Справа № 127/13581/13-ц Провадження № 22-ц/772/4225/2013Головуючий в суді першої інстанції:Романчук Р. В.
Категорія: 27Доповідач: Сорока Л. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Сороки Л.А.
суддів: Стеблюк Л.П., Нікушина В.П.
при секретарі: Торбасюк О.І.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Роя В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Вінницької філії про визнання кредитно-заставного договору недійсним, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 26.06.2013 року звернулася з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Вінницької філії про визнання кредитно-заставного договору недійсним, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11.08.2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством "Приватбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") в особі Вінницької філії, Відділення «Центральне» укладено кредитно-заставний договір № V IW3AK16910644. За умовами даного договору відповідач надав їй споживчий кредит в сумі 13 673 доларів США 39 центів під процентну ставку 15 %. Кредит надано до 10.08.2011 року. Протягом двох років вона своєчасно здійснювала погашення кредиту, за період з 11.08.2008 року по 13.05.2010 року нею було сплачено 60 037 грн. 28 коп. 28.07.2010 року вона передала представнику Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заставне майно, а саме, автомобіль DAIHATSUSIRION д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 85 000 грн.
Автомобіль було передано відповідно до п. 13.2 кредитно-заставного договору згідно якого банк має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави для задоволення забезпечених вимог, при цьому банк має у письмовій формі повідомити позичальника про обрану ним процедуру звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до п. 13.3.1 договору якщо банк обрав такий спосіб позасудового звернення стягнення на предмет застави як його продаж третій особі, то позичальник зобов'язаний в 30-ти денний строк з моменту отримання повідомлення про дефолт знайти покупця на предмет застави та, у випадку згоди банку, сприяти в укладанні договору купівлі - продажу. Згідно п. 13.3.2 протягом 10 днів з моменту продажу предмета застави банк зобов'язується надати позивачу письмовий звіт про результати продажу. Відповідач в порушення вимог розділу 13 кредитно-заставного договору не повідомив позивача про обрану ним процедуру звернення стягнення на предмет застави, не надав повідомлення про дефолт та письмовий звіт про результати продажу заставленого майна. Оскільки 28.07.2010 року автомобіль був переданий банку у порядку позасудового звернення стягнення на предмет застави, відповідач не мав права продовжувати нараховувати заборгованість, в тому числі неустойку (пеню та штрафи). 18.03.2013 року позивачу стало відомо, що у Вінницькому міському суді Вінницької області на розгляді є справа за позовом відповідача до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 5 511 доларів США 09 центів. В суді їй стало відомо, що переданий в заставу автомобіль був реалізований тільки через два роки, а саме 25.06.2012 року вартістю 10 367 доларів США 59 центів. При підписанні кредитно-заставного договору №VIW3AK16910644 від 11.08.2008 року, були порушені законні права позивача, договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує її права та законні інтереси, погіршує її становище, як споживача у порівнянні із законодавчо визначеними умовами. Оскільки договір містить ряд незаконних умов, зокрема, право банку в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку (п.6.3.1), вимогу про обов'язок позичальника підшукувати покупця на предмет застави (п. 13.3.1), умова щодо особистого визначення банком судів, де будуть вирішуватися справи (п.13.10), договір надруковано дуже мілким шрифтом, несправедливою є умова, згідно з якою споживач зобов'язаний під час укладання договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем (п.3.1.3). При надані кредиту в іноземній валюті банк зобов'язаний був надати інформацію та попередити позичальника, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за договором несе позичальник, надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Договір не відповідає вимогам ст. 10, 11, 12, 15, 18, 19, 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідач вимоги закону не виконав, жодних попереджень кредитно-заставний договір не передбачає. Банком не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання продукції (кредиту), яка немає потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит. Позивач вважає, що кредитно - заставний договір є удаваним правочином. Відповідно до даного договору відповідачем було надано кредит в сумі 13 673 долари США 39 центів, разом з тим, дані кошти позивач не отримувала. Кредит було видано шляхом зарахування коштів на транзитний рахунок №20095059514165 та перераховані банком ТОВ фірмі "Азимут" за покупку автомобіля. Тобто, кредит було видано з рахунку, який відкрито у національні валюті України в гривні. Відповідно до умов договору купівлі - продажу №18/07-01 від 06.08.2008 року позивач придбала у ТОВ - фірма "Азимут" вказаний вище автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 85 000 грн., таким чином фактично мав місце договір кредиту в національній валюті, а договір кредитування в іноземній валюті приховує справжній правочин. Кредитно - заставний договір № VIW3AK16910644 від 11.08.2008 року є недійсним у зв'язку з відсутністю у сторін на момент його укладання індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена п.п."г" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" яка б дозволяла використовувати іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні кредитного договору.
ОСОБА_4 просила визнати недійсним кредитно - заставний договір № VIW3AK16910644 від 11.08.2008 року укладений між нею та відповідачем з моменту його укладення.
Рішенням суду від 14.11.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що перед укладанням кредитно-заставного договору позивачем було підписано анкету заяву, якою ОСОБА_4 підтвердила надання їй повної інформації про умови кредитування (а/с 38).
В цій анкеті зазначено, що ОСОБА_4 згодна з умовами кредитування, які їй були надані в письмовій формі. Своїм підписом позичальник підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування, місцезнаходження банку, а також ціль на яку кредит може бути використаний.
Твердження позивача на ту обставину, що ПАТ КБ «Приватбанк» не мав повноважень на видачу кредитів в іноземній валюті, спростовується даними Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу Закону та установлює режим здійснення валютних операцій на території України.
Під валютними операціями як зазначено в ст. 1 Декрету розуміються, зокрема, і операції пов'язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валюти і цінності з чого вбачається, що Декрет виокремлює операції, пов'язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу та операції з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.
Відповідно до ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Згідно з цим Декретом Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, Національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Згідно роз'яснень, що містяться в листі НБУ від 20.05.2001 р. № 28-313/2178 вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або наданих резидентами України, чинним законом не встановлене, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії НБУ.
За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що закритому акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» 04.12.2001 року Національним банком України видана ліцензія № 22 відповідно до якої надано право здійснювати банківські операції визначені ч. 1 п. п. 5-11 ст. 37 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а/с 39).
09.07.2003 р. Національним банком України видано дозвіл № 22-2 на право здійснювати операції визначені п. п. 1-4 ч. 2, ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а/с 40, 41).
Таким чином наявність у відповідача генеральної ліцензії та дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті підтверджує правомірність дій відповідача при укладенні з ОСОБА_4 кредитно-заставного договору.
Погашення клієнтом банку кредитного зобов'язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним чи іншим учасником операції індивідуальної ліцензії НБУ з огляду на те, що така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, оскільки в даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов'язання, предметом яких є валютні цінності, надані в кредит.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язані надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки.
За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що в момент вчинення правочину, тобто, укладання кредитно заставного договору, жодних порушень порядку здійснення операцій з валютними цінностями допущено не було. Невідповідності актам цивільного законодавства в діях ПАТ КБ «ПриватБанк» не вбачається.
За наведених обставин суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.
Відповідно до вимог, зазначених в ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: