ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2013 рокуСправа №827/2252/13-а
12 год. 06 хв.
м. Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,
за участю: представника позивача, ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність № 1319 від 15.08.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі про визнання дій щодо проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства, які оформлені актами № 1674 від 23.12.2011 р. та № 96 від 07.09.2012 р. відносно земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 протиправними.
Вимоги обґрунтовані тим, що перевірки проводилися у відсутності власників земельної ділянки та відповідачами при проведенні перевірок були порушені норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", чим були порушені права позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог. Крім того, зазначив, що позивач дізнався про існування оскаржуваних актів перевірки у липні 2013 року, після отримання копії позовної заяви прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі до Севастопольської міської Ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа Головне управління Держземагенства в м. Севастополі про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради, договорів купівлі - продажу та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Вважає, що відповідачами порушені приписи чинного законодавства, зокрема положення Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", положення "Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312 зі змінами та доповненнями, які у сукупності призвели до помилкових висновків інспекторів, відображених в актах перевіркок, просив позов задовольнити.
Відповідач, Головне управління Держземагентства у м. Севастополі, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, суд не повідомив, заперечень проти позову не надав. Надав заяву в якої зазначив, що залишає вирішення питання на розсуд суду, виходячи з наданих позивачем та відповідачем доказів (а.с. 73-74, 158-159).
Відповідач, Державна інспекція сільського господарства в м. Севастополі, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, суд не повідомив, заперечень проти позову не надав (а.с. 156-157).
У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Встановлено, що на підставі договору купівлі - продажу від 28.04.2010 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2
Відповідно до пункту 1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (у редакції, що діяв на момент встановлених правовідносин), цей Порядок установлює процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами, визначає підготовчі заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірки.
Згідно з пунктом 3.3 вказаного вище Порядку, встановлений вичерпний перелік обставин, що є підставою для проведення оперативної перевірки:
- у разі виявлення аварійних забруднень земельних ресурсів;
- у разі здійснення контролю за станом раніше виконаних проектів;
- у разі знищення або пошкодження протівоерозійних гідротехнічних споруд, захисних насаджень, межових знаків.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків, які підписують акт з відображенням плану-схемі розташування земельної ділянки із зазначенням її загальної площі та площі, на якої було виявлено порушення.
Відповідно до пункту 1 Положення "Про Державну інспекцію сільського господарства України", затвердженого Указом Президента України «Про Державну інспекцію сільського господарства України» від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (далі Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно з пункту 1 Положення "Про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року № 770, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.
У свою чергу правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон № 877).
Законом № 877 визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з частиною 11 статті 4 Закону № 877 плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Частиною 2 статті 6 Закону № 877 передбачено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.
Згідно пункту 5 статті 7 Закону № 877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо вжиття відповідачем заходів з попереднього повідомлення позивача про проведення оперативної перевірки, а також відомостей про неможливість своєчасного повідомлення останнього про проведення заходу через обмежені строки на його проведення, відсутність телефонного та факсимільного зв'язку, інформації про номери телефонів та місцезнаходження/місце проживання, не зважаючи на те, що місце проживання ОСОБА_1 посадовим особам Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі було відоме, про що зазначено у акті перевірки.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, Севастопольська міська Рада, рішенням № 4362 від 20.05.2008 р. "Про передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва" передала у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, у тому числі 0,0125 га охоронна зона водопроводу, яка розташована за адресою АДРЕСА_2.
27.06.2008 року на підставі договору купівлі - продажу № 3216 власником вищезазначеної земельної ділянки став ОСОБА_4 Крім того, на підставі договору купівлі - продажу від 28.04.2010 року ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2
23.12.2011 р. державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі Карпухіним О.Л., на підставі вимоги прокуратури міста Севастополя проведена оперативна перевірка дотримання вимог земельного та водного законодавства при наданні Севастопольською міською Радою земельних ділянок по АДРЕСА_2.
За результатами перевірки складений акт № 1674 від 23.12.2011 року.
В ході перевірки виявлені порушення статті 88 Водного кодексу України (у редакції від 04.06.2008 р.), статті 60 Земельного кодексу України (у редакції від 04.06.2008 р.) та статті 1 Закону України "Про планування забудови територій".
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" № 4444-VI від 23.02.2012 року із переліку повноважень органів Держкомзему, наведених у статті 15 Земельного кодексу України, виключено таке повноваження, як "здійснення державного контролю за використанням та охороною земель".
Як вбачається з акту прийому-передачі документації Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, адміністративні матеріали щодо порушень вимог земельного законодавства передані до Державної інспекції сільського господарства у м. Севастополі.
07.09.2012 р. старшим інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі Окороковим С.Л. на підставі вимоги прокуратури міста Севастополя проведена оперативна перевірка дотримання вимог земельного та водного законодавства при наданні Севастопольською міською Радою земельних ділянок по АДРЕСА_2.
За результатами перевірки складений акт № 96 від 07.09.2012 року.
В ході перевірки виявлені порушення статті 88 Водного кодексу України (у редакції від 04.06.2008 р.), статті 60 Земельного кодексу України (у редакції від 04.06.2008 р.) та статті 1 Закону України "Про планування забудови територій" та визначив розмір шкоди пов'язаної з передачею земельної ділянки у розмірі 52730 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вичерпний перелік повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в сфері державного управління за використанням і охороною земель, а також, безпосередньо, повноважень інспекторів в сфері державного контролю за використанням і охороною земель визначений у статтях 2, 5, 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Статтями 2 і 6 цього Закону визначено, що основним завданням державного контролю за використанням і охороною земель є забезпечення дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними і юридичними особами земельного законодавства України. Зазначеним Законом до компетенції Управління не віднесені питання контролю за дотриманням водного і містобудівного законодавств. Закон не містить повноважень державних інспекторів з контролю за використанням і охороною земель щодо контролю за дотриманням містобудівного та водного законодавств, та надання висновків щодо відповідності цим законодавствам питань передачі земельних ділянок у власність громадянам або в користування (в оренду) юридичним особам.
Суд звертає увагу на те, що застосування в актах перевірки положень законодавства, дотримання контролю за яким не входило до компетенції державних інспекторів, призвело до помилкових висновків, в тому числі до застосування Закону, який не діяв на час складання актів перевірки, оскільки Закон України "Про планування і забудову територій" втратив чинність з дня опублікування Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р.
В останньому абзаці акту перевірки № 96 від 07.09.2012 р. державний інспектор, без належної на то компетенції і повноважень, визначив розмір шкоди пов'язаної з передачею земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_2, на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у зв'язку з чим суд зазначає, що статтею 10 Закону україни "Про державний контроль за використанням та охороною земель" і Порядком планування та проведення перевірок не передбачена можливість визначення саме державним інспектором розміру шкоди, пов'язаної з передачею земельних ділянок. Пунктом 6.7 Порядку проведення перевірок визначені дії інспекційного органу, а не державного інспектора, при відшкодуванні втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначаються з приводу інших обставин в порядку, встановленому статтею 207 Земельного кодексу України.
Суд вважає, що застосування в актах перевірки положень Водного кодексу України і Закону України "Про планування і забудову територій", а також визначення розміру шкоди є перевищенням наданих державному інспектору повноважень.
Так в даний час на території України діє Водний кодекс України, прийнятий 06.06.1995р. В статті 88 Водного кодексу України, яка зазначена в актах перевірки, зміни з дня введення його в дію не вносилися, що має суттєве правове значення для застосування цієї статті у співвідношенні з статтями Земельного кодексу України, які регулюють ті ж самі питання.
Чинний Земельний кодекс України введений в дію з 01.01.2002, тобто після набрання чинності Водним кодексом України від 1995 року. Пунктом 3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Зазначена в актах перевірки стаття 88 Водного кодексу України регулює питання прибережних захисних смуг, в тому числі уздовж морів. Статті 60, 62 Земельного кодексу України регулюють ті ж самі питання (щодо розміру і порядку встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря), редакція яких змінилась з 01.01.2011 Законом України "Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг".
Згідно з частиною 3 статті 60 Земельного кодексу України в редакції до 01.01.2011 року, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів прибережні захисні смуги встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з врахуванням містобудівної документації.
У відповідності з пунктом 3 розділу IX Земельного кодексу України остання частина статті 88 Водного кодексу України в редакції до 01.01.2011 застосовуватися не могла, оскільки її положення протирічили положенням частини 3 статті 60 Земельного кодексу України, яка діяла на час розроблення проекту землеустрою та на час його затвердження.
З тих же мотивів частина 1 статті 90 Водного кодексу України в редакції від 1995 року не могла застосовуватись з 01.01.2002 (з дати введення в дію Земельного кодексу України) і може застосовуватись в редакції Закону України № 2740 з 01.01.2011, тобто після набуття прав на земельну ділянку.
Зазначений в актах перевірки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з встановленням меж в натурі (на місцевості) для індивідуального дачного будівництва гр. ОСОБА_3 був виконаний та затверджений рішенням Севастопольської міської Ради № 3848 від 13.02.2008 р., отже до складу і змісту документації цього проекту землеустрою повинні застосовуватися положення законодавчих актів, які діяли на той час: приписи частини 3 статті 60 та статі 62 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року (до внесення в них змін Законом України № 2740).
Зазначення в актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства положень останньої частини статті 88 Водного кодексу України в її редакції від 1995 року щодо прибережних захисних смуг вздовж моря шириною не менше 2-х кілометрів, і, згідно пункту 3 розділу IX Земельного кодексу України, помилково застосовані в актах перевірки.
Отже, зазначення в актах перевірки положень статті 88 Водного кодексу України щодо розробленої в 2008 році документації проекту землеустрою із відповідними висновками є порушенням державними інспекторами законодавства, яке регулює зазначені в актах перевірки питання щодо розміру прибережної захисної смуги вздовж моря та щодо обмеження в використанні земель в цій захисній смузі моря.
Посилання в актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства на підставі частини 3 статті 60 Земельного кодексу України в редакції до 01.01.2011 щодо встановлення межі прибережної захисної смуги вздовж моря з урахуванням містобудівної документації, з посиланням на Генеральний план міста Севастополя, не мають під собою достатніх правових підстав, оскільки місце розташування зазначених в цьому проекті землеустрою земельних ділянок визначене поза межами населених пунктів, встановлених згідно зі статтями 173 і 174 Земельного кодексу України.
Ці фактичні правові обставини щодо розташування земельної ділянки поза встановленими межами населених пунктів та відсутності межі населеного пункту міста Севастополь виключають можливість застосування припису частини 3 статті 60 Земельного кодексу України щодо врахування містобудівної документації для встановлення межі прибережної захисної смуги Чорного моря і в зв'язку з чим не могли зазначатися в актах перевірки.
Пунктом 2 рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4362 територія, де розміщується зазначена в проекті землеустрою земельна ділянка віднесена згідно припису першої статті 20 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення, тобто під час складання зазначеного в актах перевірки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ця земельна ділянка перебувала в землях рекреаційного призначення, використання яких для дачного будівництва допускається статтею 51 Земельного кодексу України (дачні об'єкти є профільними об'єктами для цих земель); відповідно до погодженої Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації містобудівної документації забезпечується безперешкодний та безплатний прохід громадян вздовж моря.
Висновки державних інспекторів про те, що згідно з частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватися громадянам виключно на умовах оренди протирічить змісту цього пункту, оскільки в ньому відсутні зазначені в акті слова "… прибережної захисної смуги ".
З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що, відповідно до вимог статті 59 Земельного кодексу України, на яку посилаються відповідачі у своїх актах, землі водного фонду можуть перебувати в державній, комунальній і приватній власності; зазначена в проекті землеустрою, який був предметом перевірки, земельна ділянка згідно рішення Севастопольської міської ради від 20.052008 р. № 4362 перебувала і перебуває до цього часу в землях рекреаційного призначення, що зумовлює неможливість правового застосування до нєї обмежень, встановлених до земель водного фонду, оскільки такі обмеження можливі тільки після того, як згідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України відповідний орган прийме рішення про віднесення тієї чи іншої ділянки до земель водного фонду.
Зазначення державними інспекторами в актах перевірки того, "що в жодному з висновків відповідних організацій, в порушення частини 3 статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України, не вказаний той факт, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходяться в водоохранній зоні" також є безпідставним, оскільки питання водоохоронних зон визначені не в статті 60 Земельного кодексу України і не в статті 88 Водного кодексу України, а в статі 87 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 5 статті 87 Водного кодексу України, зовнішні межі водоохоронних зон визначаться за спеціально розробленими проектами, а в актах перевірки державні інспектори не зазначили, яким саме проектом визначена межа водоохоронної зони в районі АДРЕСА_2
Таким чином, суд дійшов висновку, що до цього часу на території міста Севастополя межа прибережної захисної смуги Чорного моря відповідно до приписів законодавства не встановлена, в зв'язку з чим будь-які обмеження, щодо використання земель в межах прибережних захисних смуг вздовж Чорного моря застосовуватися не можуть.
Суд також вважає, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05.05.2008 р. № 1124/08 діяв на час складання актів перевірки і не міг бути спростований державними інспекторами. Відповідно до частини 3 статті 60 Земельного кодексу України державні інспектори зобов'язані, перед тим, як робити висновок щодо наявності прибережної захисної смуги Чорного моря, перевірити наявність в період розроблення проекту землеустрою, який був предметом перевірки і підставою для висновків в актах перевірки, проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря. Наслідком не перевірки цього факту є помилкові висновки, зроблені інспекторами в актах перевірки.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд звертає увагу, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, в свою чергу відповідачі не довили правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Головного управління Держземагентства у м. Севастополі щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, які оформлені актом № 1674 від 23.12.2011 р. відносно земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, протиправними.
Визнати дії Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, які оформлені актом № 96 від 07.09.2012 р. відносно земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, протиправними.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99011, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 27.12.2013 року.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько