АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
№ 11-кп/796/627/13 Головуючий у 1 інстанції - Броновицька О.В.
Категорія ч.1 ст.115 КК України Суддя - доповідач - Кепкал Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
судді - доповідача - Кепкал Л.І.,
суддів - Кияшка О.А., Васильєвої М.А.,
за участю прокурора - Отроша В.М.
захисника - ОСОБА_4
при секретарі - Пазюк Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12013110030009359 відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 115 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на обвинувальний вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді 8-ми років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено обчислювати з 27.06.2013 р., запобіжний захід залишено без змін - тримання під вартою.
Судом вирішено питання про речові докази по справі.
За вироком суду, ОСОБА_3 вчинив вбивство, тобто умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині за наступних обставин.
26.06.2013 року приблизно о 17 годині, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_1, в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин між ним та ОСОБА_5, яка переросла в обопільну бійку, в ході якої вони перемістились в коридор квартири, де ОСОБА_5 схопив ніж, який знаходився на тумбочці та наніс один удар ножем ОСОБА_3 в область поверхні правого передпліччя на межі середньої та нижньої третин, а ОСОБА_3 з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_5, повалив останнього на підлогу, вибив з його лівої руки ніж, і маючи явну фізичну перевагу над ОСОБА_5, взявши в праву руку даний ніж, умисно наніс ОСОБА_5 один удар ножем в область грудей, внаслідок чого спричинив одне проникаюче колото - різане поранення грудей з ушкодженням внутрішніх органів і розвитком крововтрати, внаслідок чого умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_5
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2013 року і застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 закон України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, а саме ст. 118 КК України.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що дії ОСОБА_3 неправильно кваліфіковані за ст. 115 ч. 1 КК України, як умисне вбивство, оскільки смерть ОСОБА_5 була спричинена ОСОБА_3 у стані необхідної оборони, про що він послідовно стверджував з моменту затримання і до судового розгляду. Його показання підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також висновком судово медичного експерта № 2009 від 27.06.2013 р., а будь - яких доказів, які б спростовували показання обвинуваченого і ставили під сумнів їх правдивість по справі немає.
Обвинувачений в судове засідання апеляційної інстанції не доставлений, оскільки від нього не надходило про це клопотання, участь обвинуваченого по даній справі при апеляційному розгляді не є обов»язковою, а тому його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Захисник в судовому засіданні апеляційної інстанції подану ним в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор в засіданні апеляційної інстанції заперечував проти поданої апеляційної скарги захисника та просив в її задоволенні відмовити, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання апеляційної інстанції не з»явилася, належним чином повідомлялася про апеляційний розгляд кримінального провадження, клопотань про відкладення розгляду не направила.
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій особі за обставин, викладених у вироку є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, ретельно дослідженими під час судового розгляду.
При цьому судом повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо наявності в його діях ознак необхідної оборони. Однак, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у справі, які змістовно наведені у вироку.
Так, судом першої інстанції встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 внаслідок конфлікту склалися неприязні стосунки та відбувалась обопільна бійка. Більш того, з показань свідка ОСОБА_8 - матері обвинуваченого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7, на які посилається захисник в апеляції, вбачається, що ОСОБА_5 погано відносився до ОСОБА_3, та постійно бив його.
Тому суд прийшов до вірного висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_3 позбавив життя потерпілого саме на грунті особистих неприязних відносин.
Сам обвинувачений ОСОБА_3, не заперечував обставин обопільної бійки з ОСОБА_5 та нанесення ним ОСОБА_5 удару ножем, від якого наступила смерть останнього, проте зазначав, що він наніс удар ножем ОСОБА_5 з метою припинення нападницьких дій ОСОБА_5 і не бажав смерті потерпілого.
Так, судом встановлено, що перед тим, як ОСОБА_3 умисно наніс удар ножем в груди ОСОБА_5, останнім були спричинені ОСОБА_3 тілесні ушкодження, котрі відповідно до висновку експерта № 2009 від 27.06.2013 р. за критерієм тривалості розладу здоров»я не є небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень, і виразились у вигляді подряпини на передній поверхні правого передпліччя на межі середньої та нижньої третин, яка спричинена гострим предметом, характерні властивості якого в ушкодженнях не відобразились та у вигляді синців та ссаден.
Проте, в той момент, коли після спричиненого тілесного ушкодження ОСОБА_5 ОСОБА_3, останній повалив ОСОБА_5 на підлогу і отримав явну фізичну перевагу над ОСОБА_5 та вибив з рук ОСОБА_5 ніж, ОСОБА_5 вже не вчиняв будь - яких дій відносно ОСОБА_3, але ОСОБА_3 наніс удар ОСОБА_5 ножем в життєво важливий орган потерпілого, а саме в область грудей, від чого й настала смерть ОСОБА_5
Наведені обставини події правопорушення вірно оцінені судом першої інстанції як такі, що не становили реальної загрози для життя та здоров»я обвинуваченого та не давали йому підстав для заподіяння ОСОБА_5 істотної шкоди, оскільки в момент нанесення ОСОБА_3 удару ножем ОСОБА_5, діяння потерпілого ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_3 не утворювали суспільно небезпечного посягання. А тому ОСОБА_3 не знаходився у стані необхідної оборони.
Отже, посилання у апеляційній скарзі захисника на існування реальної загрози життю та здоров»ю ОСОБА_3, і зокрема, у момент нанесення ним удару ножем ОСОБА_5 є безпідставними.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку й про те, що характер дій обвинуваченого ОСОБА_3 свідчить про те, що він усвідомлював суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачав його наслідки і свідомо допускав заподіяння потерпілому смерті.
Про наявність прямого умислу ОСОБА_3 на вбивство ОСОБА_5, свідчить небезпечність знаряддя вчинення правопорушення, яким є ніж, сила удару та спрямованість його у життєво важливий орган - груди.
Крім того, як вбачається з висновку амбулаторної комісійної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи № 600 від 11 липня 2013 р., дії у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 носили послідовний, цілеспрямований характер.
А тому вірно суд першої інстанції показання ОСОБА_3 про те, що він не мав наміру позбавляти життя ОСОБА_5 розцінив як намагання зменшити ступінь своєї вини та уникнути належного покарання за вбивство.
Колегія суддів вважає, що твердження в апеляційній скарзі захисника про те, що ОСОБА_3 не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_5 є безпідставними.
Все вищенаведене свідчить про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України. Підстав для зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, а саме ст. 118 КК України, як про це просить захисник в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів немає.
Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, зокрема, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Оскільки кримінальний закон відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону не допущено, підстав для зміни чи скасування постановленого вироку колегія суддів не вбачає, а відтак в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409, 418 КПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни.
Касаційна скарга може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
_________________________ _________________________ __________________________
Кепкал Л.І. КияшкоО.А. Васильєва М.А.