Справа № 160/702/13-к Провадження №11-кп/773/225/13 Головуючий у 1 інстанції:Вознюк І.І.

Категорія:ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 125 КК України. Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

Головуючого-судді - Денісова В.П.,

суддів - Фідрі О.М., Міліщука С.Л.,

при секретарі - Бубало О.О.,

за участю прокурора - Плечій О.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Локачинського районного суду від 13 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

За даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, українець, з повною вищою освітою, працює помічником лісничого Садівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ», одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч.1 ст.122 КК України до позбавлення волі на строк два роки,

- за ч.2 ст.125 КК України до обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Речовий доказ - металевий ключ, який знаходиться у камері схову Локачинської РВ УМВС України у Волинській області постановлено знищити.

Заявлений цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 580 грн. 25коп. матеріальної шкоди, 8000 грн. моральної шкоди і 2000 грн. витрат за надання правової допомоги.

В решті позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 6 травня 2013 року приблизно о 3 годині 15 хвилин, перебуваючи на вулиці с. Привітне Локачинського району поблизу школи, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, наніс ОСОБА_1 удар ногою в ліву ногу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритого трьохкісточкового зламу лівого гомілково-ступневого суглоба зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Він же, 06.05.2013 року приблизно о 3 год. 17 хв., перебуваючи у тому ж місці, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_1 удар металевим ключем у верхню губу, спричинивши тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В своїй апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 вказує на невірну кваліфікацію вчиненого діяння обвинуваченим ОСОБА_2, вважає, що в його діях наявні ознаки хуліганства, передбаченого ст.296 КК України.

Звертає увагу, що судом не врахована обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Суд безпідставно призначив покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої відповідною санкцією статті КК України, та звільнив обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Вважає, що суд необґрунтовано визначив розмір завданої шкоди, значно занизивши його.

Просить вирок суду скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.122 КК України у виді 3 років позбавлення волі, заявлений цивільний позов задовольнити повністю та стягнути з обвинуваченого на її користь на відшкодування завданої матеріальної шкоди кошти в сумі 1109,62 грн. та на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 30000 грн..

Обвинувачений ОСОБА_2 апеляцію свого захисника ОСОБА_4 відкликав.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які апеляцію потерпілого заперечили, і просили в судових дебатах, а обвинувачений і в останньому слові, вирок суду залишити без змін, потерпілу, яка свою апеляцію підтримала і просила її задовольнити, прокурора, який заперечив проти апеляції потерпілої і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши її доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга потерпілої підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно до ч.ч.1, 3 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до вказаних вимог закону судовий розгляд щодо обвинуваченого ОСОБА_2 проводився в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тобто за ч.2 ст.125 та ч.1 ст.122 КК України.

Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння відповідно до обвинувального акту не встановлено та на досудовому слідстві не інкримінувалося обвинуваченому при кваліфікації його дій. Дана обставина так як і додаткова кваліфікація дій за ст.296 КК України погіршує становище ОСОБА_2, а тому суд не вправі вийти за межі висунутого йому обвинувачення.

Окрім цього, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об'єктивні дані, які б підтверджували стан сп'яніння ОСОБА_2 та визначали його ступінь на момент вчинення злочинів.

Суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.122 КК України.

Посилання потерпілої на призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі відповідних статей КК України є надуманим. Відповідно до вироку, призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції не застосовував положення ст.69 КК України, а визначив його в межах санкції ч.2 ст.125 та ч.1 ст.122 КК України.

За правилами ст.1166 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Наявність шкоди, яку відповідач зобов'язаний сплатити, необхідно довести цивільному позивачу. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).

ОСОБА_1 при заявлені завданої матеріальної шкоди, понесеної внаслідок її транспортування, не надала суду документів, які б об'єктивно підтверджували її перевезення, внесла до суми завданої їй шкоди кошти, внесені до благодійного фонду та витрачені на медичні препарати, які до лікування завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень не відносяться.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір завданої потерпілій матеріальної шкоди та постановив стягнути в її користь з обвинуваченого кошти в сумі 580 грн. 25 коп..

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Задовольнивши цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині грошового відшкодування моральної шкоди частково, суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не дотримався.

При вирішенні цивільного позову суд не врахував обставин вчиненого злочину, кількість та характер нанесених тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілій ногою та із застосуванням металевого ключа. Тілесні ушкодження обвинувачений наніс особі жіночої статті, яка за віком, статурою та силою є значно слабшою. Удар нанесений потерпілій в обличчя привів до втрати зубів. А тому вирок в частині вирішення цивільного позову підлягає до зміни із збільшенням суми стягнення моральної шкоди із засудженого ОСОБА_2 до 12 000 гривень.

В решті вирок слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 408 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Локачинського районного суду від 13 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решіт вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: