Справа 22-919/2006 р. Головуючий у першій
інстанції МАМОНОВА О.Є.
Категорія - цивільна Доповідач - ПОЗІГУН М.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ШЕВЧЕНКА В.М., СКРИПКИ А.А.
при секретарі: ПАЦ Т.М.
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3до квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова про захист права приватної власності шляхом знесення самовільної будови та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У травні 2005 року ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до Чернігівської квартирно-експлуатаційної частини району, яку реформовано в квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова, про знесення самовільно збудованого одноповерхового приміщення, яке знаходиться на межі з їх земельною ділянкою площею 0,0542 га по АДРЕСА_1 належної їм на праві приватної власності. В обгрунтування заявлених вимог позивачі посилалися на те, що будівля збудована без відступу від межі, має значний схил та виступ в сторону їх земельної ділянки, в зв'язку з чим постійно тінь від будівлі падає на їх земельну ділянку, з даху стікають дощові води, спадає сніг та крига, в темну пору доби постійно горить свтло й освітлює їх територію, з вікон викидається сміття та залишки їжі, постійно чутно галас та лайку людей. Самовільність будівництва підтверджено інспекціїєю ДАБК управління архітектури в зв'язку з чим відповідач обіцяв демонтувати будівлю та
відокремитися цегляною огорожею, але своєї обіцянки не виконує. Внаслідок самовільного будівництва їх земельна ділянка перетворилася у задвірок будівлі відповідача, що призвело до значного здешевлення їх власності на ринку нерухомості. Крім того, вони не мають можливості відпочивати у затішку, займатися спортом на збудованому спортмайданчику, що призводить до приниження їх людської гідності , обмеження прав і свобод в користуванні своєю власністю, змушує постійно нервуватися, чим завдано моральної шкоди, яку оцінено в 5000 грн. на користь кожного позивача.
Рішенням Деснянського районого суду м. Чернігова від 19 квітня 2006 року зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова знести самовільно збудовану будівлю, що знаходиться на межі з земельною ділянкою по АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача на користь позивачів по 200 грн. в відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова ставиться питання про скасування рішення суду з посиланням на його незаконність в зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, оскільки судом обставини, що мають значення для справи встановлені не повно, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд безпідставно послався на ст. 376 ЦК України, яка спірних правовідносин не регулює. Судом не враховано наявних в матеріалах справи доказів про те, що на час приватизації земельних ділянок позивачами межа між ними та відповідачем по стіні адмінбудівлі вже існувала, в зв'язку з чим питання законності чи незаконності будівлі на межі ставити взагалі не можна, оскільки склад було побудовано ще в 1959 році на законних підставах та зареєстрований у встановленому порядку. Суд не врахував, що мала місце реконструкція зазначеного складу, а відсутність необхідних документів у відповідача на проведення реконструкції не є підставою для визначення факту самовільного будівнитва. Оскільки реконструкцію проведено на основі старого фундаменту складу. Крім того, суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, оскільки хоча спірна будівля і закріплена за відповідачем, але вона фактично знаходиться у користуванні інших юридичних осіб. На думку апелянта суд безпідставно задовольнив вимоги і про відшкодування моральної шкоди за відсутності вини відповідача у заподіянні такої шкоди.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд приходить до слідуючого висновку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що будівнитво приміщення адміністративної будівлі є самовільним, а також із того, що відповідачем при використанні спірної будівлі порушуються правила добросусідства, оскільки з вікон будівель викидається сміття. Постійно горить світло, з даху приміщення падає сміття, опади, а тому воно підлягає
знесенню. Крім того, суд прийшов до висновку, що спірна будівля знаходиться на межі земельних ділянок сторін.
Проте висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і судом застосовано норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню.
Так, застосовуючи до спірних правовідносин ст. 376 ЦК України, суд не врахував, що з позовом про знесення самовільної будови з цих підстав може звернутися лише відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, а в силу ч 7 зазначеної статті знесення самовільної будови є виключною мірою і лише в тому випадку, коли неможливо провести перебудову спірного приміщеня.
Позивачі ж звернулися до суду з позовом про знесення адмінбудівлі не в порядку ст. 376 ЦК, а в порядку ст. 386 ЦК України за захистом порушеного права лише шляхом знесення зазначеного приміщення. В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 також наполягав на захисті порушеного права лише шляхом знесення приміщення адмінбудівлі.
Згідно державного акту про право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 19 листопада 2001 року за НОМЕР_1 земельна ділянка площею 0, 0542 га в м. Чернігові по АДРЕСА_1належить позивачам, а відповідачу земельна ділянка площею 0,047 га межою між якими слугувала на певному проміжку стіна складу, який відповідачем було переобладнано в приміщення адміністративної будівлі без відповідного дозволу.
Згідно висновку спеціаліста С-1344 від 21 грудня 2005 року цегляна стіна адмінкорпусу по лінії "В" знаходиться на межі між ділянкою площею Чернігівського КЕВ та одноповерховою забудовою домоволодінь, тобто меж суміжних землекористувачів переобладнанням складу в адмінбудівлю не порушено, але висота будівлі адмінкорпусу 7,1 метра, що на 0,8 метра више висоти знесеного складу.
В силу ст.ст. 386, 391 ЦК України власник має право вимагати усунення порушень перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Проте, в силу ч.2-3 ст. 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживанням правом в інших формах, і з цих підстав суд може відмовити у захисті цивільного права.
З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в межах заявлених вимог щодо захисту порушеного права шляхом знесення приміщення адмінбудівлі відповідача, оскільки позивачами ставилося питання лише про знесення всієї будови, хоча адмінбудівля лише частково межує з земельною ділянкою позивачів. В зв'язку з відмовою в задоволенні вимог власника, що грунтується на ст. 391 ЦК необхідно відмовити і в задоволенні моральної шкоди, оскільки не доказано вину відповідача у викиданні мусора з вікон будівлі, завдання моральної шкоди освітленням приміщення, як не доведено зменшення ринкової вартості в зв'язку з переобладнанням складу в адмінбудівлю та
збільшення в зв'язку з цим стоку дощових вод, снігу та криги на земельну ділянку позивачів, чим це мало місце до реконструкції, та коли позивачі добровільно погодилися на те, щоб межа сусідніх ділянок проходила по фундаменту будівлі. Відповідно ж до ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІ ШИВ:
Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3до квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова про захист права приватної власності шляхом знесення самовільної будови та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.