Справа № 11-362 /2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Марченко М.М.
Категорія: ст. 345 ч.2 КК України Доповідач: Кузюра М.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Салая Г.А.
суддів: Кузюри М.М., Шахової О.Г.
з участю: прокурора Басюка С.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2006 року.
Цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований АДРЕСА_2, не судимий згідно ст. 89 КК України, -
засуджений:
· за ст. 309 ч. 1 КК України до 1-го року позбавлення волі;
· за ст. 342 ч.2 КК України до 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі.
· за ст. 345 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України за сукупністю призначених покарань, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при Управлінні УМВС України на транспорті 622 грн. 25 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за скоєння злочинів за наступних обставин.
02 листопада 2005 року біля 07 години ранку слідчий лінійного відділення міліції на ст. Чернігів ОСОБА_3, знаходячись в службовому відрядженні та перебуваючи при виконанні службових обов'язків, слідуючи в вагоні ІНФОРМАЦІЯ_4 сполученням „ІНФОРМАЦІЯ_5", отримав від провідника даного поїзду інформацію про знаходження в вагоні громадянина ОСОБА_1 і можливу його причетність до скоєння крадіжок особистих речей пасажирів. З метою з'ясування цієї обставини, діючи в межах наданих йому прав і повноважень, ОСОБА_3 пред'явив останньому своє службове посвідчення та звернувся з проханням надати документи, що посвідчують особу, та пояснити мету знаходження в поїзді. У відповідь ОСОБА_1 наніс йому удар руками в область грудної клітини, від чого ОСОБА_3 втратив рівновагу та вдарився головою об двері службового купе провідника вагону.
Після цього ОСОБА_1, намагаюсь втекти від ОСОБА_3, в тамбурі вагона № 9, завдав останньому удар дверима тамбуру цього вагона по голові, коли той намагався увійти до вказаного вагону, причинивши при цьому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, забою м'яких тканин тім'яної ділянки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Закривши двері тамбуру вагону своїм власним залізничним спецключем та дочекавшись, коли поїзд почне зменшувати швидкість для зупинки на ст. Ніжин, ОСОБА_1 відкрив вказаним спецключем двері вагону і на ходу залишив поїзд, після чого спробував втекти з місця події. Помітивши, що його переслідує міліціонер ППСМ ЛВМ на ст. Ніжин ОСОБА_4, який ніс службу по охороні громадського порядку на ст. Ніжин і знаходячись при виконанні службових обов'язків, не реагуючи на вимогу останнього зупинитися, ОСОБА_1 перебуваючи в кінці високої платформи „Чернігівської" ст. Ніжин, вчинив активну протидію здійсненню працівникам правоохоронного органу своїх службових обов'язків, пошкодивши при цьому формений одяг міліціонера. При цьому ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удар руками в область грудної клітини та зіштовхнув його з платформи, від падіння з якої останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою м'яких тканин голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого ОСОБА_1 був затриманий.
Під час огляду особистих речей ОСОБА_1, який проводився одразу після його затримання в приміщенні чергової частини ЛВМ на ст. Ніжин 02 листопада 2005 року, у останнього було виявлено та вилучено медичний шприц з рідиною коричневого кольору, яка відповідно до висновку хімічної експертизи № НОМЕР_2 містить особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, вага сухого залишку якого складає 0,3 гр., який ОСОБА_1 придбав незаконно при невстановлених слідством обставинах у невідомої особи, незаконно зберігав і перевозив для власного вжитку без мети збуту.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 просить вирок Ніжинського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, призначивши йому більш м'який вид покарання, та звільнивши від відбування покарання з випробуванням. Пояснює це тим, що суд, призначаючи покарання, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують покарання. Вважає, що за наявності альтернативних санкцій статей, за якими ОСОБА_1 засуджений, суд мав обговорити питання про можливість застосування більш м'якого покарання, чого суд не вирішив. На думку адвоката, з вироку суду підлягає також виключенню епізод заподіяння легких тілесних ушкоджень працівникові ППСМ ЛВМ, оскільки ці пошкодження заподіянні внаслідок необережності, а відповідальність за необережне заподіяння легких тілесних ушкоджень за ст. 245 ч. 2 КК України не передбачена.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію захисника та просить її задовольнити з вказаних у ній підстав, міркування прокурора, який просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів грунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна юридична оцінка. У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину правильно застосований і матеріальний закон.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений ОСОБА_1 не заперечує того, що в ході перевірки працівником міліції його документів у вагоні поїзда, він дійсно вчинив
спробу втечі та вистрибнув з вагона, але заперечує при цьому заподіяння будь-кому з працівників міліції тілесних ушкоджень.
Однак, такі твердження спростовуються зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами. Зокрема, висновками судово-медичних експертиз потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджено факти отримання ними зазначених у вироку тілесних ушкоджень, локалізація та характер виникнення яких повністю відповідають свідченням самих потерпілих та іншим обставинам справи, визнаних судом доведеними.
Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що саме вона, як провідник вагона, повідомила працівника міліції ОСОБА_3, який супроводжував поїзд, про перебування в вагоні особи, що підозрюється в скоєнні крадіжок речей пасажирів. Під час перевірки документів ОСОБА_1, проїзний квиток якого був виданий на прізвище ОСОБА_6, той вдарив працівника міліції та вистрибнув на ходу з поїзда.
Матеріалами кримінальної справи підтверджені факти перебування працівників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при виконанні ними своїх службових обов'язків, в зв'язку з чим кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 342 ч. 2 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, є вірною.
В зв'язку з умисним заподіянням потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень при виконанні ними службових обов'язків, правильною слід визнати також кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 345 ч. 2 КК України.
Твердження захисника в апеляції про необережність заподіяння вказаних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 спростовуються сукупністю інших доказів, зокрема поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в суді пояснили, що бачили, як на високій платформі у м. Ніжині, чоловік кавказької національності, при його затриманні працівниками міліції, вчинив активний фізичний опір та боровся з працівником міліції, що вказує на його умисел на заподіяння таких тілесних ушкоджень.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 309 ч. 1 КК України ніким не оспорюється і доведеність його вини в цій частині належно обґрунтована вироком суду.
При обранні міри покарання, суд врахував усі обтяжуючі та пом'якшуючі покарання засудженого обставини і, з врахуванням особи засудженого та обставин скоєного, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання саме у вигляді позбавлення волі на певний строк. Покарання засудженому призначено в межах санкцій статей і є необхідним та достатнім для його виправлення, тому колегія суддів не вбачає підстав для його пом'якшення.
Керуючись ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
СУДДІ:
КУЗЮРА М.М. САЛАЙ Г.А. ШАХОВА О.Г.
з