ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" грудня 2006 р. | Справа № 11/436 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого Єрмілова Г.А.
Суддів : Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі Ковальчук Р.Л.
за участю представників сторін в судовому засіданні 12.12.06р.:
від позивача - Коренєва С.М., довіреність № 10-18/204 від 21.06.06; Зосіменка С.В., довіреність № 09/1-32/29 від 12.01.06
від відповідача - Ліптуги Т.І., довіреність № 215 від 18.04.05;
від ІІІ особи - Діордієвої С.П., довіреність № 412/2289 від 21.12.05;
Розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.01.2005р.
по справі № 11/436
за позовом: Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк”
до: ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф”
ІІІ особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ДАХК „ЧСЗ”
про стягнення 14117559,28 грн.
Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В.С. № 25 від 04.04.05р. справа № 11/436, прийнята до провадження судовою колегією у складі суддів: Сидоренко М.В., Савицького Я.Ф., Таценко Н.Б., передана на розгляд колегії у складі суддів: Єрмілова Г.А., Воронюка О.Л., Лашина В.В.
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 14.03.05р., 28.03.05р., 19.04.05р., 17.05.05р., 31.01.06р., 21.03.06р., 06.04.06р., 27.04.06р. та 05.09.06р.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва на 26.09.06р.
За клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
За клопотанням представників сторін термін розгляду апеляційної скарги було продовжено понад строки, передбачені ст.ст.69,102 ГПК України.
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням господарського суду Миклаївської області від 17.01.2005р. (суддя Василяка К.Л.) в позові Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” до ВАТ „Миколаївська малотонажна верф” про стягнення 14 117 559,28грн. відмовлено. Господарський суд виходив з того, що рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 12.10.2000р. зазначена сума заборгованості вже була стягнута з ДАХК „ЧСЗ” на користь позивача за рахунок переданого в заставу майна холдінгової компанії.
Водночас на підставі п.1 ст.83 ГПК України господарським судом визнано недійсною Угоду про погашення заборгованості ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод” перед Промінвестбанком від 11.09.03р., укладену між Філією „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” та ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф”.
Рішення господарського суду мотивоване невідповідністю спірної угоди вимогам ст.191-194 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), який був чинним на момент укладення цього договору.
Не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ АПІБ в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” подало апеляційну скаргу, де просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Підставами для перегляду рішення суду в апеляційному порядку скаржник вважає не повне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначається, що господарський суд неправильно застосував положення ЦК України (в редакції 1963р.), а саме помилково визначив угоду від 11.09.03р., укладену поміж Філією „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” та ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф”, як договір поруки, хоча вона була укладений з метою реалізації зобов’язання інвестора перед кредитором щодо погашення боргів боржника.
При цьому господарський суд не врахував, що спірна угода була укладена в процесі приватизації ДАХК „ЧСЗ” на виконання вимог фіксованих умов конкурсу з продажу пакету акцій заводу, не з’ясував дійсних намірів сторін щодо правових наслідків укладення цієї угоди та не застосував до правовідносин, що склалися між сторонами, положення Закону України „Про приватизацію державного майна”.
Позивач спростовує висновок суду І інстанції про те, заборгованість ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф” за невиконання зобов’язань по договору від 11.09.03р. вже була стягнута на користь Банком з ДАХК „ЧСЗ” за рішенням суду від 12.10.2000р., оскільки зазначене рішення виконане не було.
До Одеського апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф” та ДАХК „ЧСЗ”, в яких відповідач та третя особа вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, та просять оскаржене рішення залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з оскарженням Фондом державного майна України, Прокурором Миколаївської області та Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва в касаційному порядку до Вищого господарського суду України рішення господарського суду Миколаївської області від 08.11.05р. по справі № 11/122 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.06р. у цій же справі, якими відмовлено в задоволенні позову Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу пакету акцій ДАХК "ЧСЗ" №КПП-423 від 07.10.03р., укладеного між Фондом державного майна України та ВАТ "Миколаївська малотоннажна верф".
Судова колегія відхиляє зазначене клопотання, оскільки постанова суду апеляційної інстанції набула законної сили і є обов'язковою для виконання, а зазначені обставини не перешкоджають вирішенню даного спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.1997р. року Український акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк в особі Миколаївського головного відділення та Державне підприємство „Чорноморський суднобудівний завод” уклали кредитний договір № 033-04/97, за умовами якого Банк зобов’язався з дати укладення договору відкрити кредитну лінію на загальну суму 9 500 000грн., а позичальник, в свою чергу, повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 35% річних до 01.06.1998р.
В забезпечення зобов’язань за цим договором поміж сторонами було укладено низку договорів застави: від 18.08.1997р., за яким позичальник передавав у заставу плавбазу „НАРИН” ціною 4 900 000грн.; 29.09.1997р., за яким позичальник передавав у заставу буксир „Ольшанський” вартістю 5 900 000грн.; та 14.10.1997р., за яким позичальник передавав у заставу фарбувальне судно „Радуга” вартістю 4 900 000грн.
В подальшому, 11.09.03р. поміж ЗАТ АПІБ в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” (Кредитор) та ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф” (Інвестор) було укладено Угоду про погашення заборгованості ДАХК „ЧСЗ” перед Промінвестбанком, відповідно до п.1 якого в разі визнання Інвестора переможцем конкурсу з продажу пакета акцій ДАХК „ЧСЗ” він зобов’язується сплатити кредитору суму боргу суднобудівного заводу в розмірі 12 434 200грн. на протязі шестидесяти календарних днів з моменту укладення договору купівлі-продажу акцій ДАХК „ЧСЗ” Інвестора з Фондом державного майна України.
При цьому судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що взяття відповідачем на себе зобов'язання сплатити Промінвестбанку суму боргу ДАХК "ЧСЗ" свідчить про те, що поміж сторонами існували правовідносини поруки, які на час укладення угоди від 11.09.03р. регулювалися ст.ст.191-194 ЦК України (в редакції 1963р.).
За таких обставин, суд І інстанції правильно встановив зміст спірних правовідносин та визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Господарський суд дійшов правильного висновку про те, що погашення відповідачем суми боргу заводу перед банком, в порушення зазначених норм закону, ставилось в залежність відрезультатів події, до якої ані банк, ані позичальник - ДАХК "ЧСЗ" не мали ніякого відношення.
Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач просив стягнути з ВАТ „Миколаївська малотоннажна верф” 14 117 559028грн. заборгованості, з яких 12 434 200грн. - сума основного боргу, а 1 683 359,28грн. пені, яка виникла внаслідок невиконання Інвестором своїх зобов’язань по договору від 11.09.03р.
Проте, такі вимоги Банку не можна вважати обґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2000р. Промінвестбанк в особі Миколаївського центрального відділення звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про звернення стягнення на заставлене майно ДАХК „ЧСЗ” внаслідок невиконання останнім умов кредитного договору від 18.08.1997р.
Рішенням господарського суду від 12.10.2000р. по справі №2/71 позов Банку задоволено. Звернено стягнення на плавбазу „НАРИН”, буксир „Ольшанський” та фарбувальне судно „Радуга”, а також стягнуто з ДАХК „ЧСЗ” на користь позивача 1700грн. державного мита.
На виконання зазначеного рішення суду було видано відповідний наказ.
Постановою державного виконавця ДВС Заводського району м. Миколаєва від 19.03.01р. було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на заставлене майно та оголошено заборону на його відчуження. 02.04.01р. виконавче провадження було зупинено.
Відповідно до ст.124 Конституції України та ст.11 Закону України „Про судоустрій” судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими для виконання на всій території України.
Таким чином, на момент укладення договору від 11.09.03р. вже існувало судове рішення про стягнення з ДАХК „ЧСЗ” заборгованості по кредитному договору.
Однак зазначені обставини відображені у спірній угоді не були та, як вбачається з пояснень представників сторін, ДАХК „ЧСЗ” взагалі не була повідомлена про укладення такої угоди.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що договір від 11.09.03р. не відповідає вимогам чинного законодавства щодо додержання принципу обов’язковості виконання судового рішення.
Відтак, господарський суд цілком обґрунтовано застосував до угоди від 11.09.03р. положення п.1 ст.83 ГПК України та за своєю ініціативою визнав її недійсною.
Доводи позивача про те, що господарський суд не застосував наслідки недійсності угоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сторони за угодою від 11.09.03р. не передавали одне одному ані майна, ані грошових коштів. Тому, підстави для застосування передбачених законодавством, зокрема ст.48 ЦК України (в редакції 1963р.), наслідків визнання угоди недійсною у господарського суд були відсутні.
Твердження Банку про те, що грошові кошти з ДАХК „ЧСЗ” стягнуті не були у зв’язку із зупиненням виконавчого провадження та порушенням провадження у справі про банкрутство суднобудівного заводу не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи №2/71, витребуваної з господарського суду Миколаївської області, 24.12.04р. у зазначеній справі господарським судом за заявою Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” було винесено додаткове рішення, яким звернено стягнення на заставлене майно ДАХК „ЧСЗ” - плавбазу „НАРИН”, буксир „Ольшанський” та фарбувальне судно „Радуга” на суму 12 434 209,59грн. на користь Промінвестбанку в особі Миколаївського Центрального відділення.
Наказ на виконання додатково рішення було видано 28.01.05р.
В подальшму, 11.05.06р. Промінвестбанк знову звернувся із заявою до суду І інстанції про належне оформлення наказу від 28.01.05р. , а саме внесення до нього реквізитів стягувача - Промінвестбанку та боржника - ДАХК "ЧСЗ". Ухвалою господарського суду від 11.05.06р. зазначена заява була задоволена.
Також у матеріалах справи містяться інші докази, а саме постанова №221/4-06 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кантеміра В.І. від 12.05.06р. про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу, акт опису й арешту майна від 18.05.06р., яким накладено арешт на плавбазу „НАРИН”, буксир „Ольшанський” та фарбувальне судно „Радуга” та заборонено будь-яким чином зазначене майно відчужувати, розукомплектовувати чи приводити в інший непридатний для використання за призначенням стан, які, на думку суду, безумовно свідчить про намір стягнути з ДАХК „ЧСЗ” заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання останнім зобов’язань по кредитному договору від 18.08.1997р.
Представниками позивача зазначені обставини були підтверджені в судовому засіданні апеляційної інстанції .
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що позивач у встановлений законом спосіб вживає заходів щодо стягнення з ДАХК "ЧСЗ" за рахунок заставленого майна суднобудівного заводу заборгованості, яка є саме предметом спору поміж Промінвестбанком та ВАТ "Миколаївська малотоннажна верф".
Гіпотетична можливість задоволення позову Промінвестбанку призведе до ситуації, коли на його користь буде двічі стягнута заборгованість за кредитним договором від 18.08.1997р.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” –відсутні.
Керуючись ст.85, 101, 103,105 ГПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу Акціонерного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі Філії „Миколаївське центральне відділення Промінвестбанк” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.01.05р. у справі №11/436 без змін.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин