Справа № 1-593/08
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2008 року місто Вінниця
Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді Ковальчук Л. В.
при секретарі Свірінь І. М.,
за участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, раніше не судимого
в скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 356 КК України,
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_2, раніше несудимого
в скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ст. 356 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
1 липня 2008 року ОСОБА_6 приблизно об 11:00 годині приїхав у двір будинку АДРЕСА_3 у м. Вінниці, де проживала його колишня дружина ОСОБА_6 разом з дітьми для того, щоб поспілкуватися зі своїми дітьми чотирирічною ОСОБА_7 та дев'ятирічним ОСОБА_8. В дворі він одразу побачив ОСОБА_7, підійшов до неї та взяв її на руки. В цей час із-за автомобіля, який знаходився поруч, до нього з криками кинулися його бувший тесть ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували в цей час в дворі, з метою перешкодити його спілкуванню з дітьми. Реалізуючи свій намір не дати ОСОБА_6 В. спілкуватися з дітьми, достовірно знаючи про те, що він є батьком дітей та згідно закону має право на їх виховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 притиснули його з дитиною на руках між дверцятами його власного автомобіля, та не даючи змоги йому сісти в автомобіль почали видирати дитину із його рук. ОСОБА_7 почала голосно кричати. ОСОБА_5 відтягнув ОСОБА_6 разом з дитиною від автомобіля, в цей момент вийшла мати дітей ОСОБА_6, вони разом з дитиною та ОСОБА_6 відійшли до дитячого майданчика, після чого, ОСОБА_6 сіла разом з дитиною в автомобіль таксі, який стояв біля під'їзду. Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самоправно не дали можливості ОСОБА_6 спілкуватися з його дітьми.
Протиправними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження у виді садна в ділянці лівого плечового суглобу, синців в ділянці лівого ліктьового суглобу, на лівому передпліччі, на тильній поверхні другого пальця лівої кисті, в тім'яній ділянці зліва, які згідно акту СМО від 02.07.08 р. належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії твердого тупого предмету (предметів) можливо в строк 01.07.08 р.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він розлучився з ОСОБА_9, від шлюбу залишилося двоє дітей - ОСОБА_7 чотирьох років та ОСОБА_8 дев'яти років, яких він дуже любить. Після розлучення він був позбавлений можливості нормально спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні, оскільки ОСОБА_4, який є його бувшим тестем чинить в цьому перешкоди, наймає охоронців, які не підпускають його до дітей. Він не може поспілкуватися з дітьми у школі та дитсадочку, оскільки туди його теж не пускають за наказом матері, діти навчаються в закритих закладах у Києві, куди їх вивезли не попередивши його про зміну місця проживання дітей.
01.07.08 р. він приїхав приблизно об 11:00 годині в двір будинку, де проживала на той час ОСОБА_9 разом з дітьми, в дворі була ОСОБА_7, він одразу взяв її на руки. Але в цей час до нього з образами кинулися ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вони почали його затискати між дверкою автомобіля та водійським сидінням, завдаючи йому фізичного болю. Дитина почала голосно кричати, він намагався захистити дитину, утримуючи лівою рукою дверку автомобіля, але ОСОБА_4 та ОСОБА_5 били по дверці, ОСОБА_5 викручував йому руки, намагаючись відібрати дитину. Він зміг відскочити в сторону. В цей час вийшла ОСОБА_9, його колишня дружина, вони разом відійшли до дитячого майданчика, поговорили, ОСОБА_9 заспокоїла ОСОБА_7 і пішла до таксі. Всі ці події бачили сусіди, а також його знайомі ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Також потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що є рішення виконкому Вінницької міської ради, згідно якого визначено порядок його участі у вихованні дітей, в якому зазначено, що він має право бачитися та спілкуватися з дітьми у певні дні, а також проводити з дітьми Ѕ шкільких канікул. Про таке рішення добре відомо ОСОБА_4, однак останній, не бажаючи його виконувати продовжує чинити йому перешкоди в спілкуванні з дітьми. Також ОСОБА_6 зазначив, що рішення виконкому не обмежує його спілкуватися з дітьми в інший час, ніж в той, що визначений в цьому рішенні, оскільки він як батько має рівні права з матір'ю виховувати своїх дітей, і про це прописано в Сімейному кодексі України, однак ні рішення виконкому, ні норми закону не виконуються.
Після інциденту, що стався 01.07.08 р. він звернувся до міліції, пройшов СМО, а також змушений був звернутися за меддопомогою в лікарню, оскільки в нього був травмований палець на руці. Йому було накладено гіпс, і він два тижні з ним ходив, в цей час він позбавлений був можливості керувати автомобілем, не міг нормально працювати, а оскільки він є приватним підприємцем, відповідно поніс збитки.
Потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов до ОСОБА_4 на суму 30207, 72 грн., із яких 5207 грн. є майнова шкода, яка полягає в упущеній вигоді, 25000 грн. - моральна шкода. Потерпілий пояснив, що ніяких претензій матеріального характеру до ОСОБА_5 він не має, вважає, що останній діяв за вказівкою ОСОБА_4, обґрунтував суму моральної шкоди тим, що йому крім фізичних страждань під час побиття було завдано моральних страждань, які полягали в тому, що він був принижений як чоловік, як батько він позбавлений можливості спілкуватися зі своїми дітьми, він дуже сумує за дітьми і любить їх, діти також дуже люблять його, однак діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушені його права на виховання дітей та вільне спілкування з ними, які передбачені Сімейним кодексом України.
Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, позов потерпілого не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_6 відрізняється неадекватною поведінкою, були випадки, коли він забирав дітей зі школи, не повідомляючи про це матері, вони змушені були шукати дитину через міліцію.
01.07 08 р. вони зібралися їхати у м. Київ з тим, щоб з відти ОСОБА_9, його донька зі своєї матерію та дітьми поїхали відпочивати на море. Напередодні його онук ОСОБА_8 гуляв в дворі з дітьми та розповів про наміри матері сусідському хлопчику ОСОБА_12. Від ОСОБА_12 про це дізналася його мати, вона ж і повідомила про це ОСОБА_6. Вранці прийшло таксі із Києва, він попросив свого товариша ОСОБА_5 допомогти йому завантажити речі в машину. Він вийшов у двір разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8. В цей час на шаленій швидкості в двір в'їхав ОСОБА_6, він підбіг до ОСОБА_7, схопив її та побіг до машини, ОСОБА_7 злякалася та почала голосно кричати. Він та ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_6 та намагалися запобігти йому сісти з дитиною в автомобіль, при чому він не бив по дверцятах, а відтягував їх, а ОСОБА_5 в цей момент відтягнув ОСОБА_6 за пасок. Ніяких ударів ОСОБА_6 В. взагалі ніхто не наносив. Коли він не давав ОСОБА_6 В. сісти з дитиною в автомобіль, він голосно кричав доньці, щоб вона вийшла в двір. В дворі було багато людей, оскільки разом з ОСОБА_6 приїхало приблизно десять чоловік. Машиною ОСОБА_6, а також автомобілем ОСОБА_13 було заблоковано автомобіль таксі, на якому вони збиралися їхати до Києва. На його прохання відігнати машину ОСОБА_6 ніяк не реагував, лише через добу за допомогою евакуатора автомобіль таксі було звільнено. ОСОБА_9 з дітьми непомітно уїхала на іншому автомобілі.
ОСОБА_4 заперечував, що ОСОБА_6, чи будь-ким іншим чиняться перешкоди спілкуватися з дітьми. Ніяких охоронців він не наймав. Коли діти гуляють в дворі, він їх супроводжує, іноді до нього приходить ОСОБА_5, з яким він товаришує.
Підсудний ОСОБА_5 вину в скоєнні інкримінованих йому злочинів не визнав, суду пояснив, що він підтримує дружні стосунки з ОСОБА_4, він не є охоронцем дітей.
30.06.08 р. ОСОБА_4 попросив його прийти наступного дня та допомогти завантажити речі в таксі, оскільки вони з донькою та дітьми їхали в м. Київ. 01.07.08 р. вони вранці завантажили речі, вийшли з дітьми на вулицю, в цей час він почув характерний скрип коліс, побачив, що на великій швидкості в двір в'їхав на машині ОСОБА_6 ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7, схопив її на руки та побіг до своєї машини, ОСОБА_7 почала голосно кричати від переляку, оскільки все сталося швидко та несподівано, Він знав, що ОСОБА_6 є батьком дітей, однак подумав, що діє останній всупереч волі матері і хоче викрасти дитину. ОСОБА_4 кинувся до машини ОСОБА_6 та став перешкоджати ОСОБА_6 В. сісти в автомобіль разом з дитиною, він також підійшов до ОСОБА_6 та відтягнув його за пасок із-за дверки. В цей час вийшла ОСОБА_9, підійшла до свого колишнього чоловіка, вони відійшли до дитячого майданчика, поспілкувалися, ОСОБА_9 забрала та заспокоїла дитину, після чого сіла в таксі.
Автомобіль таксі був заблокований автомобілями ОСОБА_6 та його співробітника ОСОБА_13, тому вона не змогла уїхати в Київ на цій машині.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив, що він працює водієм таксі в м. Києві. 01.07.08 р. він приїхав за попереднім замовленням у м. Вінницю. ОСОБА_4 зустрів його та завантажив разом з охоронником Некрасовим речі в автомобіль. В цей час під'їхав ОСОБА_6 та поставив свій автомобіль перед його автомобілем, після чого піднявся у під'їзд. Потім він вийшов із під'їзду, схопив ОСОБА_7, яка була в дворі на руки та побіг до свого автомобіля. ОСОБА_4 підійшов до нього та став тримати двері, щоб ОСОБА_6 не зміг сісти в автомобіль, а ОСОБА_5 в цей час відтягував ОСОБА_6 від машини. Дитина весь час кричала. Бійки ніякої не було. Із під'їзду вибігла ОСОБА_9, вона взяла дитину, яка одразу заспокоїлась, вона разом з ОСОБА_6 відійшли до дитячого майданчика. Ззаду під'їхав автомобіль «ауді» сірого кольору, із нього вийшло двоє людей, які одразу пішли з двору.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 01.07.08 р. вона разом з батьком та дітьми хотіла поїхати у м. Київ, для цього вони викликали таксі. Вона приблизно о 10:00 годині збирала речі в квартирі, в цей час почула крик дитини. Вона закрила квартиру та вийшла у двір. Там вона побачила, що ОСОБА_6 стоїть біля своєї машини та тримає на руках їх спільну доньку ОСОБА_7, яка голосно плаче. Вона підійшла до них, взяла на руки дитину, заспокоїла її, чи був хтось в цей момент біля ОСОБА_6 сказати не може, оскільки вся її увага була сконцентрована на доньці, яка плакала від переляку. В дворі був її батько та ОСОБА_5, хто ще не пам'ятає. ОСОБА_6 сказав їй, що хоче поговорити, вони відійшли до пісочниці, однак розмови в них не вийшло, оскільки ОСОБА_6 брутально лаявся. Після цього вони з ОСОБА_7 сіли в таксі, однак машина не могла уїхати, оскільки була заблокована машиною ОСОБА_6 та ОСОБА_13 Вона бачила, як під'їхав ОСОБА_13, він одразу пішов, з ним в машині нікого не було.
Також ОСОБА_6 пояснила, що до розлучення ОСОБА_6 п'ять місяців проживав окремо на квартирі і на дітей їй грошей не давав, після розлучення став давати гроші, спочатку синові ОСОБА_8, а потім переводив на рахунок у банку. Ніяких перешкод щодо спілкування батька з дітьми вона не чинила та не чинить. Їй порадили звернути у міськвиконком та отримати рішення, яким було визначено порядок виховання дітей батьком ОСОБА_6, вона таке рішення отримала.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона проживає в тому ж будинку, де жила сім'я ОСОБА_6, вона є літньою людиною, тому погано пам'ятає події 01.07.08 р.. Вранці вона була вдома і почула крик дитини. Вона виглянула у вікно та побачила автомобіль таксі, а попереду автомобіль ОСОБА_6, який тримав на руках ОСОБА_7, вона голосно кричала, а ОСОБА_5 забирав її. Бійки не було, але все було не по-доброму. ОСОБА_4 тримав дверцята автомобіля та голосно гукав доньку ОСОБА_9, вона вийшла та забрала в ОСОБА_6 доньку, після чого з дітьми зайшла у під'їзд. Взагалі обзор в неї був дещо обмежений, тому вона не могла бачити всіх, хто знаходився у дворі. Також їй нічого не відомо про взаємовідносини в сім'ї ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що вона знає ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як своїх бувших сусідів. 01.07.08 р. вона зранку була вдома, приблизно об 11:00 годині почула плач дитини. Коли вона вийшла в двір, то побачила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, затиснувши ОСОБА_6 разом з дитиною водійською дверкою, видирають в нього дитину. ОСОБА_5 заломував йому руки, ОСОБА_6 кричав, що він зламає йому пальця, при цьому ОСОБА_6 не бився не пручався, ОСОБА_4 кричав «викликайте міліцію». Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були узгодженими. В дворі в цей час була ОСОБА_17, ОСОБА_18 в цей момент в дворі не було. Також свідок повідомила, що вона знає, що діти ОСОБА_6 до батька ставилися добре, він їх дуже любить, приділяв їм завжди багато уваги, дарував подарунки, проводив з ними вільний час, гуляв. Однак після розлучення до дітей приставили охорону, зокрема їх охороняв ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він приїхав 01.07.08 р. разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_13 в двір будинку АДРЕСА_3 на автомобілі ОСОБА_13, який одразу вийшов із машини та пішов, оскільки погано почувався. Він побачив в дворі ОСОБА_6, який тримав дитину на руках та хотів сісти з нею в машину, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не давали йому цього зробити, вони видирали дитину, при цьому викручували руки ОСОБА_6. В решті решт ОСОБА_6 вдалося від них видертися разом з дитиною, і він відійшов до дитячого майданчика, а потім вийшла його дружина ОСОБА_9 та забрала дитину.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як сусідів, з ОСОБА_4 її чоловік служив в одному полку. ОСОБА_6 завжди приїжджав в двір на своєму автомобілі на великій швидкості, на що вона неодноразово робила йому зауваження, однак він на це не зважав, одного разу навіть їй погрожував. 01.07.08 р. вона поверталася з базару, почула шалений крик дитини. Коли підійшла до під'їзду, то побачила, що в дворі багато людей, серед них був брат ОСОБА_6, його батько, який всім командував, та інші, ОСОБА_6 знаходився біля свого автомобіля з донькою ОСОБА_7 на руках, ОСОБА_4 тримав дверцята автомобіля, а ОСОБА_5 просив, щоб він повернув дитину матері та не давав йому сісти з дитиною в автомобіль. Поряд стояв син ОСОБА_6 ОСОБА_8 та питав, чи це батько найняв бандитів, щоб викрасти ОСОБА_7. Вона підійшла до молодих хлопців, що стояли біля під'їзду та зробила їм зауваження, але вони відповіли, що нічого не можуть вдіяти, оскільки працюють в ОСОБА_6 і він їх звільніть. ОСОБА_6 кричав, що він приїхав побачитися з дітьми, скандалив. Раніше ОСОБА_6 викрадав дітей, тому було найнято охоронців, які охороняли дітей, ОСОБА_5 був охоронцем, про це їй відомо зі слів ОСОБА_4 Таксі було заблоковано півтори доби. ОСОБА_9 ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_16 вона в той день в дворі не бачила.
Також свідок повідомила, що і до розлучення і після ОСОБА_6 погано ставився до дітей, не піклувався ними та не доглядав їх. Коли вони з ОСОБА_9 розлучились, він їй не давав грошей на утримання дітей, тому сусіди змушені були підгодовувати дітей, в кращому випадку батько купляв дітям жуйку. ОСОБА_9 не пускала його в квартиру, оскільки він скандалив, бив посуд, тому вона його боялась, одного разу вона бачила, як він душив сина.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він приїхав в двір будинку АДРЕСА_3 на автомобілі ОСОБА_13, який одразу вийшов із машини та пішов, оскільки йому було зле. Він сидів на передньому пасажирському сидінні та бачив, як ОСОБА_6 з дитиною намагався сісти в своє авто, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджали йому в цьому, притискали до машини, видирали із рук дитину, бійки не було. Дитина голосно кричала.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він 01.07.08 р. приїхав у двір будинку АДРЕСА_3, коли події вже скінчилися, тому про всі події знає зі слів сина, який скаржився на біль у пальці на руці. В таксі сиділа ОСОБА_6, він до неї підійшов та розмовляв з нею щодо її заборони бачитися з дітьми своєму колишньому чоловікові, його сину Олександру. Таксі не було заблоковано та мало змогу від'їхати.
В даний час йому не дозволяють бачитися з онуками. Син любить своїх дітей, матеріально їх завжди гарно забезпечував.
Судом в судовому засіданні також було досліджено всі докази зібрані по справі, а саме:
- акт судово-медичного дослідження (обстеження) №1688 від 02.07.08 р., згідно якого у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого плечового суглобу, синців в ділянці лівого ліктьового суглобу, на лівому передпліччі, на тильній поверхні другого пальця лівої кисті, в тім'яній ділянці зліва, належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо, в строк вказаний обстежуваним - 01.07.08 р. (а.с. 4);
- листок непрацездатності, виданий МКЛШМД серії НОМЕР_1ОСОБА_6 В. з 03.07.08 р. по 08.07.08 р. (а.с. 5);
- виписка МКЛШМД від 03.07.08 р., згідно якої ОСОБА_6 було встановлено діагноз пошкодження зв'язок суглобу П пальця лівої руки (а.с.6);
- рішення виконавчого комітету Віницької міської ради №2889 від 22.11.07 р., згідно якого ОСОБА_6 В. дозволяється брати участь у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження та встановлено, що він має це робити у вівторок з 16:00 до 20:45, четвер з 16:00 до 20:45, суботу з 9:00 до 21:00 (за бажанням дітей можливе їх перебування за місцем проживання батька до ранку неділі), Ѕ частину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул за погодженням з матір'ю дітей (а.с.11);
Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в умисному заподіяні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, а також в самоуправстві з наступних підстав.
Так потерпілий ОСОБА_6 стверджував, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджають його спілкуванню з дітьми, тим самим порушують його права як батька на виховання дітей, яких він дуже любить, при цьому ОСОБА_5 виконує роль охоронця від нього.
Підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також свідок ОСОБА_6 заперечували цей факт та стверджували, що з дітьми ОСОБА_6 ніхто не забороняє бачитися, та охоронців в дітей немає. Однак при цьому свідок ОСОБА_6 зазначила, що в свою квартиру ОСОБА_6 вона не впускає, він може побачити дітей, коли вони гуляють в дворі.
Суд критично ставиться до таких показань підсудних та свідка ОСОБА_6, вважає їх спробою захистити себе від відповідальності за скоєне, адже їх показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_16, які повідомили, що ОСОБА_5 є охоронцем, дітей охороняли, коли вони гуляли в дворі, а також їх власними показаннями, де вони повідомили, що діти в даний час проживають у м. Києві, навчаються в закритих закладах.
Суд вважає доречними зауваження ОСОБА_6 про те, що рішення виконкому про порядок його участі у вихованні дітей не є забороною для нього спілкуватися з дітьми в інший час, ніж зазначено в рішенні, його права щодо батьківства визначені та охороняються сімейним кодексом України, рішенням визначено час, коли йому не мають права відмовити відвідувати дітей ні мати ні дідусь дітей.
Суд також вважає, що перешкоджаючи ОСОБА_6 в спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заподіяно його інтересам значну шкоду, оскільки діти зростають, змінюються, в них формується світогляд, ставлення до близьких людей, позбавлені можливості спілкуватися зі своїм батьком вони можуть втратити духовний зв'язок з близькою людиною своїм батьком, а батько в свою чергу позбавлений можливості спостерігати за розвитком особистості своїх дітей та впливати на ці процеси.
ОСОБА_6 повідомив, що 01.07.08 р. він в дворі побачивши свою чотирирічну доньку взяв її на руки та хотів сісти в свій автомобіль, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не дали йому цього зробити, при цьому заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, викручували руки, притискали дверцятами автомобіля. Такі показання потерпілого повністю узгоджуються з актом СМО, яким визначено наявність легких тілесних ушкоджень у вигляді синців та саден на лівій руці та плечі і не узгоджуються з показаннями підсудних, які стверджували, що дверцятами ніхто не тиснув, а ОСОБА_5 лише висмикнув ОСОБА_6 за пасок. Характер та локалізація тілесних ушкоджень в потерпілого дають підстави вважати, що підсудні діяли умисно з прикладанням певних зусиль, переслідуючи мету перешкодити ОСОБА_6 в його спілкуванні з дітьми та заподіяти йому тілесні ушкодження, адже потерпілий в момент інциденту знаходився між дверцятами авто та сидінням, був затиснутий, тримав на руках дитину, яка голосно кричала, тому не міг чинити опору двом чоловікам, а підсудні усвідомлювали, що притискаючи його дверцятами можуть заподіяти йому тілесні ушкодження, однак не припиняли своїх дій, поки потерпілий не видерся від них та не відскочив у бік. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_10 також підтвердили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 викручували руки та намагалися в нього силоміць видерти дитину.
ОСОБА_6 в якості доказу короткочасного розладу здоров'я надав суду листок непрацездатності з 03.07.08 р. по 07.07.08 р. та повідомив, що на палець йому було накладено гіпс, який він носив протягом двох тижнів. Однак згідно п. 2.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за №255/79 короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів. Оскільки потерпілим не надано доказу того, що розлад його здоров'я тривав більше шести днів, суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, щодо перешкоджання спілкуватися з дітьми - за ст. 356 КК України як самоуправство, тобто самовільне, всупереч установленого законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина.
При обранні виду та міри покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу підсудних та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді штрафу.
Судом також враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання судом не встановлено.
При розгляді цивільного позову потерпілого в частини стягнення майнової шкоди, суд приймає до уваги п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи питання про відшкодування майнової шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що потерпілим в судовому засіданні не було доведено майнову шкоду, оскільки доказів того, що він чотирнадцять днів не міг працювати і відповідно не отримав доходів суду не надано. Адже згідно листка непрацездатності він хворів лише п'ять днів.
При розгляді цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Потерпілий в судовому засіданні позов підтримав повністю та стверджував, що внаслідок злочину він зазнав моральних страждань, був принижений як чоловік, крім того він дуже любить своїх дітей та сумує за ними, тому оцінює моральну шкоду в 25000 грн. та просив її стягнути з ОСОБА_4
ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2заперечували проти задоволення позову.
Суд вважає, що потерпілий безумовно зазнав моральних страждань внаслідок протиправних дій підсудних, разом з тим, на думку суду розмір моральної шкоди потерпілим завищено, тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Потерпілий та його представник ОСОБА_3 також просили стягнути з підсудних витрати на правову допомогу в сумі 15600 грн., в підтвердження надали суду квитанцію до прибуткового касового ордеру.
Суд вважає вимоги потерпілого цілком правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 323 , 324 КПК України, ст. 65 КК України, суд, -
ЗАСУДИВ :
ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 356 КК України та призначити покарання
за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави;
за ст. 356 КК України у виді штрафу в розмірі 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави.
Відповідно до ст. 70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого та остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави.
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ст.. 356 КК України та призначити покарання
за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави;
за ст. 356 КК України у виді штрафу в розмірі 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави.
Відповідно до ст.70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого та остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 п'ять тисяч гривень моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовити.
Речовий доказ, а саме відмовний матеріал № 6657 повернути в Ленінський ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях на користь ОСОБА_6 п'ятнадцять тисяч шістсот гривень витрат на правову допомогу.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя :