Справа № 466/2441/13-к Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 11-кп/783/108/13 Доповідач: Кобзар В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- судді: Кобзара В.М.
суддів: Данка В.В., Гончарук Л.Я.,
при секретарі - Когут Н.Я.
з участю прокурора - Добровольського П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду від 15 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м.Жидачева, українку, з середньою спеціальною освітою, працюючою бухгалтером Ходорівської районної лікарні, жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
засуджено: за ч.1 ст. 366 КК України з призначеним покаранням у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та адміністративно-розпорядчими функціями; за ч.4 ст.358 КК України з призначеним покаранням у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та адміністративно-розпорядчими функціями терміном на один рік.
На підставі ч.4 ст.53 КК України сплату штрафу розстрочено на один рік.
Цивільний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1: в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 670 грн.; в користь держави - 1271 грн.40 коп. за проведення почеркознавчої експертизи та експертизи технічного дослідження документів.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона 14 березня 2012 року будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими функціями, працюючи бухгалтером Ходорівської районної лікарні, що за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, м.Ходорів, вул.Б.Хмельницького,63, знаходячись по місцю праці, діючи умисно, в особистих інтересах, з метою отримання кредиту на споживчі цілі, склала довідку про доходи на своє ім'я, що є офіційним документом, в яку внесла завідомо неправдиві відомості про те, що вона в період з вересня 2011 року по лютий 2012 рік, працюючи на посаді бухгалтера Ходорівської районної лікарні, отримала дохід в сумі 20 104,14 грн. Вказану довідку про доходи ОСОБА_1 зареєструвала в Журналі реєстрації довідок, присвоївши їй реєстраційний номер - 39 від 14.03.2012 року, проставила кутовий штамп Ходорівської районної лікарні та підписала її від імені бухгалтера ОСОБА_2 та заступника головного бухгалтера ОСОБА_3 після чого ОСОБА_1 звернулась до заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_4, з метою підписання даної довідки від імені керівника Ходорівської районної лікарні та скріплення вказаної довідки печаткою лікарні, ввівши останню в оману щодо достовірності та відповідності вказаної довідки законним вимогам. ОСОБА_4 в свою чергу, нічого не підозрюючи у фальсифікації офіційного документа, поставила свій підпис від імені головного лікаря, поставила на довідці відтиск печатки Ходорівської районної лікарні та повернула довідку ОСОБА_1
Крім цього, ОСОБА_1 16.03 2012 року з метою отримання кредиту на споживчі цілі, умисно подала у відділення «Друге Стрийське» ПАТ «ВТБ Банк», що по вул.Шевченка,34 у м.Стрий Львівської області, завідомо підроблену довідку про свої доходи, на підставі якої між нею та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір №К53100214760В внаслідок чого ОСОБА_1 було надано в кредит грошові кошти в сумі 18 700 грн.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1, визнаючи свою вину, просить вирок змінити в частині призначення додаткового покарання та постановити новий, виключивши з оскаржуваного вироку додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані із адміністративно-господарськими та адміністративно- розпорядчими функціями терміном на один рік. Апелянт вважає, що призначення додаткового покарання є незаконним у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Стверджує, що призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані із адміністративно-господарськими та адміністративно-розпорядчими функціями строком на один рік, суд фактично позбавив її можливості працювати та забезпечувати як свої матеріальні потреби, так і своєї сім'ї, оскільки вона працює на посаді бухгалтера на протязі тривалого часу та має навики в цій галузі, а іншої спеціальності не має. Будучи особою пенсійного віку та позбавленою права обіймати посади, пов'язані з вищевказаними функціями, апелянт вважає, що не зможе відшкодувати судові витрати та цивільний позов, сплатити призначений судом штраф, що може у подальшому призвести до зміни покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Кримінальне провадження, відповідно до ч.1 ст.32 КПК України, здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України. З матеріалів справи вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 здійснила службове підроблення за місцем праці - Ходорівська районна лікарня, що за адресою Львівська область Жидачівський р-н, м.Ходорів, вул.Б.Хмельницького, 63, а 16 березня 2012 року з метою отримання кредиту на споживчі цілі, ОСОБА_1 умисно подала у відділення «Друге Стрийське» ПАТ «ВТБ Банк», що по вул.Шевченка,34 у м.Стрий Львівської області, завідомо підроблену довідку про свої доходи. Однак, кримінальне провадження здійснював Шевченківський районний суд м.Львова.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначено як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
В резолютивній частині вироку суд першої інстанції на підставі ст.70 КК України призначив покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та адміністративно-розпорядчими функціями, проте не вказав конкретного строку, на який обвинувачену позбавлено права обіймати вищевказані функції. 22 квітня 2013 року суд першої інстанції виніс додаткову ухвалу, в якій зазначив, що такий строк становить один рік. При цьому, суд керувався ст.379 КПК України - виправлення описок, хоча по суті дана ухвала є невід'ємною частиною вироку, оскільки вказує на міру покарання. Незважаючи на те, що ухвала Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року оскаржена не була, обвинувачена ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити вирок саме в частині призначення додаткового покарання. Відповідно, колегія суддів приходить до переконання, що за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 слід вирішити питання щодо вироку Шевченківського районного суду від 15 квітня 2013 року та ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року.
Крім того, при постановленні ухвали від 22 квітня 2013 року обвинувачена ОСОБА_1 була відсутня.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильне застосування норми закону про кримінальну відповідальність полягає в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частин КК, яке призвело до неправильної кваліфікації діяння; порушення правил призначення покарання; неправильного застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності та інших норм, що спричинило необґрунтоване засудження або виправдання підсудного, а також інші негативні наслідки.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п.3, п.6 ч.2 ст.412 КПК України - судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого; порушено правила підсудності.
Враховуючи вищевказане, наведені порушення законодавства колегія суддів визнає істотними, а тому вирок та ухвала підлягають скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 405, 407, 412, 413, 415 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду від 15 квітня 2013 року - задоволити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 15 квітня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року відносно ОСОБА_1 - скасувати і призначити новий розгляд в Шевченківському районному суді м.Львова.
Головуючий:
Судді: