Справа № 378/997/13-ц Головуючий у І інстанції Галич Ю.М.

Провадження № 22-ц/780/7457/13 Доповідач у 2 інстанції Сушко

Категорія 54 25.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Касьяненко Л.І.

при секретарі: Антіпову Я.А.

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія фінанс" на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія фінанс" про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів та застосування нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що 19 вересня 2011 року між ним та ТОВ «Дія Фінанс» було укладено договір № 200100 про надання послуг за умовами програми «Розвиваюча» та договір № 200021 про надання послуг за умовами програми «Розвиваюча».

Відповідно до договору № 200100 він став учасником програми по придбанню об'єкту нерухомості будинку вартістю 50 000 грн., реєстраційний платіж становив 3000,00 гривень, адміністративний платіж - 3000 гривень, щомісячний чистий внесок складає 416,67 грн., адміністративні витрати 125,00 гривень і місячний загальний платіж - 541,67 грн..

Відповідно до договору № 200101 він став учасником програми по придбанню об'єкту нерухомості будинку вартістю 150 000 грн., реєстраційний платіж становив 9000,00 гривень, адміністративний платіж - 9000 гривень, щомісячний чистий внесок складає 1250,00 грн., адміністративні витрати 375,00 гривень, місячний загальний платіж становив 1625,00 грн.

19 вересня 2011 року на виконання умов договорів він сплатив 12000 гривень реєстраційного платежу за договором. У подальшому на виконання договорів з 19 вересня 2011 року по 19 червня 2013 року він сплатив щомісячних загальних платежів 47666 гривні 74 копійки.

Позивач посилається на те, що договори не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містять несправедливі умови договору стосовно розподілу коштів, що залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення, процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація про результати проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар, є конфіденційною й не може бути перевірена Учасником, та вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», що забороняє нечесну підприємницьку практику, яка вводить споживача в оману, зокрема, таку, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Умови договору порушують його права як споживача, не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, договір укладений внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики та з його умов випливає, що діяльністю відповідача є створення та обслуговування пірамідальної схеми.

Вважає, що мають бути застосовані наслідки недійсності правочину, а саме, стягнені з відповідача кошти сплачені на виконання умов правочину.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 30.10.2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Дія Фінанс» на користь ОСОБА_1 59666 гривень 74 копійки коштів, сплачених за нікчемними правочинами та стягнуто з ТОВ «Дія Фінанс» на користь спеціального фонду державного бюджету Державного казначейства судовий збір в розмірі 596 гривень 67 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Дія Фінанс» просить рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30.10.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при ухваленні рішення суд неповно з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та порушив цим норми матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що діяльність ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» вводить споживача в оману. Оскільки програма «Розвиваюча» формується виключно на коштах учасників цієї програми, без залучення коштів ТОВ «ДІЯ ФІНАС». Надання відповідної суми в позику для оплати товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми «Розвиваюча», в подальшому Учасник програми «Розвиваюча», який отримав кошти позику, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми «Розвиваюча», тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів ТОВ «ДІЯ ФІАНС» оплачує позику для придбання товару іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував ТОВ «ДІЯ ФІНАНС» не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права отримати фінансову послугу, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми «Розвиваюча». У зв'язку з цим установив нікчемність договорів № 200100 та № 200021 про надання послуг за умовами програми «Розвиваюча» від 19 вересня 2011 року, застосувавши наслідки недійсності правочинів, а саме стягнув з відповідача на користь позивача кошти сплачені на виконання умов правочинів в розмірі 59666 грн. 74 коп..

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 19 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Дія Фінанс» було укладено договір № 200100 про надання послуг за умовами програми «Розвиваюча» та договір № 200101 про надання послуг за умовами програми «Розвиваюча».

Позивач став учасником програми по об'єкту нерухомості будинку вартістю 50 000 грн. відповідно до договору № 200100, реєстраційний платіж становив 3000,00 гривень, адміністративний платіж - 3000 гривень, щомісячний чистий внесок складає 416,67 грн., адміністративні витрати 125,00 гривень і місячний загальний платіж - 541,67 грн. (а.с. 6-10) та відповідно до договору № 200101 став учасником програми по придбанню об'єкту нерухомості будинку вартістю 150 000 грн., реєстраційний платіж становив 9000 гривень, адміністративний платіж - 9000 гривень, щомісячний чистий внесок складає 1250,00 грн., адміністративні витрати 375,00 гривень, місячний загальний платіж становив 1625,00 грн. (а.с. 11-13).

В позовній заяві позивач посилається на те, що договори № 200100 та № 200101 від 19 вересня 2011 року не відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки містять несправедливі умови договору стосовно розподілу коштів, що залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення, процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація про результати проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар, є конфіденційною й не може бути перевірена Учасником, та вимогам ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», що забороняє нечесну підприємницьку практику, яка вводить споживача в оману, зокрема, таку, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем. Умови договору порушують мої права як споживача, не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, договір укладений внаслідок здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики та і його умов випливає, що діяльністю відповідача є створення та обслуговування пірамідальної схеми.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом договору сторін, укладеної в рамках надання послуг за умовами програми «Розвиваюча», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2.5 Договору ТОВ"Дія фінанс" гарантує надати Дозвіл, а також оплатити Вартість Товару чи надати відповідну суму в позику, якщо Учасник виконує всі умови даного договору та Додатків до нього.

При цьому відповідно до додатку № 2 до договору поняття "дозвіл" означає право на отримання Товару (позики), на підставі якого Адміністратор проводить оплату Товару, організовує його передачу у власність Учасника або надає відповідну суму в позику. Дозвіл надається Учаснику за результатами Заходу по розподілу коштів.

Відповідно до ч. 2.3 Додатку 2 кошти, необхідні для отримання Товару (Чисті внески), вносяться Учасником на розрахунковий рахунок Адміністратора щомісячно. Чисті внески є власністю Учасника.

Передбачені умови договору дозволяють учаснику сплачувати ціну нерухомого майна невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді "Чисті внески" .

Відповідно до Визначення термінів додатку № 2 до договору « Чистий внесок» - частина Загального платежу, а рахунок якої Адміністратор здійснює оплату Вартості Товару на Кількість платежів, зазначених у Додатку №1 до Договору та відповідає Графіку платежів.

Згідно з п. 5.1 ст.5 додатку № 2 до договору 5.1. Адміністратор проводить оплату Товару, організовує його передачу у власність Учаснику або надає відповідну суму в позику для придбання Товару самим Учасником, який отримав дозвіл, протягом 90 (дев'яносто) банківських днів після того, як Учасником будуть виконані вимоги цієї статті.

Таким чином, в договорі чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни нерухомого майна.

Отже, договором передбачена щомісячна сплата внесків за нерухоме майно, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови договору, має повне право вимагати від ТОВ"Дія фінанс" виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість нерухомого майна та передати йогоь споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ"Дія фінанс" за договорм сторін є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв'язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання майна кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ"Дія фінанс" з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суд зазначених вимог закону не врахував і до правовідносин сторін не застосував.

Укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), отже до такого правочину не може бути застосовано визначення "пірамідальної схеми".

Наведене дозволяє визнати, що висновок суду щодо пірамідальності схеми придбання товарів у групах, який ґрунтується тільки на факті неотримання нерухомого майна усіма учасниками групи одночасно, а лише окремими учасниками й у певній послідовності, є помилковим.

Помилковим є й висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача.

Такий висновок суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення договорів ОСОБА_1 отримав примірники договорів та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «Дія Фінанас».

Відповідно до ст. 4.8 Договору Учасник заявляє, що отримав усі пояснення від представника Адміністратора, уважно прочитав та зрозумів усі визначення. Умови та зміст Договору і Додатків до нього, що засвідчує своїм підписом.

З таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак "пірамідальної схеми" у діях ТОВ «Дія Фінанас» під час укладення договору є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з нормами Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг".

Крім того, ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції на підставі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" дійшов висновку про те, що укладені сторонами договори порушують права позивача, оскільки містить несправедливі умови, у зв'язку із чим ці договори згідно з ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" є нікчемними із застосуванням наслідків їх недійсності.

Однак при цьому суд неправильно застосував норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", не встановивши, у чому саме полягає несправедливість окремих положень договорів і не вказав, чи є зазначена обставина відповідно до цієї норми підставою для зміни або визнання недійсними конкретних умов договору та чи є підстави для визнання недійсним договору в цілому. Зазначивши, що підставою нікчемності договорів є несправедливість умови (ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"), суд посилався на норму ст. 19 цього Закону, яка регулює питання недійсності угоди у зв'язку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (недобросовісна конкуренція та діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною).

У той самий час ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Таким чином, суд не врахував, що ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Застосовуючи цю норму, суд першої інстанції зазначених положень не врахував та не вказав, на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", кваліфікували умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи. Рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія фінанс" задовольнити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дія Фінанс" про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів та застосування нікчемного правочину - відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: