АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Крим.провадження № 1кп/638/309/13 Головуючий 1 інстанції:
Провадження № 11кп/790/597/13 Цвірюк Д.В.
Категорія: ч.1 ст.190 КК України Доповідач: Люшня А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
- головуючого Люшні А.І.,
- суддів: Задніпровського О.О., Гук В.В.,
- при секретарі Коваленко О.В.,
- за участю прокурора Криворучко І.І.,
- підозрюваного ОСОБА_2,
- потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 11кп/790/597/13 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні і кримінальне провадження щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, не маючого судимості,-
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, закрито в порядку ст.288, п.2 ч.3 ст.314 КПК України зі звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за підставами, передбаченими п.2 ч.1 ст.49 КК України, - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що будучи директором ПП «ВТФ Лідер», діючи з умислом на заволодіння чужим майном шляхом обману, розмістив у газеті «Харківський кур'єр» від 23.05.2005 року №39 оголошення про надання послуг з газифікації житлових приміщень і після звернення до нього ОСОБА_3 з цього питання, надав згоду на виконання відповідних робіт по газифікації належного потерпілому домоволодіння, уклав з ним відповідний договір, не маючи намірів виконувати дані роботи. Після цього, для проведення вищевказаних робіт, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 08 серпня 2005 року 2500 грн. і 17 жовтня 2005 року 3200 грн., а всього на загальну суму 5 700 грн., якими останній заволодів і покладені зобов'язання не виконав.
Закриваючи кримінальне провадження, суд виходив із того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості і, хоча перебіг строку давності переривався у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 20.06.2007 року іншого кримінального правопорушення, з дня вчинення останнього кримінального правопорушення минуло більше 3-х років, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі потерпілий ставить питання про скасування ухвали суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що Васильєв вчинив кримінальне правопорушення за попередньою змовою групою осіб, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, тобто застосувати закон про більш тяжкий злочин, за вчинення якого, на його думку, строки давності не закінчилися. Стверджує, що підозрюваний також ухилявся від слідства і ця обставина також впливає на перебіг строків давності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого, який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора про залишення ухвали суду без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Посилання в апеляційній скарзі на невиконання прокурором вимог п.п.2, 5, 6, 8 ст.287 КПК України, щодо змісту клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, і призначення судом підготовчого судового засідання без його, ОСОБА_3, участі, як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставами для скасування судового рішення, необґрунтовані.
Як слідує із матеріалів провадження, у клопотанні прокурора про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності зазначено: анкетні відомості підозрюваного, розмір шкоди, завданої злочином, докази, які підтверджують факт вчинення особою кримінального правопорушення, відомості про ознайомлення з клопотанням потерпілого, та інші обставини, передбачені п.п.1-9 ч.1 та ч.2 ст.287 КПК України, тобто зміст клопотання відповідає вимогам цього закону (а.с.1-3, 4).
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.314 КПК України рішення про призначення підготовчого судового засідання приймається судом без участі учасників судового провадження, а безпосередньо підготовче судове засідання відбувається за участю цих учасників, в якому, як слідує із матеріалів провадження, потерпілий брав участь.
Доводи апеляційної скарги потерпілого про ухилення підозрюваного ОСОБА_2 від слідства, як на обставину, що зупиняє перебіг давності, позбавлені підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.49 КК України, ст.ст.280, 281 КПК України, у випадку ухилення особи, що вчинила кримінальне правопорушення, від слідства, слідчий, прокурор оголошує її розшук і зупиняє досудове розслідування, про виноситься відповідна постанова.
Однак, таких даних матеріали провадження не містять.
Не посилався на них у своєму клопотанні і прокурор.
Посилання потерпілого на необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.190 КК України, тобто застосування закону про більш тяжкий злочин, за вчинення якого, на його думку, строки давності не закінчилися, не є в даному випадку перешкодою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.3 ст.12 КК України передбачене ч.2 ст.190 КК України кримінальне правопорушення відноситься до злочину середньої тяжкості.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості становить п'ять років, який, з урахуванням його переривання у зв'язку із вчиненням ОСОБА_2 20.06.2007 року злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, закінчився 20.06.2012 року.
Не є підставою для зупинки чи переривання перебігу давності, вчинення ОСОБА_2, на думку потерпілого, одночасно із шахрайством ще й кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст.364 КК України, оскільки згідно ч.3 ст.49 КК України строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
До того ж клопотання потерпілого ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності ще і за ч.ч.1, 2 ст.364 КК України, було в установленому порядку розглянуто слідчим і залишено без задоволення (а.с.75, 76-77).
Що стосується доводів апеляційної скарги про, нібито, незаконне проведення досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.368 КК України, оскільки його не було об'єднано з кримінальним провадженням за підозрою ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 того КК, то ця обставина не є перешкодою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження за передбаченими п.1 ч.2 ст.284 КПК України, ст.49 КК України підставами.
Таким чином, істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на правильність висновків суду і були б підставою для скасування ухвали, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 зі звільненням його від кримінальної відповідальності - залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: