Справа № 764/12556/13-к

1-кп/764/403/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 гудня2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Істягіної Н.М.,

при секретарі - Бугаєнко Б.В.,

за участю прокурора - Дромашко О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013140060004407 від 13 червня 2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Севастополя, громадянина України, неодруженого, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2013 року близько 17 годин 30 хвилин ОСОБА_1 знаходячись біля квартири АДРЕСА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих відносин, вступив в конфлікт з ОСОБА_2, в ході якого ОСОБА_1 наніс удар правою рукою у ліву частину обличчя ОСОБА_2, тим самим причинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: синець на обличчі зліва, садна на другому пальці правої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно пункту 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» та висновку експерта №1052 від 15 червня 2013 року.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме в умисному легкому тілесному ушкодженні. Про вчинення кримінальних правопорушень шкодує та щире розкаюється у його скоєнні.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_1, та огляду документів, які характеризують його особу. При цьому суд переконався, що ОСОБА_1 та інші учасники судового провадження не заперечують проти недослідження інших доказів добровільно, підстав для сумніву в добровільності та істинності їх позиції немає. Обвинуваченому ОСОБА_1 та іншим учасникам судового провадження роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд вислухавши пояснення обвинуваченого, прокурора, проаналізувавши обставини справи, дійшов до висновку, що зазначений злочин мав місце і його скоїв ОСОБА_1

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, оскільки своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до статті 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України, злочин скоєний обвинуваченим є злочином невеликої тяжкості.

Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого в скоєному кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно з ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує його особу, те що він раніше не судимий, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря-нарколога не знаходиться, за місцем проживання характеризується негативно, схилений до споживання алкогольних напоїв та помічений в порушенні громадського порядку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, виходячи з того, що відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, беручи до уваги, що ОСОБА_1 повністю визнав свою провину та щиро покаявся у вчиненому, завірив суд, що усвідомив суспільну небезпеку вчиненого ним злочинів і має твердий намір не вчиняти злочинів у майбутньому, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без умов ізоляції від суспільства.

У зв'язку з викладеним, підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69, 75 КК України, судом не встановлено.

Керуючись положеннями ст.65 КК України, суд вважає, що призначене покарання буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Документи, які надані учасниками судового провадження, відповідно до ст.100 КПК України, суд залишає в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Документи, які надані учасниками судового провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя