АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________________
категорія: cm. 122 ч. 1 КК України
головуючий в суді 1-ї інстанції:.Гаркавенко С.І.
доповідач в суді 2-ї інстанції: Ладигін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Донецьк 05 грудня 2013 року
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - судді : Ладигіна С.М.
суддів: Мішина М.І., Осояна М.В.
при секретарі: Косоногові С.С.
за участю:
прокурора: Заїка О.В.
захисника: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
потерпілого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження № 12012050530000191 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Смирнова Д.О., обвинуваченого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_3 на вирок Торезького міського суду Донецької області від 26 вересня 2013 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Торезу Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
засуджено:
- за ч. І ст. 122 КК України до 03-х років обмеження волі;
на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо засуджений протягом випробувального терміну в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
2. повідомляти цим органам про зміну місця проживання, роботи або навчання;
стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 витрати на лікування в сумі 8.877 грн., на відшкодування моральної шкоди 10.000 грн.;
стягнуто на користь Торезького державного комунального управління витрати на лікування потерпілого у лікарні в сумі 6.330 грн., -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вироку Торезького міського суду Донецької області від 26 вересня 2013 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого за наступних обставин.
29 липня 2012 року, приблизно о 00 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 знаходився біля входу в літню площадку дискотеки, розташованої на території БК шахти «Прогрес» ДП «Торезантрацит», на м-ні «30 років Перемоги» міста Тореза, де також знаходився раніше йому не знайомий ОСОБА_5
Знаходячись у вказаному місці та часі, між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, по причині того, що ОСОБА_5 став висказувати претензії, що ОСОБА_4 причетний к спричиненню йому у 2011 році тілесних пошкоджень, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 з мотивів особистої неприязні, діючи навмисно, з метою спричинення тілесних пошкоджень ОСОБА_5, наніс останньому два удари кулаками в голову, від чого ОСОБА_5 не вдержавшись на ногах, впав на землю. Після чого конфлікт між ними закінчився та ОСОБА_4 пішов.
В результаті злочинних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 було спричинено забій головного мозку середнього ступеня важкості с внутрішньомозковими гематомами, посттравматичний середній отіт праворуч, посттравматичний гострий евстахііт праворуч, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КК України, - навмисне середньої важкості тілесне пошкодження,- навмисне середньої важкості тілесне пошкодження, яке не є небезпечним для життя та яке не спричинило обставин, передбачених в ст. 121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров'я.
На вказаний вирок прокурором у кримінальному провадженні Смирновим Д.О., засудженим ОСОБА_4 і його захисником ОСОБА_3 подано апеляційні скарги.
Прокурор у кримінальному провадженні в апеляції та змінах до неї просить змінити вирок суду, зменшивши розмір коштів, стягнутих на користь потерпілого які той витратив на своє лікування, зазначаючи, що суд безпідставно стягнув 522 грн. 25 коп., що складає суму витрат на придбання продуктів харчування, спиртного та сплату добровільного внеску.
Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_3 просили вирок Торезького міського суду від 26 вересня 2013 року у відношенні ОСОБА_4 скасувати і провадження в справі закрити, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам в справі і не прийняв до уваги, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 ОСОБА_4 спричинено в стані необхідної оборони, що виключає його кримінальну відповідальність та свідчить про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Також захисник, відповідно до своєї апеляції зазначав, що суд невірно стягнув на користь потерпілого відшкодування матеріальної шкоди, стягнувши повну суму позовних вимог в розмірі 8.877 грн, тоді як представник потерпілого просив стягнути 8.457 грн. - за винятком придбання алкогольних напоїв.
Заслухавши: доповідь судді; прокурора, який просив задовольнити зміни до апеляції прокурора у кримінальному проваджені; обвинуваченого і його захисника, які просили задовольнити їх апеляційні вимоги, скасувати вирок суду і закрити провадження у справі за відсутністю складу кримінального правопорушення; потерпілого, який просив залишити вирок суду без змін; вислухав сторони в дебатах і останнє слово обвинуваченого, перевірив матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що зміни до апеляції прокурора підлягають задоволенню, апеляцію обвинуваченого належить залишити без задоволення, а апеляцію його захисника задовольнити частково, змінивши вирок суду в частині вирішення питання цивільного позову, зменшив розмір стягнення із засудженого коштів на відшкодування матеріальної шкоди - коштів, які потерпілий витратив на своє лікування .
Вирок Торезького міського суду від 26 вересня 2013 року, судом апеляційної інстанції переглядається в межах апеляційного оскарження прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Обвинувачений та його захисник в апеляціях зазначають, що вирок суду є незаконний та необгрунтований, в зв'язку неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_4, в діях якого не вбачається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, оскільки суд не надав належної оцінки доказам в справі.
Доводи апеляції обвинуваченого і захисника про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_4, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, судом першої інстанції обґрунтована зібраними у справі відповідно до вимог КПК України в редакції 1960 року і КПК України в редакції 2012 року і перевіреними в суді доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Виняток складає лише рішення суду в частині відшкодування коштів потерпілому, які він витратив на своє лікування, оскільки колегія вважає, безпідставним стягнення частини коштів, які були ним придбані на побутові потреби та є добровільними внесками.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст.122 ч.1 КК України, як навмисне середньої важкості тілесне пошкодження, яке не є небезпечним для життя та яке не спричинило обставин, передбачених ст.121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров'я.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги докази, які свідчать про направленість умислу обвинуваченого, та дав аналіз доказам у справі, а саме:
Показам самого ОСОБА_4, який не заперечував в судовому засіданні, що саме він наносив потерпілому удари і саме від його дій у ОСОБА_5 виникли тілесні пошкодження, а при проведенні відтворення обстановки і обставин події розповів і продемонстрував механізм заподіяння тілесних ушкоджень, що погоджується з висновками судово-медичної експертизи № 76/314 від 26 вересня 2012 року, згідно до якої потерпілому спричинено тілесні ушкодження середньої важкості, які могли бути спричинено потерпілому відповідно до пояснень обвинуваченого при відтворені обстановки та обставин події.
Суд першої інстанції дав належну оцінку показам потерпілого ОСОБА_5 і не визнав їх достовірними в тій частині, що він тверезий був тверезий і тілесні ушкодження отримав підходячи до дискотеки, оскільки це спростовано показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та довідкою з лікарні про стан алкогольного сп'яніння потерпілого.
Також, суд першої інстанції надав належну оцінку показам потерпілого ОСОБА_5 і правильно визнав, що в потерпілого не було при собі ножа, що підтверджується показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, про відсутність ножа, і показам ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про те, потерпілий будь-яких ударів обвинуваченому не наносив, в сумці не рився та з неї нічого не витягав.
Показам свідка ОСОБА_13, про наявність в руках ОСОБА_5 ножа та показам свідка ОСОБА_14, що він бачив якийсь предмет в руках потерпілого, суд першої інстанції також дав належну оцінку з урахуванням інших обставин, відповідно до яких ножа не було знайдено та вилучено, а інші свідки, опитані в суді, спростовують наявність ножа у ОСОБА_5.
З урахуванням наведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність того, що ОСОБА_4 був вимушений захищатися від суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого та діяв в межах необхідної оборони.
Що стосується мотиву спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, то суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_4 під час сварки, з мотиву особистої неприязні навмисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження середньої важкості, оскільки суд визначив, що потерпілий був в стані алкогольного сп'яніння та своєю поведінкою вчинив сварку з обвинуваченим.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що зі свідчень свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, допитаних в судовому засіданні вбачається, що після того, як ОСОБА_4 завдав удари ОСОБА_5 і той впав, ОСОБА_4 ніякої допомоги йому не надав, що свідчить про наявність прямого умислу, направленого на спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому.
Стосовно доводів апеляцій, що суд в порушення вимог чинного кримінального процесуального закону прийняв як доказ протокол огляду, який не було внесено до реєстру, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки суд не посилався на протокол огляду місця події, як на доказ в справі, а лише послався на обставини, відповідно до яких вбачається, що під час проведення дізнання і досудового слідства в межах КПК України в редакції 1960 року ножа не було виявлено на місці злочину.
Розглянувши питання з приводу призначення покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що покарання судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, згідно до яких особі, що вчинила кримінальне правопорушення, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення і попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції, покарання обвинуваченому ОСОБА_4, призначив відповідно до загальних правил призначення покарання, в межах санкції частини відповідної статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за умисне середньої важкості тілесне ушкодження
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про вид покарання та його розмір, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який не працює та раніше не судимій.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням обставин справи, дій потерпілого, якій своєю поведінкою вчинив сварку, даних про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення дійшов до висновку про можливість звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням.
Що стосується апеляційних вимог прокурора і захисника в частині невірно стягнутих на користь потерпілого коштів ОСОБА_17, затрачених ним на своє лікування, то колегія суддів не може з ними не погодитися, оскільки дійсно суд першої інстанції не врахував, що потерпілим надано чеки про придбання побутових речей, продуктів харчування - кришки для консервації, коньяк, курча бройлера та інше, а також стягнув кошти, які сплачено потерпілим як добровільний внесок, а всього на суму 522 грн. 25 коп.
Виходячи з наведеного, вбачається, що фактично стягненню на користь потерпілого на відшкодування коштів на лікування підлягає стягненню 8.354 грн. 75 коп., а не 8.877 грн., як стягнуто за вироком суду.
Відносно відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з рішенням суду про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 10.000 грн., оскільки така сума є достатньої для відшкодування шкоди з урахуванням перенесених фізичних і моральних страждань потерпілого.
Що стосується вироку Торезького міського суду від 26 вересня 2013 року в частині призначення обвинуваченому покарання, застосування вимог ст.ст. 75,76 КК України, відшкодування моральної шкоди потерпілому, відшкодування витрат за лікування потерпілого в лікарняному закладі, то в цій частині колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,408 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Донецької області,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Вирок Торезького міського суду Донецької області від 26 вересня 2013 року у відношенні ОСОБА_4, засудженого за ст.122 ч.1 КК України - змінити, зменшив розмір відшкодування матеріальної шкоди, стягнутої на користь потерпілого ОСОБА_5:
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 відшкодування матеріальної шкоди - витрати на лікування в сумі 8.354 (вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 75 коп.
В іншій частині вирок Торезького міського суду Донецької області від 26 вересня 2013 року - в частині призначення ОСОБА_4 покарання, вимог ст.ст. 75,76 КК України, відшкодування моральної шкоди, відшкодування витрат на лікування потерпілого в лікарняному закладі - залишити без змін.
Судді апеляційного суду
Донецької області