ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 122/21222/13-ц
Провадження по справі 2/122/2497/13
"19" грудня 2013 р.
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Масалигіної Н.С.
за участю секретаря - Ярмошик М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Залізничний районний відділ у м. Сімферополя Головного управління Державної міграції служби в АР Крим про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
09.10.2013 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Залізничний районний відділ у м. Сімферополя Головного управління Державної міграції служби в АР Крим про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Договором купівлі - продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 30.05.2012 року за реєстровим № 628 та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 30.05.2012 року за Витягом № 11388039, № правочину 5028744. Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 20.06.2012 року за реєстраційним номером 21523289 згідно Витягу № 34555920, номер запису: 3328 в книзі: Д 366. Але в зазначеній квартирі зареєстрований відповідач, який є сином колишнього власника вказаної квартири, що підтверджується довідкою ПП «Сервісна компанія «Комфорт» від 26.07.2012 року № 683. ОСОБА_2 у квартирі не проживає і його особистих речей в квартирі не має. Тому позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
В судове засідання представник позивача - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутністю та ухвалити по справі заочне рішення, наслідки якого їй відомі та зрозумілі (а.с.29).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи сповіщений судом належно, причину неприбуття суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про проведення слухання за його відсутністю суду не надав (а.с.16; 21; 25-26;28).
Представник третьої особи до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.15; 19-20; 27).
Зі згодою представника позивача, якій відомі підстави та наслідки заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. ст. 169, 224 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений відповідач до суду не з'явився, будь-яких, належним чином оформлених клопотань про відкладення слухання справи, суду не надав. Тому його неявка в судове засідання свідчить про зловживання своїми процесуальними обов'язками, бажання не прийняття участі у судовому засіданні і затягуванні судового процесу.
Справа розглянута відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності в оригіналах, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Договором купівлі - продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 30.05.2012 року за реєстровим № 628 та зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 30.05.2012 року за Витягом № 11388039, № правочину 5028744 (а.с.5-7).
Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 20.06.2012 року за реєстраційним номером 21523289 згідно Витягу № 34555920, номер запису: 3328 в книзі: Д 366 (а.с.6).
В зазначеній квартирі позивач не зареєстрована, але зареєстрований відповідач, який є сином колишньої власниці квартири - ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» від 26.07.2012 року № 683 (а.с.8).
Як зазначила позивачка у своїй позовній заяві, ОСОБА_2 у квартирі не проживає, його особистих речей в квартирі не має.
Згідно з положеннями статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Умови пункту 9 Договору купівлі - продажу квартири від 30.05.2012 року, яким колишній власник - продавець ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання здійснити дії по зняттю з реєстраційного обліку усіх осіб, зареєстрованих у відчужуваної нею квартирі до 30.07.2012 року у повному обсязі до теперішнього часу не виконано - відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно до положень статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Здійснення права власності на квартиру повинно реалізуватися на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, судовим розглядом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1, а тому розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, з урахуванням відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які є законними і підлягають задоволенню.
На підставі ст. 317, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 197, 212, 213, 214, 224-226, 294 ЦПК| України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Залізничний районний відділ у м. Сімферополя Головного управління Державної міграції служби в АР Крим про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 майном, а саме: квартирою № АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2, 23.11.1970 року народження таким, що втратив право користування житловими приміщеннями - квартирою № АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: