Справа № 22а-347/2006                    Головуючий у першій інстанції РЯБОТА В.І.

Категорія - адміністративна                                      Доповідач: ІВАНЕНКО Л.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2006 року                                                                            м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді              ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:                       КВАЧА М.О., СТРАШНОГО М.М.,

при секретарі:         БІЛЯЄВІИ Т.Д.,

за участю:                ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А4245 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 травня 2006 року справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4245 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А4245, в якому просив визнати дії військової частини по нарахуванню та виплаті щомісячної надбавки за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року в заниженому розмірі незаконними та зобов'язати військову частину А4245 провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу з розрахунку 70 % в сумі 11140 грн. 18 коп., та компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення в сумі 2483 грн. 06 коп...

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений, стягнуто з в/ч А4245 на користь ОСОБА_1 доплату в розмірі 11140 грн. 18 коп., як різницю між фактично виплаченою надбавкою та розрахованою ним надбавкою в розмірі 70 % за період з 5 травня 2003 р. по грудень 2005 року, та 2483 грн. 06 коп. суми компенсації за несвоєчасне виплачене грошове забезпечення, а всього 13623 грн. 24 коп..

В апеляційній скарзі військова частина А 4245 просить постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, суд неправильно застосував Указ Президента України від 22.05.2003 року № 389 та Інструкцію про порядок і умови виплати

щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року, які встановлюють, що розміри надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України і такий розмір доводився до військової частини А 4245 вищестоячим штабом телеграмами, які грунтувались на розпорядженнях Міністерства Оборони України.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Задовольняючи позов та стягуючи з в/ч А4245 на користь ОСОБА_1 доплату в розмірі 11140 грн. 18 коп., як різницю між фактично виплаченою надбавкою та надбавкою в розмірі 70 % за період з 5 травня 2003 р. по грудень 2005 року, та 2483 грн. 06 коп. суми компенсації за несвоєчасне виплачене грошове забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що виплата відповідачем надбавки позивачу в заниженому розмірі, в зв"язку з відсутністю коштів, суперечить вимогам ст. 24 Конституції України та ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", оскільки право позивача на отримання такої надбавки в розмірі 70 % визначене Указом Президента від 05.05.03 р.

Проте, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та суперечить нормам матеріального права.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперечну службу" Міністру Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у вч А 4245 до 30 листопада 2005 р. і на момент звільнення його вислуга років у календарному обчисленні складала понад 20 років (а.с. 7).

Відповідно до зазначеного вище Указу Президента, наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року була затверджена Інструкція „Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України". Вказаний наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 р. за № 411/7732, а тому безпідставним є висновок суду про те, що ця інструкція не є номативним документом.

Пунктом 2.4 зазначеної інструкції передбачено, що виплату надбавки слід здійснювати в межах грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Ні Указом Президента, ні інструкцією не встановлено точний фіксований розмір надбавки, про що свідчить приписка „до", вона не є обов'язковою для виплати, а конкретний розмір виплат встановлює Міністр Оборони України, виходячи із наявності коштів та фінансування і такий розмір доводився до військових частин Міністерства Оборони України телеграмами. Відповідні телеграми про встановлення конкретного розміру надбавки за безперервну службу надходили до А4245 , вони маються в матеріалах справи.

Враховуючи те, що відповідач не мав права, як того вимагає позивач, виплачувати йому надбавку за безперервну службу у розмірі 70 %, апеляційний суд приходить до висновку про те, що що постанова суду про стягнення з відповідача на користь позивача доплати в розмірі 11140 грн. 18 коп. та 2483 грн.06 коп. компенсації підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог.

Керуючись п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389, Наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 р., Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати", Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, п. З ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст.ст. 205, 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А4245 - задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 4 травня 2006 року - скасувати.

В задоводоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А4245 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення та компенсації - відмовити.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Судаі: