Справа № 101/5314/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2013 року
Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого – судді Прищепа А.В.
при секретарі – Захаровой Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушті справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ЕРДЕ БАНК” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ЕРДЕ БАНК” до ОСОБА_1 про звернення стягнення предмета іпотеки, шляхом визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
17 жовтня 2013 позивач ПАТ «Ерде банк» з посиланням на вимоги ст.. 525, 526, 530, 1054 ЦК України, ст.. 33, 37 Закону України « Про іпотеку» звернувся до суду із позовом до відповідач ОСОБА_1 в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 25, загальною площею 68,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Алушта вул.Ювілейна, буд. 38 шляхом визнання за ПАТ «Ерде банк» права власності на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К-167/11 від 22.07.2011 року.
Вимоги мотивовані тим, що 22 липня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № К-167/11, додаткова угода № 1 від 22.08.2011 року та додаткова угода № 2 від 20.07.2012 року.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 40200 доларів США та зобов’язався повернути кредит до 19 січня 2013 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних, та інші платежі та виконати належним чином інші зобов’язання передбачені умовами кредитного договору.
З метою забезпечення належного виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором 22.07.2011 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером № 2636. За цим договором відповідач передав, а позивач прийняв в іпотеку на умовах визначених іпотечним договором нерухоме майно: трикімнатну квартиру № 25, загальною площею 68,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Алушта вул.Ювілейна, буд 38 та належить відповідачу на праві приватної власності.
Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв’язку з чим виникла заборгованість з 30.09.2012 року по сплаті процентів у сумі 569,50 доларів США, та станом на 10.10.2013 року загальна прострочена заборгованість становить 45382,45 доларів США, що в національній валюті України становить 362 741, 92 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення (а.с.77-98) та просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що вони є не обґрунтованими.
Розглянувши подані сторонами документи, вислухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши матеріали справи і всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:
Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.
Обов’язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на стороні у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванні обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
На підставі наведених доказів судом встановлено, що 22 липня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № К-167/11, додаткова угода № 1 від 22.08.2011 року та додаткова угода № 2 від 20.07.2012 року (а.с.6-14).
Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 40200 доларів США та зобов’язався повернути кредит до 19 січня 2013 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних, та інші платежі та виконати належним чином інші зобов’язання передбачені умовами кредитного договору.
В цей же день, а саме 22 липня 2011 року ПАТ «Ерде банк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, відповідно до якого останній передав ПАТ «Ерде» в іпотеку трикімнатну квартиру № 25, загальною площею 68,3 кв.м., яка розташована за адресою: м.Алушта вул.Ювілейна, буд 38 (а.с.30-35).
У порушення умов договору відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, в наслідок чого станом на 10.10.2013 року виникла заборгованість перед банком у сумі 45382,45 доларів США, що в національній валюті України становить 362 741, 92 гривень, у тому числі:
- 40200,00 доларів США – основана сума кредиту;
- 5182,45 доларів США - несплачені проценти.
На розсуд позивача, погашення заборгованості по кредитному договору повинно відбутися шляхом визнання права власності на нерухоме майно, на яке за договором іпотеки може бути звернено стягнення у разі невиконання боржником основного зобов'язання.
Згідно статті 572 ЦК України в силу застави, окремим видом якої є іпотека, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно загальних правил, що встановлені статтями 590,591 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спеціальним законом, яким врегульовані правовідносини щодо застави нерухомого майна є Закон України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003, згідно ч.1 статті 37 якого іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Узагальнюючи судову практику у справах про кредитні правовідносини Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 39 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від « 30» березня 2012 року зазначив, що згідно з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст.. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності на іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.
У зв’язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекождержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.
Згідно умов, визначених у п.2.3.2 пункту 2.3 Іпотечного договору, загальна вартість предмету іпотеки становить 683 000 гривень.
Відповідно до умов іпотечного договору позивач має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги на підставі рішення суду, шляхом переходу до позивача права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язань ( п.п. 4.1, 6.2, 6.3,7.1, 7.3 договору).
Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України « Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодежателя ( тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання є договір про задоволення вимог іпотекодежателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» на іпотекодержателя покладається обов’язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення встановленої форми. Надіслання такого повідомлення є обов’язковою умовою для подальшого вчинення виконавчого напису на документах, що ставновлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Згідно до ч.2 ст. 35 Закону України « Про іпотеку» положення ч.1 зазначеної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодежателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому порядку.
Отже, дане застереження, яке визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Однак, додані до матеріалів справи докази свідчать про те, що визначені вимоги укладеного іпотечного договору позивачем належним чином не виконані. Так, в матеріалах справи мається письмова вимога (а.с.23) від 19.02.2013 року, та повторна вимога (а.с. 25-26) на ім’я відповідача в якій в якості попередження про усунення порушень договору мається посилання на процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно та відсутні відомості щодо звернення до суду із вимогою про визнання права власності на заставлене майно.
Відповідно до розрахунку позовної заяви, заборгованість за кредитним договором № К -167/11 від 22.08.2011 перед позивачем станом на 10.10.2013 року складає 45382,45 доларів США (362 741,92 гривні).
Відповідно до п.2.3.2 договору іпотеки від 22.07.2011 року за реєстровим номером 2797 : Загальна заставна вартість Предмету іпотеки за погодженням сторін становить 683 000 гривень.
Вищезазначена вартість предмета іпотеки була визначена на підставі експертного висновку незалежного оцінювача.
Тобто вартість предмета іпотеки майже в двічі перевішує заборгованість Відповідача перед Позивачем, та є неспівмірною з зобов’язаннями Відповідача перед Позивачем.
Відповідно до п.6. ст.З Цивільного Кодексу загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п 41. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 : «При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст.41 Конституції України : «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.»
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наведені обставини, на розсуд суду, унеможливлюють задоволення вимог іпотекодержателя щодо визнання права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Враховуючи наведене та керуючись статтями ст.11, 16, 509, 526, 527, 572, 591, 610, 611,629,638, ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 208, 209, 212, 213, 215, ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “ЕРДЕ БАНК” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ЕРДЕ БАНК” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності – відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя: