Справа № 363/3442/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 22-ц/780/6901/13 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П.
Категорія 21 25.12.2013
УХВАЛА
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Лащенка В.Д., Касьяненко Л.І.
при секретарі: Антіпову Я.А.
розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування збитків в сумі 33775,00 грн. та 3000,00 грн. адвокатських послуг, який обґрунтував тим, що у грудні 2011 року до Вишгородського районного суду Київської області звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на їх користь 74400,00 грн. грошових коштів та 30000, 00 грн. моральної шкоди. В забезпечення позову подали клопотання про накладення арешту на належні йому автомобілі. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.02.2012 року у порядку забезпечення позову накладено арешт на автомобілі «Міцубіші Оутлендер» НОМЕР_3 та «Тойота Ленд Крузер» № НОМЕР_2, які зареєстровані на нього та заборонено будь-яким особам знімати автомобілі з обліку та вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з відчуженням автомобілів до розгляду цивільної справи по суті.
26 ківтня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написали заяву про залишення позову без розгляду. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року позов залишено без розгляду. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року скасовано заборону ОСОБА_2 будь-яким способом знімати з обліку та вчиняти будь-які інші дії, що пов'язані з відчуженням належних йому автомобілів.
Накладенням арешту на автомобілі обмежили його право, як власника на вільний розсуд розпоряджатися належним йому майном. За період перебування автомобілів під арештом їх первісна вартість зменшилася, а він мав намір їх продавати.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 155 ЦПК України він набув права на відшкодування збитків , завданих забезпеченням позову в розмірі 33775, 00 грн., які складаються з втрати ринкової вартості автомобілів «Міцубіші Оутлендер» НОМЕР_3 та «Тойота Ленд Крузер» № НОМЕР_2, визначену звітом ТОВ Український експертний центр «Експерт -Сервіс Авто» від 13.07.2013 року.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25.10.2013 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ухвалюючи рішення судом було порушено норми матеріально та процесуального права. Оскільки, відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того, що він не довів наміру продати автомобілі за цей період, однак суд не прийняв до уваги, того, що у справі по якій було накладено арешт на його автомобілі в якості забезпечення позову його представник неодноразово заявляв про те, що він має намір продати автомобілі, а тому інших доказів наміру продати автомобілів і бути не може.
Також зазначив, що суд повинен був встановити, чи було обмежено його право на розпорядження належним майном, чи міг він запобігти втратам від знецінення автомобілів, якби його право на розпорядження автомобілями не було обмежено та, якими доказами підтверджується розмір втрат.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія судців вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем всупереч ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів, що він мав намір продати автомобілі «Міцубіші Оутлендер» та «Тойота Ленд Крузер» та таким чином порушено його право на вільне розпорядження вказаними автомобілями.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено,що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.02.2012 року у порядку забезпечення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення 104400.00грн., накладено арешт на автомобілі «Міцубіші Оутлендер» НОМЕР_3 та «Тойота Ленд Крузер» № НОМЕР_2, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 та заборонено будь-яким особам знімати автомобілі з обліку та вчиняти будь-які інші дії, пов'язані з відчуженням автомобілів до розгляду цивільної справи по суті.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про стягнення коштів залишено без розгляду.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 червня 2013 року скасовано заходи забезпечення позову, які були накладені ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.02.2012 року.
Згідно ч.1 ст.155 ЦПК Украни у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Згідно ст. 22 ЦК Украни особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Крім того, судом встановлено з пояснень представника відповідача наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_2 користувався (експлуатував)автомобілі «Міцубіші Оутлендер» НОМЕР_3 та «Тойота Ленд Крузер» № НОМЕР_2 в період 29.02.2012 року по 14 червня 2013 року.
Відповідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду доказів, що на підтвердження своїх намір продати автомобілі «Міцубіші Оутлендер» НОМЕР_3 та «Тойота Ленд Крузер» № НОМЕР_2 в період 29.02.2012 року по 14 червня 2013 року та таким чином порушеного його право на вільне розпорядження вказаними автомобілями та завдано збитки, які складаються з втрати ринково вартості автомобілів за період вжиття забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до якого було вжито заходи забезпечення позову не надав суду належних та допустимих доказів щодо його наміру продати автомобілі «Міцубіші Оутлендер» НОМЕР_3 та «Тойота Ленд Крузер» № НОМЕР_2 та завданням збитків у в'язку з цим.
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що доказом його наміру продати автомобілі є пояснення надані в судовому засіданні його представником про бажання продати автомобіль є безпідставними та недопустимими в розумінні ст. 59 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст.. ст.. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: