УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2007 року м. Харків
Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Колтунової А.І., Кукліної Н.О.,
Бобровського В.В., Маміної О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1 у вересні 2005 р. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на утримання. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що до 2001 р. перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі і за рішенням суду від 4.10.2001 р. з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини його заробітку. Посилаючись на те, що розмір пенсії позивачки збільшився, він визнаний інвалідом 2 групи, потребує лікування і неспроможний надавати матеріальну допомогу, тому просив про задоволення позову.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2006 року, позов ОСОБА_1 3адоволений. Припинено стягнення аліментів з позивача на утримання відповідачки, стягнутих за рішенням суду від 4.10.2001 р.
Справа № 1646-кс-07
Головуючий у першій інстанції: Смаглій М. В.
Доповідач: Луспеник Д.Д.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України 1963 р. ( ст. 213 ЦПК 2004 р.) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що після стягнення з позивача аліментів розмір пенсії відповідачки значно збільшився і вона в змозі себе утримувати самостійно, а позивач є інвалідом 2 гр.. страждає рядом захворювань, потребує лікування і тому неспроможний надавати відповідачці матеріальну допомогу. Суд послався на п. 2 ч.3 ст. 82 СК України.
З даними висновками суду погодився й апеляційний суд.
Проте повністю погодитися з висновками судів не можна, оскільки до них суди дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 82 СК України право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинено за рішенням суду, якщо буде встановлено, що платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Саме такою обставиною позивач обґрунтовував свій предмет позову і відповідно до положень статей 10, 60 ЦПК України зобов'язаний був їх довести, а суд - їх перевірити і надати їм оцінку відповідно до положень ст. 212 ЦПК України.
Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК та розуміння принципу диспозитивності процесу суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
На порушення зазначених положень цивільного процесуального права суд вийшов за межі позовних вимог та підстави позову, при ухваленні рішення суди посилались на те, що пенсія позивачки збільшилась і вона в змозі самостійно себе утримати. Проте, це є підставою для припинення права на утримання за п. 1 ч.3 ст. 82 СК України, на який позивач не посилався і з цієї підстави не просив припинити право відповідачки на утримання.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія відповідачки складає 332 грн., пенсія позивача на травень 2005 р. складала 1718 грн.
Суди не навели в рішенні його обґрунтування в частині неспроможності платника аліментів, виходячи з розміру його доходів, надавати відповідачці матеріальну допомогу, пославшись лише на надання позивачем деяких лікарняних листків та на потребу в майбутньому проведення операцій.
Крім того, на порушення вимог ст. ст. 176, 212 ЦПК України суди не перевірили та не дали оцінку поясненням відповідачки про те, що, крім отримання
пенсії, позивач працює та отримує зарплату (а.с. 58). Позивачем ці твердження не спростовані.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки допущені судом порушення вимог процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, постановлені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області,
ухвалила :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2006 року скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.