ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17листопада 2008 року                                                                         м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді - Богаченка С.І.,

суддів - Яворського І.О., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання - Петлеваної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року у справі № 2а- 1870/2008

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова

про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період 2006-2008 роки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року  заявлений позов задоволений частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснити нарахування  ОСОБА_1  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з серпня по грудень 2007р. в сумі 997 грн. 84 коп.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржив відповідач управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вказує на те, що зміни до Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні, крім того законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд врахував втрату чинності зазначених обмежень дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня прийняття рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року.

Відмовляючи в позовних вимогах стосовно виплати щомісячної надбавки за 2006 рік та за січень-квітень 2008 рік , судом також було враховано положення Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які  не були оскарженні до Конституційного Суду України та положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», які визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008..

Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин  та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України  положення п.12 ст.71, ст..111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами , які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані не конституційними.

Положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані не конституційними, втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином. враховуючи норми ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, і на період до 09.07.2007 року не поширюється.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог  ОСОБА_1  щодо стягнення доплати до пенсії як дитині війни, та правомірність задоволення таких вимог судом першої  інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Шевченківському районі м. Львова, відповідний обов'язок  слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2008 року у справі № 2а- 1870/2008 - без змін.

Ухвалу апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя-доповідач                                          С.І. Богаченко

Суддя                                                                                 І.О. Яворський

Суддя                                                                                   Я. С. Попко