УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 103/3740/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Готовкіна Т.С.
№ провадження: 22-ц/190/7707/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Берещанської І.І.
Суддів:Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.
При секретарі:Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Поштовської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим, третя особа - Відділ державного земельного агентства у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Поштовської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1251 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором дарування від 12.10.2001 року вона набула право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, належала на праві власності її батьку - ОСОБА_8, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку. У зв'язку з переходом права власності на житловий будинок ОСОБА_6 була переконана у переході до неї права власності і на земельну ділянку в тому числі, з огляду на що, вона не зверталася до нотаріусів із заявами про прийняття спадщини. При продажу вищевказаного житлового будинку відчужити їй його не вдалося, оскільки земельна ділянка досі оформлена на її померлого батька. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необгрунтованним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд не дав правову оцінку всім обставинам справи та не в повному обсязі вивчив докази, які є в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивні вимоги ОСОБА_6 є необґрунтованими та недоведеними.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.
Матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2001 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування житлового будинку, згідно якого ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_6 прийняла у дар належний дарувателю на праві приватної власності житловий будинок у цілому з побутовими спорудами та будівлями під АДРЕСА_1.
За умовами договору на земельній ділянці, належній дарувателю на праві приватної власності на підставі державного акту ІІІ-КМ №027295, виданого виконкомом Поштовської селищної ради від 25.01.2001 року розташовані: один житловий кам'яний будинок позначений на плані літерою А, житловою площею у 30,6 кв.м., з наступними побутовими спорудами та будівлями: сараями -Б,В,Г,З,Л, навісами - в1, И, К, спорудами, вбиральнею -Е, гаражем -Ж, душем -М.
Згідно із п.8 вказаного договору право власності на житловий будинок у Обдарованої виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Договір посвідчений державним нотаріусом Бахчисарайської державної нотаріальної контори Корольовою О.В. та зареєстрований в БТІ і виконкомі Поштовської селищної ради (а.с. 10).
Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КМ №027295 від 25.01.2001 року ОСОБА_8 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1251 га в межах згідно з планом (а.с.20).
Відповідно до положень статей 3, 4, 11, 27, 31 ЦПК України право визначити предмет, підставу позову і спосіб захисту порушеного права належить позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, підставами і змістом позовних вимог (способом захисту цивільного права) позивач визначив, відповідно, визнання права власності на земельну ділянку.
Позивач ОСОБА_6 при визнанні права власності на земельну ділянку посилається на те, що при оформленні договору дарування жилого будинку, земельна ділянка також була вказана як приватна власність ОСОБА_8, а тому вона не зверталася з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, так як вважала, що все нерухоме майно, власником якого був її батько, подарував їй при житті.
Згідно із ч.1 ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Відповідно до п.п. «ґ» п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 роз'яснено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.
Положення статей 15,16 Цивільного кодексу України передбачають, що кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права.
При цьому, захист цивільних прав у випадку їх порушення (або оспорювання) за своїм змістом включає в себе передбачені законом матеріально-правові способи охорони цивільних прав (способи захисту), як загальні, що встановлені статтею 16 ЦК України, так і спеціальні способи захисту цивільних прав, що передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні цивільні правовідносини. Взагалі, у будь-якому випадку, у сенсі статей 1, 3, 4, 16 ЦК України, обраний позивачем судовий спосіб захисту його цивільних прав повинен відповідати способам захисту, встановленим законодавством.
Проте, визначені матеріальним законом, а саме статтею 16 ЦК України, іншими спеціальними законами, способи захисту цивільного права не передбачають саме такий спосіб, який обрав позивач: визнання права власності на земельну ділянку.
Зі змісту письмової відповіді державного нотаріуса на звернення позивача слідує, що ОСОБА_6, відповідно до ст. 1270 Цивільного кодексу України, є спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини. Проте, згідно ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не була позбавлена права та можливості оформити права на належну її батькові земельну ділянку в порядку спадкування, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: