28.11.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2585/2013р. Головуючий у першій
інстанції Семенуха Т.Б.
Категорія 27 Доповідач у апеляційної
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Моцного М.В., Саліхова В.В.,
при секретарі: Григорчук І.О.,
за участю: представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Олійникової Я.В., представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 січня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, у якому просило стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 12 196,64 доларів США, що за курсом НБУ складає 97 451 грн. 15 коп., за Кредитним договором № 00-4788 М від 27 червня 2008 року.
Вимоги позову мотивовані неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Кредитним договором № 00-4788 М від 27 червня 2008 року, зобов'язання за яким забезпечені Договором поруки № 00-4788 М/ДП, укладеним 27 червня 2008 року між банком та ОСОБА_6 у якості поручителя.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 січня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість у розмірі 64 400 грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 644 грн., а всього 65 044 грн. 15 коп. у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
ПАТ КБ «ПриватБанк» з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання його зміну шляхом задоволення позовних вимог банку у повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.1054, ч.1 ст.553, ч.1, 2 ст.554 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений Кредитний договір № 00-4788 М, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кошти у розмірі 10 100 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 23 грудня 2009 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_6 27 червня 2008 року укладений Договір поруки № 00-4788 М/ДП, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Умови кредитного договору ОСОБА_4 виконувала неналежно, суму кредиту та відсотків за користування своєчасно не вносила, внаслідок чого станом на 25 липня 2012 року у останньої виникла заборгованість у сумі 12 196,64 долара США, що у гривневому еквіваленті, виходячи із офіційного курсу НБУ станом на 25 липня 2012 року (1 долар США = 7,99 грн.), дорівнюється 97 451 грн. 15 коп., та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4 152,56 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 5 260,30 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 2 173 долара США, заборгованості з комісії у розмірі 19,47 доларів США, а також штрафу відповідно до пункту 6.6. Кредитного договору (31,28 доларів США - штраф (фіксована частина); 579,30 доларів США - штраф (процента складова)).
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування заборгованості на користь банку.
Визначаючи остаточну суму заборгованості, суд дійшов висновку про те, що її розмір підлягає зменшенню до 64 400 грн. 15 коп., оскільки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, банком вилучено заставлене майно - автомобіль марки «SHKODA Felicia», 2000 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_1, вартість якого згідно довідки експертної компанії «Укравтоекспертиза» станом на 10 травня 2010 року становила 33 051 грн.
Однак, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено Договір застави транспортного засобу, предметом якого є автомобіль марки «SKODA Felicia», 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Відповідно до п.22 вказаного договору заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: передача предмету застави у власність заставодержателя в рахунок виконання забезпечених предметом застави зобов'язань;продаж заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
12 травня 2010 року на підставі акту прийому автомобіля позичальника ОСОБА_4, транспортний засіб вилучено ПАТ КБ «ПриватБанк» та доручено передати на реалізацію по ринковій ціні та направити виручені кошти на погашення заборгованості (а.с.38).
Згідно з ч. 1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст.20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції від 29 січня 2006 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Разом з тим, з акту прийому автомобіля від 12 травня 2010 року та пояснень позивача, які не заперечувались представником відповідача, вбачається, що державні номери, технічний паспорт та один комплект ключів запалювання знаходяться у заставодавця ОСОБА_6; крім того, заставодавець у встановленому законом порядку не уповноважував банк на реалізацію заставного майна, що виключає можливість продажу обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження (а.с.38).
Таким чином, вилучення у даному випадку спірного автомобіля не являється реалізацією одного із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, передбачених ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»
Викладене суд першої інстанції правильно не оцінив та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для перерахунку суми заборгованості за кредитним договором.
Також, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення у солідарному порядку суми заборгованості з поручителя ОСОБА_6 з наступних підстав.
Частиною 4 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Пунктом 1.3. Кредитного договору визначено, що термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток № 1 до даного Договору), але не пізніше 23 грудня 2009 року (а.с.11).
У пункті 11 Договору поруки зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (а.с.17).
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що позов пред'явлений банком 16 серпня 2012 року, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_6 відсутні, оскільки, позов пред'явлено зі спливом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином, обов'язок по відшкодуванню банку заборгованості у розмірі 97 451 грн. 15 коп. підлягає покладенню на ОСОБА_4
Також, слід зазначити, що при визначенні суми заборгованості, колегією суддів враховано те, що п.6.4. Кредитного договору передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.6.1, 6.2, 6.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконано позичальником.
Згідно ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу пені).
Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
У відповідності до ст.628 ЦК України умови договору, погоджені сторонами є обов'язковими для виконання.
Із розрахунку заборгованості, проведеного станом на 25 липня 2012 року, вбачається, що сплата пені здійснювалась боржником у квітні 2010 року, серпні та жовтні 2010 року, січні, березні, червні та серпні 2011 року.
Отже, нарахування та стягнення пені здійснюється у межах термінів позовної давності, встановленому договором.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову.
У відповідності до вимог ст.88 ЦК України з ОСОБА_4 на користь банку судовий збір у розмірі 1 461 грн. 77 коп.
Керуючись ст.ст.303-317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 22 січня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 97 451 грн. 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1 461 грн. 77 коп.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя В.О.Єфімова