АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/12383/13 Справа № 200/11701/13 Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т.О. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 19
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Свистунової О.В.
суддів Прозорової М.Л., Пономарь З.М..
при секретарі Книш К.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року по цивільній справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди. Просила стягнути з відповідачів 1500,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1500,00 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.
Не погодившись з даним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, позивачка є власником 21/50 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.
23.08.2012 року за вищевказаним місцем проживання позивача між нею та відповідачами був укладений усний договір підряду на виконання з її матеріалів ремонтно-будівельних робіт у домоволодінні з зазначеною адресою, що не заперечувалося відповідачами.
При цьому, між позивачкою та відповідачами було досягнуто угоди з усіх істотних умов договору підряду, а саме, про обсяг будівельних робіт та їх вартість, а також щодо строків виконання робіт, які за домовленістю складали 5-6 днів.
Відповідно до переліку ремонтно-будівельних робіт, погоджених з відповідачами, вони повинні були виконати в її домоволодінні наступні роботи: по гаражу - підшивка пластиком, частковий демонтаж старого пластика, монтаж пластика на суму 471,00 грн.; по паркану - підливка козирка з напуском на перший ряд цегляної кладки, виставка (монтаж) несучої опалубки, заливка на суму 450,00 грн.; по колодязю - монтаж обліцовочної плитки та фриза на суму 144,00 грн.; ґанок - підготовка форми та монтаж кахлю. підготовчі роботи, монтаж кахлю на суму 930,00 грн.; по сараю - монтаж короба лицевої сторони та монтаж пластика на суму 400,00 грн.; по будинку - підшивка пластиком на суму 720,00 грн.; по трубі - зрив краски, шпаклівка, грунтовка, покраска на суму 300,00 грн., а всього на суму 4500,00 грн.
На пропозицію відповідачів. позивачка в рахунок оплати вартості їх робіт передала грошові кошти в сумі 1500,00 грн. Про отримання яких ОСОБА_3 видав позивачці розписку від 23.08.2012 року.
Відповідно до існуючої домовленості відповідачами, за вищевказаною адресою проживання позивачки, в період з 03.09.2012 по 06.09.2012 року, здійснювалися ремонтно-будівельні роботи, а саме, було зроблено: часткова підливка козирка з напуском на перший ряд цегляної кладки паркану; часткова підшивка пластиком даху будинку, тобто всі передбачені договором підряду будівельні роботи не були виконані відповідачами у повному обсязі та в обумовлений строк, що було ними підтверджено в судовому засіданні. Не закінчено виконання цих робіт і на день розгляду даної справи.
Разом з цим встановлено, що у вказаний період між позивачкою та відповідачами склалася конфліктна ситуація з приводу того, що позивачка висказувала претензії відповідачам щодо якості здійсненої ними роботи та почала вимагати повернення ними сплаченого авансу у розмірі 1500,00 грн., на що вони відповіли відмовою, посилаючись на те, що частина роботи, яка перевищує вартість цієї суми, ними виконана.
Проте, що всупереч усного договору підряду від 23.08.2012 року та чинного законодавства, що регулює відносини сторін за даним договором підряду, позивачці, яка є замовником за вказаним Договором, обумовлену його умовами роботу у встановленому законом порядку відповідачі для прийняття не надавали, також, суду не було надано доказів того, що позивачка перешкоджала їм виконувати обумовлену договором роботу та того, що вони повідомляли її про неможливість продовження виконання роботи за договором з будь-яких підстав. Таким чином, достатніх допустимих доказів згідно зі ст.57 ЦПК України відповідачі з цього приводу не надали.
З наведених підстав відповідачі про зупинення виконання договору підряду позивачку у встановленому порядку не повідомляли.
Натомість, невиконання в обумовлений вказаним договором підряду знайшло підтвердження в судовому засіданні, та підтверджується постановою старшого слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.04.2012 року про закриття кримінального провадження за зверненням ОСОБА_2
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідачами не були виконані умови договору підряду від 23.08.2012 року у встановлений його сторонами строк і доказів у спростування цих висновків суду ними не надано, відповідачами клопотання про проведення відповідної експертизи для з»ясування якості проведених робіт та їх обсягу не заявлялося. Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів того, що несвоєчасне виконання цього договору сталося з вини позивачки відповідачами суду надано не було.
Однак, доводи апеляційної скарги про стягнення моральної шкоди, на думку колегії суддів, не можна взяти до уваги, як необґрунтовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.2. моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №
4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди
розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено
нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена
відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов»язань, які
підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що
регулюють такі зобов»язання і передбачають відшкодування моральної (майнової)
шкоди.
Будь-яких належних та допустимих доказів того, що неналежним невиконанням умов договору підряду відповідачами створена ситуація, яка могла стати чи стала небезпечною для життя і здоров»я позивача, нею не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, як не надано доказів наявності причинного зв»язку між діями відповідачів та наявними у неї захворюваннями, на які посилається позивачка у своїй апеляційній скарзі.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції, умовами зазначеного договору підряду відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання не передбачено.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції правильно відмовив у цій частині.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому немає підстав для його скасування.
Однак, рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає зміні, оскільки діючим законодавством , зокрема ст. 88 ЦПК України, не передбачено стягнення судового збору на користь позивача в солідарному порядку з відповідачів.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді