1-кп/381/62/13

381/1515/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 20» грудня 2013 року м. Фастів

Фастівський місьрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Бончева І.В.;

при секретарі - Гапонюк І.В., Савченка О.В.,

№ 1 - КП /381/62/13

розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження № 1201300310000163 та № 12013100310001077 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1-го дня, уродженця міста Фастова Київської області, проживаючого по АДРЕСА_1 не працюючого, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, українця, громадянина України, судимого,

- 24.01.2007 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком тривалістю три роки;

- 02.11.2007 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців;

- 02.03.2010 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ст. 391 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки та дев'ять місяців, покарання за яким відбув повністю 21.09.2012 року, тобто такого, що в силу ст. 89 КК України має судимість,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня, уродженця міста Києва, проживаючого по АДРЕСА_2 працюючого вантажником в ПП «Фірма Каре», з середньою спеціальною освітою, не одруженого, українця, громадянина України, судимого,

- 04.11.2008 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком тривалістю два роки;

- 20.11.2012 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком тривалістю один рік, тобто такого, що в силу ст. 89 КК України має судимість,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів - Бакаєвої А.М., Піруса Ю.Ю. та Кісілевич Ю.В., обвинувачених - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх захисника - адвоката ОСОБА_3, адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також інших учасників кримінального провадження, свідків - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перший повторно після засудження за шахрайство, крадіжку та грабіж, і разом маючи судимості за інші умисні злочини, вчинили грабіж за таких обставин.

20.01.2013 року близько 01 год. 30 хв., біля будинку № 13 по вул. Соборній у місті Фастові Київської області, діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, випадково помітивши раніше незнайомого їм громадянина ОСОБА_6, який перебув у стані алкогольного сп'яніння, для подолання можливого опору, без попередньої змови між собою, стали погрожувати застосуванням до нього фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. У такій спосіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 групою осіб відкрито, а ОСОБА_1 іще й повторно заволоділи речами потерпілого ОСОБА_6, а саме: мобільним телефоном ТМ «Samsung S 5660» вартістю 500 грн., який містив СІМ карту мобільного оператора «Life» вартістю 15 грн., срібним ланцюжком вартістю 17 грн., срібним перснем вартістю 05 грн. 80 коп. та грошима в сумі 100 грн., а всього чужим майном на суму 537 грн. 80 коп., яким розпорядились на власний розсуд.

04.06.2013 року близько 11 год. 20 хв., біля будинку № 4 по вул. Ю.Гагаріна у місті Фастові Київської області, діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна ОСОБА_1, використовуючи надуманий привід, а саме, обставину вигаданої ним ДТП, повторно відкрито заволодів у водія автомобіля «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_7 чужим майном, а саме: належними іншому потерпілому ОСОБА_8 грошима в сумі 509 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Тому суд вважає обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного окремо, винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а ОСОБА_1 вчиненого повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні цього злочину за епізодом від 20.01.2013 року визнав частково, а за епізодом від 04.06.2013 року категорично заперечив свою причетність і пояснював, що:

по першому епізоду, в ніч на 20.01.2013 року він дійсно разом з ОСОБА_2 гуляв по центральній вулиці міста Фастова і з ціллю купити воду один зайшов в магазин «Майдан», де помітив раніше не знайомого громадянина ОСОБА_6, який був в нетверезому стані та мав тілесні ушкодження. Останній поскаржився, що його щойно побили в кафе «Гопак», де вони дійсно раніше бачили бійку. Зрозумівши що ОСОБА_6 нетверезий, він вирішив обманним шляхом заволодіти його речами, і коли вони залишили приміщення магазину, одразу попросив у нього телефон мов би для того, що б зателефонувати певній людині для вирішення тих питань у яких зацікавлений ОСОБА_6 Останній також особисто передав гроші, перстень та ланцюжок для покупки пива, а він, увійшовши таким чином в довіру потерпілого, заволодів цими його речами та залишив місце злочину. Наступного ранку він їх реалізував, а гроші витратив на власні потреби. При цьому ОСОБА_2 в той час поруч з ними не було, він стояв осторонь і нічого не бачив. Про його злочинні наміри той також обізнаний не був.

Схожі показання обвинувачений ОСОБА_1 надав в судовому засіданні і у письмовому вигляді.

Як також пояснював по другому епізоду ОСОБА_1, 04.06.2013 року він разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_9 йшли по вул. Ю.Гагаріна у місті Фастові Київської області. Раптово перед ними став робити маневр розвороту автомобіль «Мерседес», який майже на них наїхав. Бажаючи саме через це з'ясувати стосунки з водієм, він став емоційно з ним спілкуватися, а той як відкупну одразу запропонував йому 20 грн. При цьому він особисто повідомив водію, що він може передати 10 грн. ОСОБА_15 На цьому конфлікт було вичерпано, а він будь які гроші у потерпілого не брав взагалі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні цього злочину за епізодом групою осіб від 20.01.2013 року також не визнав, категорично заперечив свою причетність до його вчинення та показав, що вони дійсно з ОСОБА_1 бачили конфлікт, який виник коло кафе «Гопак», бачили побитого ОСОБА_6, який заходив потім в магазин «Майдан». Оскільки ОСОБА_1 побажав випити воду, то він також зайшов в магазин слідом за ОСОБА_6, а він продовжував перебувати поза його межами. Оскільки на дворі було холодно, через нетривалий час він пішов додому. Що і як робив далі ОСОБА_1 він не бачив і про таке йому стало відомо лише під час досудового розслідування справи.

Не дивлячись лише на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 і на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину за епізодом від 20.01.2013 року, а також на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчинені злочину за епізодом від 04.06.2013 року, їх вина за викладених вище обставин підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

Щодо епізоду грабежу групою осіб від 20.01.2013 року.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_6, викриваючи протиправні дії обох обвинувачених в судовому засіданні показав, що він дійсно з 19 на 20.01.2013 року протягом вечора вживав алкоголі напої у кафе «Гопак», згодом там була з його участю бійка з іншими особами. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яких ніколи не знав взагалі, у той час він не бачив. Потім він пішов додому і зайшов у магазин «Майдан», який розташований на вулиці Соборній, де він проживає з ціллю купити воду та вмитися. Перебуваючи в магазині він побачив там ОСОБА_1, який дізнавшись про конфлікт у кафе «Гопак», став пропонувати свою допомогу у вирішенні цього питання й переконувати, що у нього є знайомі які урегулюють цей конфлікт.

Як також пояснював потерпілий, він хоча й перебував в стані сп'яніння, але після перенесеної стресової ситуації пов'язаної з бійкою, він прийшов до свідомості, а тому добре все усвідомлював. На дворі він передав ОСОБА_1 на його ж прохання власний мобільний телефон ТМ «Samsung» з ціллю, що б той зателефонував для вирішення питання бійки в якій він приймав участь. Коли ОСОБА_1 мовби з кимось поспілкувався, то одразу став пред'являти йому претензії, що саме він винний у цій ситуації, тому повинен розрахуватися за це. Одночасно з цим до ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_2 та став впритул ліворуч.

Як категорично зазначав потерпілий, саме в цей час він зрозумів, що вони його бажають пограбувати шляхом «гоп-стопу». При цьому ураховуючи, що їх було двоє та вони мали загрозливий вигляд і наміри, він вирішив не чинити опір. Саме в цей час ОСОБА_1, чому не заважав ОСОБА_2, у нього на очах стягнув з шиї ланцюжок зі срібла, каблучку з пальця, а з задньої кишені брюк витягнув 100 грн. Після цього вони зникли у невідомому напрямку, заволодівши і мобільним телефоном. Згодом він повідомив про пограбування матір, а потім звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин. При цьому потерпілий в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нього не має.

Під час дослідження в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_6 показав, що саме цю заяву він добровільно складав в міліції, а пізніше був опитаний і про деталі злочину (КП № …1063 а.к.п. 2-3, 12-14).

Вцілому схожі в деталях показання давав потерпілий ОСОБА_6 і під час досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, протоколи допиту якого, у тому числі і під час одночасних допитів спочатку між ним та підозрюваним ОСОБА_1, а потім з підозрюваним ОСОБА_2 оголошувалось в судовому засіданні (КП № …1063 а.к.п. 30-32, 41-44, 131-133, 136-138 ).

Свої показання потерпілий ОСОБА_6 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та окремо обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З оголошених в судовому засіданні протоколів пред'явлення осіб для впізнання, потерпілий серед інших та в присутності понятих упізнав окремо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які вчинили щодо нього пограбування в ніч на 20.01.2013 року (КП № …1063 а.к.п. 37-40, 56-59).

З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 20.01.2013 року, який як видно беззаперечно підписаний двома понятими, потерпілий ОСОБА_6 показав місце його пограбування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розі вулиць Шевченка та Соборної у місті Фастові Київської області (КП № …1063 а.к.п. 9-11).

Детальним аналізом всіх показань потерпілого ОСОБА_6 встановлено, що вони є логічними та послідовними, такими що узгоджуються з фактичними даними зафіксованими як протоколом огляду місця події від 20.01.2013 року (з фактичного боку), так і з протоколами впізнання, а тому суд також визнає всі його показання, а також ці протоколи належними і допустимими доказами сторони обвинувачення.

Зазначені обставини повідомлення ОСОБА_6 про факт його пограбування двома невідомими особами підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_12 - мати, яка також наполягала на тому, що всі пограбовані речі сина дійсно були у той вечір з ним, а також на ньому. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявила, що причин оговорювати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у неї не має.

Свої показання свідок ОСОБА_12 підтвердила в судовому засіданні і під час одночасного допиту між нею та окремо обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Як вбачається з протоколу допиту, свідок ОСОБА_12 давала аналогічні показання про ці обставини, уточнюючи їх в деталях (КП № …1063 а.к.п. 22).

Допитані в судовому засіданні кожний окремо свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - продавщиці магазину «Майдан», також категорично наполягали на тому, що в ніч з 19 на 20.01.2013 року разом працювали в магазині, а тому бачили, як заходив потерпілий ОСОБА_6 та купував воду. Чи був в той момент там ОСОБА_1 вони не пригадують. Після того як ОСОБА_6 вийшов за межі магазину, що саме там відбувалось їм не відомо. Крім того підтвердили, що потерпілий хоча і був в стані сп'яніння, але поводив себе належним чином і був при добрій свідомості. Лише наступного дня їм зі слів ОСОБА_6 стало відомо, що коло магазину його пограбували двоє невідомих. При цьому свідки в судовому засіданні категорично заявили, що причин оговорювати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у них не має.

Такі саме показання давали свідки і під час досудового розслідування кримінального провадження, уточнюючи їх в деталях (КП № …1063 а.к.п. 18-19, 20-21).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - слідчий, який розслідував кримінальне провадження за клопотанням сторони захисту та при відсутності будь якої зацікавленості також повідомив, що на тій стадії досудового розслідування потерпілий ОСОБА_6 під час проведення впізнання відразу впізнав обох обвинувачених, як осіб, що його пограбували. Перед цим він написав відповідну заяву. Всі відображені в протоколах слідчих дій відомості є об'єктивними і ним будь якого тиску на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинилось.

Про аналогічні обставини щодо неупередженого ставлення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування кримінального провадження повідомила в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту і свідок ОСОБА_11 - інша слідча, яка входила до групи, категорично наполягаючи й на тому що ОСОБА_1, визнавши всі фактичні обставини злочину, особисто називав прізвище ОСОБА_2 як особи, з якою разом вчинив злочин, чим сприяв його розкриттю. Всі дані, які вона вносила до складених власноручно протоколів є об'єктивними, виключно зі слів учасників процесу.

Свої показання свідок ОСОБА_11 підтвердила в судовому засіданні і під час одночасного допиту між нею та окремо обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проти цього не заперечували.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд наголошує на тому, що вони повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями потерпілого ОСОБА_6, з відомостями, які містить протокол огляду місця події, протоколи впізнання, а тому суд всі показання зазначених свідків також кладе в основу даного вироку як докази сторони обвинувачення.

Оцінюючи у сукупності показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх окремі захисні версії, а також показання щодо цього потерпілого та свідків, суд крім того виходить з таких даних, що встановлені іншими об'єктивними доказами.

З оголошеної в судовому засіданні довідки вартості викраденого у ОСОБА_6 майна видно, що вартість мобільного телефону ТМ «Samsung S 5660» складає 500 грн., карти мобільного оператора «Life» - 15 грн., срібного ланцюжка - 17 грн. та срібного персня - 5 грн. 80 коп. (КП № …1063 а.к.п. 16).

З дослідженої в судовому засіданні заяви потерпілого від 06.03.2013 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 повною мірою відшкодував йому завдані збитки (КП № …1063 а.к.п. 134).

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали встановлені цією довідкою та заявою фактичні обставини кримінального провадження, а тому суд також їх враховує, як доказ обвинувачення.

Суд при цьому звертає увагу на те, що факт відшкодування обвинуваченим завданих збитків також свідчить про усвідомлення ОСОБА_1 значення своїх злочинних дій.

Аналізуючи показання у судовому засіданні кожного окремо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження в аспекті перевірки їх різних за змістом доводів про свою невинуватість у заволодінні чужим майном у спосіб саме пограбування ОСОБА_6, суд констатує, що ці їх показання та вказані з цього приводу припущення, суд не знаходить переконливими і невраховує з таких підстав.

Так, 31.01.2013 року допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_1, підтвердивши всі фактичні обставини кримінального провадження за змістом оголошеної підозри загалом показував, що дійсно разом з ОСОБА_2 без попередньої змови пограбував ОСОБА_6, силою забравши у нього перстень, ланцюжок та 70 грн., а мобільний телефон шляхом передачі його власноручно на вимогу. При цьому все чуже майно він залишив собі (КП № …1063 а.к.п. 50-54).

Про таке саме зазначав ОСОБА_1 і під час одночасного допиту між ним та потерпілим ОСОБА_6 31.01.2013 року, уточнивши лише суму пограбованих коштів та збільшивши її до 100 грн. (КП № …1063 а.к.п. 41-44).

При цьому суд відхиляє позицію сторони захисту про недопустимість зазначеного протоколу одночасного допиту осіб як належного доказу сторони обвинувачення, як такого що проведений всупереч ч. 4 ст. 223 КПК України поза межами визначеного терміну, оскільки будь яких зауважень з боку учасників слідчої дії на її проведення після 22 год. не надходило, а самі викладені обставини повною мірою відповідають протоколу допиту ОСОБА_1, який проводився у визначений час.

Як видно з протоколу одночасного допиту між обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.02.2013 року, перший свою позицію змінив повністю та повідомив, що разом з ОСОБА_2 злочини не вчиняв, його на попередніх допитах випадково оговорив, а останній наполягав на тому, що про обставини вчинення ОСОБА_1 злочину йому невідомо взагалі (КП № …1063 а.к.п. 60-62).

Під час проведеного з участю підозрюваного ОСОБА_1 слідчого експерименту від 20.02.2013 року, він знову свою позицію змінив та категорично зазначав на обставини спільного вчинення злочину з ОСОБА_2 групою осіб (КП № …1063 а.к.п. 89-104).

Дещо інші за змістом показання щодо всіх цих обставин кримінального провадження давав ОСОБА_1 під час одночасного допиту між ним та ОСОБА_2 від 21.02.2013 року повідомивши, що злочин вчиняв особисто, але в присутності останнього, а ОСОБА_2 при цьому указував свою роль, фактично як на свідка злочину (КП № …1063 а.к.п. 106-112).

Таку саме позицію висловив ОСОБА_2 і під час одночасного допиту з потерпілим ОСОБА_6 11.03.2013 року, і крім того під час допиту в якості підозрюваного 13.03.2013 року (КП № …1063 а.к.п. 136-138, 154-156).

Навпаки, залишався на своїй позиції щодо активної участі ОСОБА_2 у пограбуванні підозрюваний ОСОБА_1 під час його допиту в цьому статусі в присутності захисника від 14.03.2013 року (КП № …1063 а.к.п. 193-196).

В підготовчому судовому засіданні, яке проводилось 04.04.2013 року з участю захисників обох обвинувачених, ОСОБА_1 продовжував визнавати вину в обсязі оголошеної підозри, і ОСОБА_2 також вперше визнав свою вину повністю (т. 1 а.к.п. 25-28).

Обвинувачені продовжували повністю визнавати свою вину в судовому засіданні і під час судового розгляду кримінального провадження 08.04.2013 року (т. 1 а.к.п. 39-40).

Отже, судовим розглядом кримінального провадження за цим епізодом безспірно встановлено, що всі наведені вище показання як обвинуваченого ОСОБА_1, так і обвинуваченого ОСОБА_2 спочатку на стадії досудового розслідування, і зараз є нещирими, оскільки здебільшого непослідовні та суперечливі, у тому числі і між собою.

Про таку їхню нещирість свідчить і той факт, що обвинувачені в судовому засіданні не змогли переконливо пояснити, чому вони будучи з їх же слів ледь знайомими між собою, взимку на морозі в нічний час (о 1 год. 30 хв.) разом безпричинно прогулювались містом з ціллю попиту воду. При тому, що бачили бійку біля кафе «Гопак» і потерпілого, який після побиття повертався додому, якому будь якої допомоги не надали.

За таких обставин, суд оцінює на предмет достовірності всі показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і ті, які надані ним на стадії досудового розслідування, і ті, які надані в судовому засіданні, виключно у сукупності з іншими доказами, при цьому бере до уваги, що показання обвинувачених як в судовому засіданні, так і на стадії досудового розслідування спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які суд визнав достовірними, а тому протилежні за змістом їх показання в цій частині суд оцінює критично, як спробу ухилитися від відповідальності.

Щодо епізоду грабежу від 04.06.2013 року.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 за відсутності будь яких даних особистої зацікавленості в судовому засіданні показав, що він працює водієм-експедитором на автомобілі «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 у «ФОП ОСОБА_8.» в місті Біла Церква Київської області. В його обов'язки входить доставка відповідного товару в ті торгівельні точки, де укладені договори керівником та отримання за це розрахункових коштів, які повинен повернути їх власнику. Саме з цією ціллю він 04.06.2013 року на закріпленим за ним вантажному автомобілі «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 прибув в місто Фастів Київської області, розвіз товар, отримав за це по накладних 1354 грн., які поклав у власну сумочку.

Як далі показав потерпілий, на одній з вулиць він вирішив розвернутися на проїзній частині дороги та впевнився у тому що будь кому небезпеку не несе, став виконувати цей маневр, продовжуючи дивитися у дзеркала заднього виду в яких віддзеркалювались люди, що знаходились на безпечній відстані. Саме в цей момент він почув свист позаду автомобіля, різко зупинився та будучи впевненим у тому, що не міг будь на кого наїхати, вийшов з автомобіля. Там він побачив раніше незнайомих ОСОБА_1 та ОСОБА_9, які стояли позаду автомобіля, а перший став пред'являти йому в нецензурній формі, як на його погляд необґрунтовані претензії з приводу того, що він їх зачепив та вимагати грошової компенсації.

Як категорично проголошував потерпілий, саме в цей час ОСОБА_1 проти його волі взяв сумочку, в якій знаходилась вся отримана ним грошова виручка на суму 1354 грн., розділив пачку на дві частини, одну повернув, а решту залишив собі, повідомивши, що він заробить іще. Після цього з місця події разом з дівчиною зник. Коли він перерахував решту залишених коштів то виявив, що їх залишилося лише на суму 845 грн. Тобто ОСОБА_1 проти його волі у такий спосіб привласнив 509 грн. Він одразу повідомив про пограбування власника коштів та невідкладно звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин. При цьому потерпілий в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1 у нього не має.

Під час дослідження в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий ОСОБА_7 показав, що саме цю заяву він добровільно складав в міліції, а пізніше був опитаний і про деталі злочину (КП № …1077 а.к.п. 2-3).

Аналогічні показання давав потерпілий ОСОБА_7 і під час досудового розслідування кримінального провадження, у тому числі в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, протоколи допиту якого оголошувалось в судовому засіданні (КП № …1077 а.к.п. 21-22, 33-37, 89-91, 119-121).

Свої показання потерпілий ОСОБА_7 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_1

З оголошеного в судовому засіданні протоколу пред'явлення особи для впізнання, потерпілий серед інших та в присутності понятих упізнав ОСОБА_1 як особу, яка вчинила щодо нього пограбування 04.06.2013 року (КП № …1077 а.к.п. 45-47).

З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця події від 04.06.2013 року, який понятими підписаний без зауважень, потерпілий ОСОБА_7 показав місце його пограбування ОСОБА_1 на вулиці Ю.Гагаріна у місті Фастові Київської області між будинками № 3 та 4 (КП № …1077 а.к.п. 8).

Аналіз всіх показань потерпілого ОСОБА_7 указує на їх послідовність та узгодженість з даними протоколу огляду місця події від 04.06.2013 року, так і з протоколом впізнання, а тому суд також визнає всі його показання, а також вказані протоколи належними і допустимими доказами сторони обвинувачення.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показував, що від дійсно є засновником «ФОП ОСОБА_8.», яке зареєстроване у місті Біла Церква Київської області. У нього на підприємстві працює водієм-експедитором на автомобілі «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7, який займається доставкою товару в торгівельні точки з якими ним укладені договори та отримання за це розрахункових коштів, які повинен повертати йому. 04.06.2013 року за його вказівкою ОСОБА_7 на цьому автомобілі поїхав в місто Фастів Київської області для доставки товару та отримання по накладних коштів.

Як далі показав потерпілий в до обіденний час йому зателефонував ОСОБА_7, який був дуже схвильований та повідомив, що його пограбував раніше невідомий молодий чоловік, забравши частину отриманої ним виручки на суму приблизно 500 грн., а частину коштів на суму 800 грн. - залишив. При цьому повідомляючи про деталі пограбування, ОСОБА_7 пояснював йому, що окрім невідомого чоловіка, з ним були також молода дівчина та чоловік, які будь незаконні дії до нього не застосовували. Також той повідомив що викликав міліцію, а він у свою чергу наполягав, що необхідно розібратися з цим питанням відповідно до закону. Пізніше від працівників міліції, а також і від самого ОСОБА_7 він дізнався, що останнього пограбував саме обвинувачений ОСОБА_1, якого той упізнав.

Як категорично наполягав потерпілий в судовому засіданні, всі пограбовані ОСОБА_1 кошти належать йому на праві власності, завдана йому обвинуваченим матеріальна шкода для нього є значною, оскільки він отримав значну суму кредиту, яку необхідно повертати. ОСОБА_1 ж йому збитки не відшкодовував взагалі. При цьому потерпілий в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1 у нього не має.

Вцілому схожі показання давав потерпілий ОСОБА_8 і під час досудового розслідування кримінального провадження (КП № …1077 а.к.п. 116-118).

Свої показання потерпілий ОСОБА_8 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_1

Згідно з даними, які містить досліджений в судовому засіданні протокол огляду місця події від 04.06.2013 року, потерпілий ОСОБА_7 одразу після звернення до правоохоронних органів добровільно передав працівникам міліції всі наявні у нього кошти, загальна сума яких, з урахуванням його власних склала 903 грн. (КП № …1077 а.к.п. 52).

Як видно з даних, які містить протокол огляду речових доказів від 04.06.2013 року, потерпілий ОСОБА_7 також надав працівникам міліції всі п'ять наявних у нього видаткових накладних від 03 та 04.06.2013 року, загальна сума яких склала 1354 грн., тобто нестача належних потерпілому ОСОБА_8 коштів склала 509 грн. (КП № …1077 а.к.п. 53-62).

При цьому суд критично оцінює позицію захисту про те, що зазначені гроші і накладні, оскільки їх оригінали були знищені, не є належними доказами, тому що вони були належним чином оглянуті під час слідчої дії з участю двох понятих, а їх копії містяться в матеріалах кримінального провадження.

Дані, які містять вказаний протокол огляду місця події, наведений вище протокол огляду речових доказів, повністю узгоджуються не тільки з показаннями потерпілого ОСОБА_7 про обставини наявності у нього на момент злочину готівкових коштів, а й з наведеними вище показаннями їх власника іншого потерпілого - ОСОБА_8 Тому зазначені докази сторони обвинувачення суд визнає належними і допустимими.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту як свідок ОСОБА_9, підтвердивши всі обставини з фактичного боку, у тому числі спільного з ОСОБА_1 та ОСОБА_15 прямування 04.06.2013 року по вул. Ю.Гагаріна у місті Фастові Київської області та конфлікту з водієм автомобіля «Мерседес», наполягала також на тому, що потерпілий передав 10 грн. для вичерпання конфлікту саме ОСОБА_15 і вона не бачила взагалі, чи брав ОСОБА_16 будь які гроші іще, оскільки на цьому місці в цей час була відсутня, попрямувавши в бік ринку. Також підтвердила й те, що ОСОБА_15 з ОСОБА_16 її наздогнали коло ринку через певний час. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявила, що причин оговорювати ОСОБА_1 у неї не має.

Аналогічні показання давала свідок і під час досудового розслідування кримінального провадження, у тому числі в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, протоколи допиту якої оголошувались в судовому засіданні (КП № …1077 а.к.п. 25-26, 89-91).

Незважаючи на те, що за клопотанням сторони захисту допитати свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні не стало за можливе, суд оцінює надані ним під час досудового розслідування кримінального провадження показання виходячи з наступного.

Так, допитаний в якості свідка 04.06.2013 року, а потім 30.07.2013 року ОСОБА_15 слідчому послідовно показував те, що він дійсно в цей день разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_1 прямували по вул. Ю.Гагаріна у місті Фастові Київської області, де саме як на його погляд через порушення правил дорожнього руху виник конфлікт з водієм автомобіля «Мерседес», з яким саме ОСОБА_1 почав голосно з'ясовувати стосунки, вимагати гроші на цигарки. При цьому той добровільно передав, а він особисто отримав 10 грн. для припинення конфлікту. Як категорично наполягав свідок, він також бачив, як ОСОБА_1 витягував у потерпілого із поясної сумочки пачку грошей, яку одразу заховав за свою спину і протягом кількох хвилин тримав її там не реагуючи на прохання ОСОБА_7 їх повернути та поясненням того, що ці гроші йому не належать. Але він особисто не бачив, що б ОСОБА_1 з цієї пачки будь що привласнював. Вже пізніше, коли вони наздогнали ОСОБА_9 коло ринку, ОСОБА_1 нічого не пояснюючи пішов в невідомому для нього напрямку (КП № …1077 а.к.п. 31-32, 122-125).

Саме таку позицію свідок обіймав послідовно і під час його допиту в судовому засіданні 31.07.2013 в порядку ст. 225 КПК України, що оголошувалось учасникам судового розгляду (КП № …1077 а.к.п. 126-129).

І лише раніше, 19.06.2013 року під час його допиту в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, він, підтвердивши всі фактичні обставини не повідомив виключно про те що бачив, як ОСОБА_1 витягував з сумочки кошти потерпілого, що також оголошувалось учасникам судового розгляду (КП № …1077 а.к.п. 89-91).

Допитаний пізніше, - 30.07.2013 року свідок ОСОБА_15 слідчому пояснював, що був вимушений під час свого допиту в судовому засіданні 19.06.2013 року приховати зазначений факт, оскільки ОСОБА_1 йому погрожував розправою, а він хвилювався за своє життя. При цьому він дійсно бачив як той витягував з сумочки потерпілого ОСОБА_7 кошти.

Про аналогічні обставини злочину повідомляли в судовому засіданні кожний окремо потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та частково свідок ОСОБА_9

За таких обставин суд визнає правдивими з цього приводу показання свідка ОСОБА_17, в яких він підтвердив, що бачив як ОСОБА_1 витягував з сумочки кошти, оскільки вони є послідовними і підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_7 Судом встановлено, що вони узгоджуються в деталях з іншими доказами, а тому суд критично оцінює лише показання ОСОБА_17 від 19.06.2013 року як такі, що давались під погрозами ОСОБА_1

При цьому суд відповідно до ч. 4 ст. 95 та ст. 225 КПК України враховує як доказ обвинувачення показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 від 31.07.2013 (КП № …1077 а.к.п. 126-129) і всі показання свідка ОСОБА_9, які з ними узгоджуються.

Як категорично наголошував в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_10 - слідчий, який розслідував кримінальне провадження, всі відображені в протоколах слідчих дій відомості є об'єктивними і ним будь якого тиску на потерпілих, свідків та підозрюваного ОСОБА_1 не чинилось. Навпаки, останній всіляко перешкоджав встановленню істини під час розслідування кримінального провадження, а саме, відмовлявся на свою участь у проведенні слідчих дій, зволікав із захистом, погрожував свідку, відмовлявся отримувати процесуальні документи та їх підписувати.

Зазначені обставини повною мірою підтверджуються і дослідженими в судовому засіданні наведеними нижче об'єктивними даними.

Як видно з оголошених в судовому засіданні протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 05.06.2013 року, протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, акту про відмову в отриманні копії обвинувального акту, доповідної записки слідчого, акту Київського СІЗО, ОСОБА_1, посилаючись весь час на надумані обставини, своїми діями унеможливлював направлення кримінального провадження до суду, а потім перешкоджав його судовому розгляду (КП № …1077 а.к.п. 74-75, 216-217, т. 2 а.к.п. 56, 57-63, 139-140).

Зазначені вище факти процесуальних порушень та перешкоджань також свідчать про усвідомлення ним значення своїх дій і небажання відповідати за них.

Суд погоджується з позицією сторони захисту, що згідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, зокрема і з порушенням норм КПК України.

Відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленим КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є крім іншого і докази, отримані внаслідок порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист, а також отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Однак, одночасний допит осіб (КП № …0163 а.к.п. 50-54) слідчим проведено 05.02.2013 року з істотним порушенням закону, а саме, всупереч вимогам ст. 224 КПК України щодо обов'язку слідчого на проведення одночасного допиту вже допитаних осіб, він проведений між обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який до цього не допитувався взагалі та визначеного процесуального статусу не мав. Більш за те, слідчий як свідка попередив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за відмову і за дачу завідомо неправдивих показань. При тому, що лише 13.03.2013 року слідчий повідомив ОСОБА_2 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Аналогічні порушення вимог КПК України допущені слідчим і у протоколі одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.02.2013 року та у протоколі одночасного допиту між потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 11.03.2013 року (КП № …0163 а.к.п. 106-112, 136-138).

Також в порушення ст. 54 КПК України, відмова підозрюваного ОСОБА_1 від захисника слідчим прийнята за відсутності такого під час його допиту 31.01.2013 року, під час одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_6 від 31.01.2013 року, під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 від 20.02.2013 року, під час допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 13.03.2013 року (КП № …0163 а.к.п. 41-44, 52-54, 89-104, 154-156).

Конституційний Суд України, аналізуючи положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, виходив з того, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. Аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України дав підстави Конституційному Суду України для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину у будь-якому випадку не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням встановленого законом порядку (Рішення від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України, зазначивши в п. 19 постанови Пленуму № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» про те, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом і тоді, коли, зокрема, їх збирання і закріплення здійснено з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку.

За таких обставин, суд, з підстав отримання внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод, відкидає як недопустимий доказ відомості, які містять протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 31.01.2013 року, протокол одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_6 від 31.01.2013 року, протокол слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 від 20.02.2013 року, протоколи одночасного допиту між підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.02.2013 року, а потім від 21.02.2013 року, протокол одночасного допиту між потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_2 від 11.03.2013 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 13.03.2013 року (КП № …0163 а.к.п. 41-44, 52-54, 60-62, 89-104, 106-112, 136-138, 154-156) та не враховує, як доказ обвинувачення.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Ч. 1 ст. 317 КПК України також встановлено, що в ході підготовчого судового засідання його учасники долучають до обвинувального акту документи та інші матеріали, тобто не докази.

Отже, за змістом цих положень структури КПК України в ході досудового розслідування збираються матеріали, які може визнати доказами лише суд.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отриманні у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів, що безспірно встановлено судовим розглядом цього кримінального провадження, є у тому числі показання, документи та речові докази.

За таких обставин, оцінюючи в порядку ст. 94 КПК України докази, як ті, які були зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження, так і подані в судовому засіданні, суд визнає (по першому епізоду від 20.01.2013 року групою осіб) всі показання потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дані, які містять протокол огляду місця події, протоколи впізнання, всі наведені вище показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (окрім визнаних недопустимими) в частині, що їм не суперечить, і крім того (по другому епізоду від 04.06.2013 року) всі показання потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 ОСОБА_10, показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 від 31.07.2013 року, дані, які містять протоколи огляду місця події, протокол впізнання та речові докази належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що у своєму взаємозв'язку з усією достатністю доводить наявність спочатку в умисних спільних діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пограбування ОСОБА_6, а потім пограбування лише ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_7

Тому їх посилання на власні захисні версії, які повністю спростовуються усією сукупністю наведених вище належних і допустимих доказів є надуманими, спрямованими на уникнення відповідальності.

Органи досудового розслідування і прокурор в судовому засіданні обвинувачували ОСОБА_1 і у тому, що він крім цього відкрито заволодів у водія автомобіля «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 потерпілого ОСОБА_7 чужим майном, а саме: належними йому грошима в сумі 10 грн.

Разом з тим, зазначений факт в судовому засіданні свого підтвердження не знайшов, навпаки, сам потерпілий категорично настоював на тому, що добровільно як відкупну передав ОСОБА_17 зазначені кошти для уникнення подальшого розвитку конфлікту.

Зазначені обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_17, а також сам обвинувачений ОСОБА_1

За таких обставин, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1 вказівку на те, що він відкрито заволодів особистими грошима потерпілого ОСОБА_7 на суму 10 грн.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає (в першому епізоді) добровільне відшкодування завданого збитку і те, що потерпілий, якому повністю повернуто пограбоване майно, не мав до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного, суд визнає рецидив злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким та умисним корисливим, характер та ступінь його участі у вчиненні злочинів (два епізоди грабежу, і, другий епізод вчинений в період притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення першого), їх наслідки; дані про особу винного, який: судимий за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, а навпаки став на стійкий шлях незаконного заволодіння чужим майном, в побуті за місцем проживання характеризується посередньо, по місцю відбування покарання негативно, суспільно корисною працею не займаються, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Також при призначенні покарання і обвинуваченому ОСОБА_2 суд згідно з вимогами ст.ст. 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким та умисним корисливим, характер та ступінь його участі у вчиненні злочину (один епізод грабежу), його наслідки; дані про особу винного, який: судимий за вчинення умисного злочину, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, а навпаки став на шлях й щодо незаконного заволодіння чужим майном, злочин вчинив в період іспитового строку, у побуті за місцем проживання характеризується посередньо, займається суспільно корисною працею, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що виправлення і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши їм, кожному окремо, пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений ним злочин в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69 та 75 КК України суд не вбачає, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нового злочину.

Остаточне покарання ОСОБА_2 має бути призначено в порядку ст. 71 КК України, оскільки обвинувачений вчинив новий злочин після постановлення вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2012 року, від відбування покарання за яким був звільнений з випробуванням - невідбута частина покарання становить два роки.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 1, 368, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Залікувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 термін досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати йому з « 13» грудня 2013 року.

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.11.2012 року та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з « 20» грудня 2013 року, взявши його під варту в залі судового засідання - негайно.

Речові докази: п'ять видаткових накладних та грошові кошти на загальну суму 903 грн. (КП № …1077 а.к.п. 56-62) - повернути законному володільцю.

Залікувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 інші терміни досудового тримання під вартою з « 05» лютого 2013 року (КП № …0163 а.к.п. 78-81) по « 29» травня 2013 року (т. 1 а.к.п. 132-133), а також з « 04» червня 2013 року (КП № …1077 а.к.п. 48-51) по « 13» жовтня 2013 року (т. 2 а.к.п. 53-54), а саме: вісім місяців та п'ять днів.

Залікувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 термін досудового тримання під вартою з « 13» березня 2013 року (КП № …0163 а.к.п. 161-163) по « 29» травня 2013 року (т. 1 а.к.п. 128-129), а саме: два місяці та вісімнадцять днів.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ: І.В. БОНЧЕВ