Справа № 455/8/13 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 22-ц/783/8202/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф

секретаря Гацій І.І.

з участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановила:

В січні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом в суд до відповідача ОСОБА_2, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача в його користь 1644 грн. відшкодування майнової шкоди та 25000 грн. відшкодування моральної шкоди. (а.с. 1-2, 46).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.07.2012 року о 07 год. 30 хв. в с. Стрільбичі Старосамбірського району, Львівської області рухався трактором марки «Т-40» по польовій дорозі. Поруч із дорогою стояв з вилами відповідач ОСОБА_2, і коли він проїзджав повз нього, останній наніс удари вилами по вітровому склу кабіни, розбив скло та погнув кабіну, при цьому уламки скла порізали йому обличчя. Про зазначене в розмові розповів ОСОБА_4

Позивач звертався в міліцію із заявою про зазначений випадок, однак в порушенні кримінальної справи відмовили, роз"яснили право звернутися із заявою в порядку приватного обвинувачення. Враховуючи те, що він є інвалідом другої групи, зазначені дії важко переносить та такі негативно впливають на стан його здоров»я. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 1922 грн. 92 коп, а в дохід держави судовий збір у сумі 458 грн. 80 коп.

В решті позовних вимогах - відмовлено.

Ухвалою від 11.2013 року виправлено у резолютивній частині рішення від 28.10.2013 року описку в частині цифрового написання відшкодування матеріальної та моральної шкоди з 1922 грн. 92 коп. на 1944 грн. 92 коп, а також описку у мотивувальній частині рішення щодо дати конфлікту, а саме у шостому рядку сьомого абзацу другої сторінки рішення, в двох місцях другого рядка та п"ятому рядку останнього абзацу другої сторінки рішення, другому рядку четвертого абзацу третьої сторінки рішення з 27.07.2013 року на 27.07.2012 року.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2

З оскаржуваним рішенням в цілому не погоджується, стверджує, що все написане ОСОБА_3 є неправдою та наклепом.

В апеляційній скарзі зазначає, що надаючи пояснення дільничому інспектору Старосамбірського РВ ГУ МВС України у Львівській області позивач чітко зазначив, що очевидців конфлікту, який мав місце 27 липня 2012 року, не було.

При цьому, в судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_5, який проживає в одному будинковолодінні з позивачем та перебуває в родинних відносинах з ним, який повідомив, що з лісу бачив позивача та події, які відбулися. Однак показання свідка суперечать поясненням позивача в частині опису одягу, в який був одягнений він цього дня.

Щодо експертного дослідження зазначає, що таке було проведено лише 15 травня 2013 року, після спливу 10 місяців від дати нібито конфлікту, разом з цим, звертає увагу на те, що сам позивач пояснив, що після 27 липня 2012 року перевертання трактора мало місце в чотирьох випадках, відтак могли бути механічні пошкодження. Вважає, що його вину у заподіянні шкоди позивачу не було доведено, а самим позивачем протягом тривалого часу розповсюджується недостовірна інформація про нього, наклепи, оскільки сторони перебувають у неприязних відносинах.

Просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що дії ОСОБА_2 були неправомірними, вина його у нанесенні удару вилами по вітровому склу трактора, який належить позивачу доведена, цими протиправними діями він заподіяв майнову шкоду позивачу, в сумі 1644,92 грн. Крім цього, суд першої інстанції вважав доведеним факт заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди, оскільки він пережив нервовий стрес, хвилювання та душевні страждання, при цьому визначив розмір відшкодування в сумі 300 грн.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Із свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_3 є власником трактора марки»Т-40М», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с. 82).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 0031 від 15.05.2013 року, ринкова вартість трактора «Т-40», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 19212,98 гривень, а вартість матеріального збитку, що заподіяний внаслідок пошкодження трактора, становить 1094,92 гривні (а.с. 51-54)

Згідно товарного чеку від 15.05.2013 року, позивач за проведення експертного дослідження оплатив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 550,00 гривень (а.с. 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З дослідженої справи № 339-1650 про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_3 встановлено, що позивач 27.07.2012 року звернувся в Старосамбірський РВ ГУМВС України із заявою про те, що 27.07.2012 року, близько 07 год. 30 хв., в с. Стрільбичі, Старосамбірського району ОСОБА_2 розбив вітрове скло його трактора.

Проведеною органом дізнання перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають в давніх неприязних стосунках, які виникли на побутовому ґрунті. ОСОБА_3 стверджує, що 27.07.13 року біля 07 години 30 хвилин, коли він їхав на своєму тракторі марки «Т-40» по польовій дорозі до нього підбіг ОСОБА_2 та наніс удар вилами по вітровому склу, розбивши таке, після чого втік. ОСОБА_2 заперечує слова ОСОБА_3 та стверджує, що цього не робив. Встановити очевидців пошкодження вітрового скла у тракторі ОСОБА_3, а також осіб, які б підтвердили, що саме ОСОБА_2 розбив дане скло, не виявилося можливим.

За наслідками перевірки ДІМ Старосамбірського РВ ГУМВС України Бучковський С.В. 29.07.2012 року виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом (а.с. 4).

Разом з тим, допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 повідомив, що був очевидцем того, як 27.07.2012 року о 07 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_2 наніс удар по кабіні трактора ОСОБА_3, від чого розбилося скло і на підтвердження показань склав схему події (а.с. 37).

В свою чергу, доводи апелянта ОСОБА_2 про неправдивість показань ОСОБА_5 тому, що він перебуває з позивачем у родинних відносинах, не беруться судом до уваги, оскільки ОСОБА_5 був допитаний в судовому засіданні 12.04.2012 року як свідок, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а також прийняв присягу свідка (а.с. 35-36).

Відтак, зважаючи на наведені вище обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини відповідача ОСОБА_2 у заподіянні збитків позивачу ОСОБА_3 внаслідок розбиття скла та пошкодження кабіни трактора 27.07.2012 року, а також вірно визначив розмір прямих збитків в сумі 1644,92 грн., завданих позивачу внаслідок пошкодження трактора та понесених витрат на оплату вартості товарознавчого дослідження.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2, як в суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги не подав належних та допустимих доказів на підтвердження заперечення позовних вимог, в тому числі і про те, що він 27.07.2012 року о 07 годині 30 хвилин перебував вдома, а тому не міг заподіяти шкоду позивачу.

Крім цього, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням приписів ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз»яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», колегія судів вважає, що висновки суду про відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 300 грн. в повній мірі відповідають обставинам справи.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2013 року з врахуванням ухвали про виправлення описки від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин