ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 43764/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Костіва М.В.,

суддів: Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 10.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за період з 19 березня 2011 року по 19 вересня 2011 року, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії починаючи з 19.03.2011 року по 22.07.2011 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Відповідно ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду 21.09.2011 року, та просив зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 19 березня 2011 року по 19 вересня 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевий адміністративний суд перевіряє додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен ухвалою залишити адміністративний позов без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду з позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 19.03.2011 року по 20.03.2011 року включно слід залишити без розгляду.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при задоволенні позовних вимог з 19.03.2011 року по 22.07.2011 року. Відтак, позивачу належить провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 21.03.2011 року до 22.07.2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ч. 4 ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.100, ст.195,197, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області - задовольнити частково, а постанову Бориславського міського суду Львівської області від 10.10.2011 року у справі №2а-232/11 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» - задовольнити частково.

Адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 19.03.2011 року по 20.03.2011 року включно - залишити без розгляду.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 починаючи з 21 березня 2011 року по 22 липня 2011 року із врахуванням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.