АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/12593/13 Справа № 201/2267/13 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Свистунової О.В.
суддів Прозорової М.Л., Пономарь З.М.
при секретарі Книш К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 січня 2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2008-006-М, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 24500 доларів США зі сплатою центів за користування кредитними коштами в розмірі 16% річних та кінцевим терміном погашення 21 січня 2013 року. Крім того, 24 січня 2008 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2008-011-М, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 18400 доларів США зі сплатою центів за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних та кінцевим терміном погашення 24 січня 2013 року. Також, 08 серпня 2005 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNHLG000000383 та додатковий договір №1 від 23.03.2008 року відповідно до умов якого був наданий кредит в сумі 160 815,00 доларів США, зі сплатою центів за користування кредитними коштами в розмірі 13,56% річних та кінцевим терміном погашення 06 серпня 2025 року. На забезпечення виконання зобов»язань за кредитними договорами від 21 січня 2008 року та від 24 січня 2008 року з відповідачем ОСОБА_3 були укладені договори поруки: № 2008/006/М від 21 січня 2008 року та № 2008/011/М від 24 січня 2008 року. ОСОБА_2 свої зобов»язання за кредитними договорами належним чином не виконала, у зв»язкуз чим у неї утворилась заборгованість за кредитним договором № 2008-006-М від 21 січня 2008 року у сумі - 21 202,36 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складає - 169618 грн. 88 коп. та за кредитним договором № 2008-011-М від 24 січня 2008 року у сумі - 16 628,54 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складає - 133 028 грн. 32 коп., які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також стягнути заборгованість за кредитним договором №DNHLG 000000383 від 08 серпня 2005 року в сумі 248 069, 20 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складає 1 984 553 грн. 60 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто всю заборгованість з ОСОБА_2, в задоволенні вимог до ОСОБА_3 було відмовлено. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2012 року виправлено описку та арифметичну помилку в рішенні суду від 15.11.2011 року: в мотивувальній частині рішення вказано номер договору поруки « 2008-011-М» замість « 2007-011-М», у резолютивній частині рішення вказано «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 133 028 грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором № 2008-011-М від 24 січня 2008 року» замість слів «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 628 грн. 54 коп. заборгованості за кредитним договором № 2008-011-М від 24 січня 2008 року».
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» була відхилена, рішення районного суду залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року і ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2012 року в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 скасовані і справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками розгляду зазначеної справи, при новому її розгляді у суді першої інстанції, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог до ОСОБА_3, посилаючись, що оскаржуване рішення винесенно у зв»язку з неповнотою встановлених обставин, які мають значення для справи, з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що на забезпечення виконання зобов»язань за кредитними договорами від 21 січня 2008 року № 2008-006-М та від 24 січня 2008 року № 2008-011-М укладених між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, з відповідачем ОСОБА_3 були укладені договори поруки: № 2008/006/М від 21 січня 2008 року та № 2008/011/М від 24 січня 2008 року.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.52 6 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст..554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.
Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зобов'язання ОСОБА_2 за кредитними договорами забезпечені порукою: за кредитним договором №2008-006-М від 21.01.2008 року - договором поруки №2008-006-М від 21.01.2008 року(а.с.16, т.1) та додатковим договором від 10 червня 2008 року до договору поруки №2008-006-М від 21.01.2008 року(а.с.17,т.1), укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» з поручителем ОСОБА_3; договором поруки № 2008-011-М від 24.01.2008 року за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором №2008-006-М від 21.01.2008 року, також укладеним ПАТ КБ «ПриватБанк» з поручителем ОСОБА_3(а.с.18, т.1).
Позивач, уточнивши у липні 2010 року позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № DNHLG 000000383 від 08 серпня 2005 року зазначив, що станом на 02.07.2010 року заборгованість становить 366 11 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату уточнення позовних вимог (12.07.2010 року) складає 2 893 671,22 грн.
Таким чином, 21 січня 2008 року та 24 січня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2. було укладено два кредитних договори і встановлено відсотки за користуванням цими кредитами, кредитні кошти відповідачу було надано, договори почали виконуватися. Відповідач ОСОБА_3 зобов'язався погашати борг кредитонабувача, уклавши з позивачем відповідні договори поруки. Однак, у порушення умов зазначених договорів і закону відповідачі перестали виплачувати сам кредит і відсотки за договорами, утворилася заборгованість, у добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року в частині вимог до ОСОБА_2 набрало законної сили, борг стягнуто та вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Однак позивач просить стягнути і з відповідача ОСОБА_3 як поручителя на користь позивача заборгованість по вказаним кредитним договорам з урахуванням штрафних санкцій та витрат на судовий збір.
Згідно до висновку № 4658 повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи від 01 серпня 2013 року (призначеної ухвалою суду) підпис від імені ОСОБА_3 в договорі поруки № 2008 -006-М від 21 січня 2008 року і в договорі поруки № 2008-011-М від 24 січня 2008 року виконано не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 у додатковому договорі до договору поруки від 10 червня 2008 року виконаний також не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (т.с.2, а.с.210-223). Крім того, на задоволення клопотання позивача про витребування пояснень судового експерта, суду надані письмові пояснення судових експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.с.2 а.с.241-243). Як вбачається з зазначених пояснень, судовими експертами було пояснено, що згідно з методикою дослідження підписів, зареєстрованою в Реєстрі методик проведення судових експертиз МЮ України, питання про виконання підписів навмисно зміненим почерком вирішується після встановлення справжності досліджуваних підписів. У даному випадку підписи від імені ОСОБА_3 є несправжніми, виконаними не ОСОБА_3, а іншими особами, тому питання про виконання підписів зміненим почерком не може бути вирішено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв як доказ вказаний висновок експертизи, оскільки він був отриманий на підставі ухвали суду, експертиза була проведена комплексна і повторно та і ще в передбаченому порядку ліцензованим експертним закладом, переконливих аргументів чи доказів на спростування вказаного висновку позивачем суду не надано; вказаний висновок узгоджується з іншими матеріалами справи і не протирічить їм.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини щодо підписання договорів поруки прийшов до правильного висновку пор відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, в забезпечення яких договори поруки і додаткову угоду не укладав з позивачем, не підписував їх і, відповідно, не зобов'язувався погашати борг кредитонабувача. Тобто на нього не можливо покласти обов'язок погашати заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за вказаними кредитними договорами, відтак не може нести відповідальність згідно ст.. 554 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про неповне з»ясування обставин щодо підписання договорів поруки в забезпечення виконання зобов»язань боржника за укладеними кредитними договорами не можуть бути взяті до уваги, оскільки висновки суду щодо підпису ОСОБА_3 на договорах поруки не спростовані. Висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи № 4658 від 01.08.2013 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса щодо підпису ОСОБА_3 на договорах поруки суд дав належну оцінку у відповідності до вимог ст.. 212 ЦПК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач заперечував будь-якi домовленості i зобов'язання стосовно позивача відносно кредиту, поруки, предмета спору, а позивач не довів незаконність дій відповідача. Твердження позивача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням, у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, суду першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ПАТ КБ «Приватбанк» у стягненні з ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами. Рішення суду в оскаржуваній частині, є таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі та з урахуванням зауважень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладених у ухвалі від 16 січня 2013 року, з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін. В іншій частині рішення не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді