Справа № 447/1673/13 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/783/7488/13 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 37
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.
суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.
секретар - Проворна Н.І.
з участю адвоката - ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
позивачки - ОСОБА_5,
третьої особи - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Рудниківської сільської ради Миколаївського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання права власності на садибний житловий будинок в порядку спадкування за законом та в порядку визнання права на частку у спільному сумісному майні; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/7 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_8 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом та в порядку визнання права на частку в спільному сумісному майні,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року позови ОСОБА_5, ОСОБА_7 - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_9, у складі 1/14 ідеальної частини житлового будинку та господарських будівель, що розташовані на АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/7 ідеальну частину житлового будинку та господарських будівель, що розташовані на АДРЕСА_1, у порядку визнання права власності у спільному сумісному майні колишнього колгоспного двору.
Визнано за ОСОБА_10 право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_9, у складі 1/14 ідеальної частини житлового будинку та господарських будівель, що розташовані на АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_11 у складі 1/14 ідеальної частини житлового будинку та господарю будівель, що розташовані на АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_12 у складі 3/14 ідеальних частин житлового будинку та господаря будівель, що розташовані на АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадщину, яка відкрилася після її чоловіка ОСОБА_13 у складі 1/14 ідеальної частини житлового буднику господарських будівель, що розташовані на АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадщину, яка відкрилася після її сина ОСОБА_9 у складі 1/14 ідеальної частини житлового будинку та господаря будівель, що розташовані на АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/7 ідеальну частину житлового будинку та господарських будівель, що розташовані на АДРЕСА_1, у порядку визнання права власності у сумісному майні колишнього колгоспного двору.
У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/7 ідеальну частину житлового будинку в порядку спадкування за законом - відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року є незаконним, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, судом неповно з»ясовано обставини справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначила, що суд позбавив її реалізації права на спадщину, на яку вона претендує після смерті батька, та не врахував що у відповідності до витягу з господарської книги села Рудники №1403 від 04.06.2013 року ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був власником на праві спільної сумісної власності 1/7 частини майна колишнього колгоспного двору - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України в редакції 1963 року, апелянт, як дочка є спадкоємцем першої черги за законом по смерті її батька - ОСОБА_13 і має право на дану спадщину. Вказує, що інші учасники судового процесу не мають жодного права на спадщину.
Також судом першої інстанції не було враховано, що спірне нерухоме майно складається із двох окремих житлових будинків, а не з одного будинку та літньої кухні, як це пояснювала в судових засіданнях ОСОБА_5, що доводиться поясненнями невістки ОСОБА_7
Крім того, суд першої інстанції не врахував той факт, що апелянт вже фактично прийняла спадщину по смерті батька, оскільки заяви про відмову від спадщини ні до Рудниківської сільської ради, а ні до Миколаївської державної нотаріальної контори не подавала, на час смерті батька апелянта вона фактично проживала у с.Рудники Миколаївського району Львівської області, хоча прописана у м.Миколаєві Львівської області. У зв»язку із відсутністю правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_3 не могла нотаріально оформити свої спадкові права, хоча їх так само не оформили і інші особи по справі.
Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_3 в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі та заперечення проти апеляційної скарги опонентів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.
Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.
За приписами ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає даним вимогам.
На підставі ст.ст.10,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановлено, що садибний індивідуальний житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 відносився до колгоспного типу двору. Станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору був ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, членами колгоспного двору були: його дружина - ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, його зять -ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; його донька - ОСОБА_7, його внук - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4; дружина його онука - ОСОБА_5, його правнучка - ОСОБА_14, що підтверджується витягом з господарської книги (а.с. 8).
Відповідно до п.п. "а" п. 6 постанови Пленуму ВС України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року №20 право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право є працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своїми коштами, у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Таким чином, всі вище перелічені особи набули право власності на майно колгоспного двору в рівних частках, як передбачено ст.120 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року, яка діяла на той час), а саме по 1/7 частині спірного будинку.
Після смерті ОСОБА_11 у 1992 році відкрилася спадщина на майно у складі 1/7 частини спірного житлового будинку. Заповіту він за життя не склав. Спадкоємцями першої черги до його майна були: дружина ОСОБА_12 та діти ОСОБА_7, ОСОБА_8 В нотаріальну контору для прийняття спадщини ніхто з вищезазначених осіб не звертався. Фактичо вступили в володіння та управління спадковим майном ОСОБА_12 та ОСОБА_7, а отже прийняли спадщину на підставі п.1 ст.549 ЦК УРСР та успадкували по 1/14 частині спірного житлового будинку.
У 1997 році помер ОСОБА_13. Після його смерті відкрилася спадщина на майно у складі 1/7 частини спірного житлового будинку. Заповіту він за життя не склав. Спадкоємцями першої черги до його майна були: його дружина ОСОБА_7 і діти ОСОБА_9 та ОСОБА_3 В нотаріальну контору для прийняття спадщини ніхто з вищезазначених осіб не звертався. Фактично вступили в володіння та управління спадковим майном ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ОСОБА_3 спадщину не прийняла. У позовній заяві вона просить суд визнати її такою, що спадщину прийняла, оскільки заяви про відмову від прийняття спадщини не подавала та фактично проживала в селі Рудники тож просила продовжити їй пропущений строк для прийняття спадщини, оскільки вона хворіла на онкологічне захворювання та не могла раніше звернутися за захистом своїх спадкових прав. У підтвердження вище наведеного вона надала докази того, що її донька навчалася у школі в с.Рудники, Миколаївського району Львівської області та медичну довідку про те, що з 2005 року була госпіталізована в лікарню з діагнозом - рак тіла матки. Однак, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що дані докази не підтверджують факт прийняття ОСОБА_3 спадщини та не засвідчують поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини.
Згідно копії паспорта ОСОБА_3, вона з 29.04.1983 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 проживала у спірному будинку без реєстрації і брала участь своєю працею та коштами у веденні спільного господарства колгоспного двору в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року, яка діяла на той час) вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). ОСОБА_7, яка спадщину прийняла заперечує проти прийняття ОСОБА_3 спадщини після закінчення строку на її прийняття. А отже прийняли спадщину та успадкували по 1/14 частині спірного житлового будинку після смерті ОСОБА_13 - ОСОБА_9 та ОСОБА_7
Після смерті ОСОБА_12 у 2006 році відкрилася спадщина на майно у складі 3/14 частин спірного житлового будинку. Заповіту вона за життя не склала. Спадкоємцями першої черги до її майна були ії діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В нотаріальну контору для прийняття спадщини ніхто з вищезазначених осіб не звертався. На день її смерті постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_7, а отже прийняла спадщину та успадкувала 3/14 частини спірного житлового будинку.
З висновками суду першої інстанції слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон і дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення та скасування рішення Миколаївського районного суду Львівської області відсутні.
Керуючись ст.ст.303,307 ч.1 п.1,308,313,314 ч.1 п.1,315-317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бермес І.В.
Савуляк Р.В.