телефон не вказав з якого приводу та на яке свято, вона сама вирішила що це подарунок на день народження.

Крім показів потерпілої та свідків, вина ОСОБА_6 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які згідно ст.с.85 та 86 КПК України суд визнає належними та допустимими тому, що отримані у порядку встановленому цим Кодексом, мають властивість бути засобами пізнання вчиненого кримінального правопорушення та зумовлюються об’єктивними зв’язками (взаємозалежністю) між собою. Суд визнає їх належними доказами тому, що здатні своїм змістом встановлювати факти і обставини, що мають значення для даного кримінального провадження, а саме:

- протоколом огляду предмету з фото-таблицею від 08.12.2012року, в якому викладені та посвідчені відомості щодо предметів одягнених на потерпілій одягу при скоєні стосовно неї кримінального правопорушення, завданих ОСОБА_6 потерпілій тілесних ушкоджень, що потягло крововтрату

(т. 1 а.с. 19-22,);

- протоколом огляду місця події з фото таблицею від 08.12.2012 року із яких вбачається, що місцем скоєння злочину є ділянка дороги у с.Фонтанка, Комінтернівського району, Одеської обл. недалеко від ТРЦ «Рівєра»;

(т. 1 а.с. 28-34);

- протоколом огляду предмету від 08.12.2012 року в яких викладені та посвідчені відомості щодо місця та обставин скоєння кримінальних правопорушень, у т.ч., які прямо підтверджують достовірність показів потерпілої про обставини нападу на неї ОСОБА_6, завдання їй тілесних ушкоджень, заволодіння її майном поєднаним із насильством; виявлення та вилучення з міста події частини речей та одягу потерпілої: МР-3 плеєра, жіночих трусів, панчох, чобіт

(т.1 а.с. 58-59);

- протоколом огляду предмету з фото - таблицею від 08.12.2012року в якому викладені та посвідчені відомості щодо приналежності телефону «Нокіа С6», з індивідуальним серійним номером 358627049745472 потерпілій ОСОБА_5, який був вилучений під час проведення обшуку у близьких родичів ОСОБА_6

(т. 1 а.с. 49-51);

- довідкою - розрахунком вартості на лікування потерпілої ОСОБА_5, яка підтверджує завдання діями ОСОБА_6 Комунальній Установі Одеська обласна клінічна лікарня матеріальної шкоди на суму 12 297 грн. 52 коп.

(т. 3 а.с. 286);

- висновком експерта № 781 від 20.12.2012 року в якому викладені та посвідчені відомості щодо обставин скоєння кримінальних правопорушень, механізму та локалізації завданих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілій, а також вказана характеристика знаряддя злочину

(т. 5 а.с. 3-13);

- висновком експерта № 22 від 21.01.2013року в якому викладені та посвідчені відомості щодо предметів одягнених на потерпілій речей при скоєні стосовно неї кримінального правопорушення, завданих ОСОБА_6 потерпілій тілесних ушкоджень, що потягло крововтрату

(т. 5 а.с. 15-19);

- висновком експерта № 101 від 19.04.2013року в якому викладені та посвідчені відомості щодо завданих ОСОБА_5 тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, та які прямо підтверджують достовірність показів потерпілої про обставини нападу на неї ОСОБА_6, механізму та локалізації завданих їй тілесних ушкоджень, наданої нею характеристики знаряддя злочину

(т. 5 а.с. 46-50);

- протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_23 та ОСОБА_24 від 27.05.2013року в якому викладені та посвідчені відомості про виявлення та вилучення мобільних телефонів належних потерпілій, якими ОСОБА_6 заволодів під час нападу на потерпілу, та надалі розпорядився на власний розсуд, а саме подарував іх своїм родичам;

(т. 5 а.с. 58-59,);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання із фото таблицею від 27.05.2013року в якому викладені та посвідчені відомості про впізнання потерпілою ОСОБА_5 - обвинуваченого ОСОБА_6 як особи, яка вчинила на неї напад з метою заволодіння її майном та спричинила їй тілесні ушкодження

(т. 5 а.с. 110-114);

- протоколом пред’явлення речей для впізнання від 28.05.2013року в якому викладені та посвідчені відомості про впізнання потерпілою вилученого у близьких родичів ОСОБА_6 мобільного телефону марки Самсунг, яким заволодів ОСОБА_6 під час вчинення розбійного нападу на неї

(т. 5 а.с. 123-125);

- протоколом огляду предмету з фото таблицею від 28.05.2013року в якому викладені та посвідчені відомості, щодо ідентифікації мобільного телефону марки Самсунг належного потерпілій, яким заволодів ОСОБА_6 під час вчинення розбійного нападу на неї

(т. 5 а.с. 126-131);

- протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 19.06.2013року в якому викладені та посвідчені відомості, щодо надання ОСОБА_6 показів про обставини вчинення ним нападу на ОСОБА_5, вказівки на місце вчинення злочину, механізму та локалізації завданих ним потерпілій тілесних ушкоджень, характеристики знаряддя злочину

(т. 5 а.с. 144-146);

- висновком експерта №530 від 01.07.2013, в якому викладені та посвідчені відомості, про наявність на куртці ОСОБА_6 помарок крові

(т. 5 а.с. 171-173);

- висновком судово-психологічної експертизи № 3496 від 20.08.2013 відео - звукозапису при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, в якому викладені та посвідчені відомості, щодо відсутності ознак психологічного впливу на ОСОБА_6 при наданні ним показів про обставини вчинення нападу на ОСОБА_5, вказівки на місце вчинення злочину, механізму та локалізації завданих ним потерпілій тілесних ушкоджень, характеристики знаряддя злочину

(т. 5 а.с. 212-215);

- актом комісійної стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від. 13.08.2013, в якому викладені та посвідчені відомості, про те, що ОСОБА_6, під час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень міг в повній мірі усвідомлювати фактичне значення своїх дій, віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними та у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує

(т. 5 а.с. 226-239);

- протоколом про дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 11.09.2013року який містить інформацію про факти здійснення з’єднань мобільних терміналів належних ОСОБА_5 за місцем мешкання родичів ОСОБА_6

(т. 5 а.с. 306);

- рапортом, який містить інформацію про відсутність протягом з 07.12 по 28.12 2012 року телефонних з’єднань мобільного телефону, який знаходився у користуванні ОСОБА_6, з мобільним телефоном користувача на ім’я «Роман»

( т.6 а.с. 58);

- листом начальника колонії № 51, № 2/4-7779 від 10.10.2013року в якому викладені та посвідчені відомості, про те, за обліковими даними колонії № 51, в період з 30.10.1996 по 14.09.1998 року особа на ім’я «Роман» за наданими обвинуваченим ОСОБА_6 прикметами, покарання у колонії не відбувала

(т. 6 а.с. 69);

- довідкою Служби охорони ТОВ «ТІС» від 11.10.2013року в якій викладені та посвідчені відомості, про те, що свідок ОСОБА_25, працювала у нічну зміну в день вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень 07.12.2012року

(т. 6 а.с. 175).

Свідчення ОСОБА_6 про те, що у ході досудового слідства він визнав свою провину у скоєнні злочину відносно потерпілої лише тому, що співробітники міліції застосовували відносно нього психологічний тиск, не може бути визнані судом як достовірні тому, що суд прийняв міри щодо перевірки цих обставин.

Його скарга на постанову старшого слідчого прокуратури Комінтернівського району, Одеської обл. від 011.10.2013 року на дії працівників міліції була розглянута судом Комінтернівського району, Одеської обл. 26 листопада 2013 року та у її задоволенні було відмовлено, а ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Одеського апеляційного суду від 04.12.2013 року дане рішення було залишене без зміни.

Як належним і допустимим доказом суд вважає також пред’явлення особи для впізнання, тому, що дана слідча дія була проведена без порушень ст.228 КПК України і протокол слідчого експерименту (відтворення обстановки та обставин події) за участі обвинуваченого, тому, що був проведений згідно вимог ст.240 КПК України, а та обставина, що при його проведенні приймала участь адвокат ОСОБА_16, а не ОСОБА_26 не є порушенням Закону тому, що адвокат ОСОБА_26 на той час знаходився у санаторії «Трускавець» про що свідчить путівка, а ОСОБА_16 приймала участь під час даної слідчої дії за дорученням Центра безоплатної правової допомоги від 19.06.2013 року, а обвинувачений не мав заперечень.

У судовому засіданні знайшло своє підтвердження проведення даної слідчої дії – відтворення обстановки обставин події та її фіксування з допомогою засобів технічного відеозапису за присутності понятих, адвоката та самого обвинуваченого, який також приймав у цьому участь, але як пояснив слідчий Дяк О.В. у судовому засіданні після проведення слідчого експерименту протокол був складений та підписаний усіма учасниками слідчої дії на наступний день, але обвинувачений підписати його відмовився. А він (ОСОБА_15В.) як слідчий помилково не зафіксував відмову обвинуваченого від підпису.

У суду немає сумнівів щодо показів як потерпілої так і свідків про те, що саме обвинувачений скоїв дане кримінальне правопорушення тому, що вони є незмінними у продовж усього судового слідства, вони доповнюють та не суперечать одне одному.

Разом з тим згідно ст.87 КПК України суд не може визнати як допустимим доказом заяву ОСОБА_6 (т.5а.с.94-95) в якій він власноручно виклав відомості щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, тому, що в ній не вказано хто саме відбирав (приймав) цю заяву – посада, звання, чому вона не була зареєстрована тощо… .

                    Тим самим у судовому засіданні встановлена достатність доказів у тому, що ОСОБА_6 вчинив напад, з метою заволодіння майном ОСОБА_5, поєднаний із насильством, небезпечним для її життя та здоров’я, яка зазнала нападу, та поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене 187 ч.4 КК України – розбій.

                    У судовому засіданні встановлена достатність доказів у тому, що ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_5 з корисних мотивів, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України, своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.15 п.п.6,13 ч.2 ст.115 – закінчений замах на умисне вбивство.

Обговорюючи питання щодо обрання виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та суспільну небезпечність кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення необхідно обрати таке покарання яке буде необхідне для його виправлення та запобігання нових злочинів.

Так, ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення (злочини), які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів і лише два роки тому звільнився від відбування покарання за вчинене умисне вбивство, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.          Колегія суддів визнає як обтяжуючим покарання згідно ст.67 КК України це рецидив злочину.

Обставини, які пом’якшують покарання згідно ст.66 КК України э те, що він характеризується посередньо.

           Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_6 повинно бути обрано у вигляді довічного позбавлення волі.

           Колегія суддів відхиляє посилання захисника ОСОБА_6 – ОСОБА_27 на можливість застосування до обвинуваченого 2/3 максимального строку покарання за вчинення замаху на злочин (ч.3 ст.68 КК України), тому, що правила ч.ч.2,3 ст.68 КК України не можуть бути застосовані при призначенні покарання особі, яка у віці 18 і більше років вчинила злочин, за який передбачений найбільш суворий вид покарання – довічне позбавлення волі, оскільки цей вид покарання є таким, що виключає можливість визначення його половини чи двох третини (п.6-1 Пленуму ВСУ «Про практику призначення кримінального покарання №7 від 24.10.2003р.).

Обговорюючи питання щодо додаткового покарання суд вважає за необхідне застосувати конфіскацію усього майна, тому, що кримінальні правопорушення є навмисними та корисними, по даному кримінальному правопорушенню заявлені цивільні позови які не були відшкодовані ні в ході досудового слідства ані в ході судового розгляду, крім цього конфіскація передбачена як обов’язкова санкцією статей за якими обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності.

                    Обговорюючи питання щодо цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», колегія суддів вважає його вмотивованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 12297грн.52коп., в зв’язку з тим, що він підтверджується довідкою розрахунком вартості лікування потерпілої ОСОБА_5, яка була надана у судовому засіданні.

Розмір судових витрат має бути стягнутим з обвинувачено у сумі 1617грн. за проведення дактилоскопічної експертизи (висновок №163 від 13.12.2012р.) 882грн., та проведення судово-психологічної експертизи (висновок 3496 від 20.08.2013р.) 735грн.

                    Обговорюючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, колегія суддів, вважає за необхідне задовольнити його з наступних підстав, а саме стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 18215грн.30коп. це сума яка була затрачена потерпілою на придбання медикаментів, тому, що витрати підтверджені листами призначення,а в іншій частині необхідно позов залишити без розгляду тому, що потерпіла не надала суду доказів про вартість майна (її одежі) яка була зіпсована під час скоєння на неї нападу, крім того немає даних про вартість мобільних телефонів, які були предметом розбійного нападу та заволодіння обвинуваченим, а також їх вартість на момент вилучення у родичів обвинуваченого.

Витрати на правову допомогу які понесла потерпіла у сумі 4000грн. необхідно стягнути з обвинуваченого тому, що ці витрати підтвердженні необхідними документами.

Обговорюючи питання, щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне задовольнити її у повному обсязі у сумі 200.000грн. тому, що вона перенесла великі душевні страждання та нічим непорівнянний страх. Взимку, холодну пору року (грудень місяць), у темний період часу 21-22 година вечора після нападу на неї з боку обвинуваченого, уся в крові та роздягнута лежала на землі. Лікарі провели декілька складних операцій, щоб урятувати її життя, після нанесених їй ножових поранень на тілі молодої дівчини залишились шрами на животі та грудях і вона соромиться влітку одягати легку одежу, ходити на пляж та відпочивати як її ровесники.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що навіть сума моральної шкоди у 200.000грн. не може у повній мірі покрити ті фізичні та моральні страждання які перенесла потерпіла від скоєного відносно неї кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст.370, 374-375 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання:

-          за ч.2 ст. 15 п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна;

-          за ч.4 ст. 187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного обрання запобіжного заходу, а саме з 27.05.2013 року

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_5 за відшкодування моральної шкоди 200.000грн., за відшкодування матеріальної шкоди 18215грн.30 коп. та 4 000 грн., в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а усього 22.215грн.30 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 в сумі 12 297,52 грн., та перерахувати кошти на р/р 35425002003568 код ОКПО 01998526 МФО 828011 ГУДКСУ в Одеській області.

Речові докази, а саме: DVD – диски зберігати при матеріалах досудового розслідування по даному провадженню, інші вважати повернутими їх власникам.

Запобіжний захід до набрання вироку чинності ОСОБА_6 залишити у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДПсУ в Одеській області.

Строк оскарження вироку 30 діб до Одеського апеляційного суду з дня вручення його ОСОБА_6 та з дня його проголошення іншими учасниками кримінального провадження.

Головуючий суддя                      В.Ф.Журік

суддя Б.П.Гончаров

суддя О.М.Малиновський