Справа № 22-1807 2007 p.                                                   1 інстанція Гарбуз О.А.

Категорія  34 36                                                                      доповідач Фомічов С.Е.

РІШЕННЯ

Іменем України

4 жовтня 2007 року                                     Апеляційний суд Кіровоградської області

судова палата в цивільних справах у складі;

Головуючого   -                    Черненко В.В.

Суддів -           Говорухін В.П. Фомічова СЕ.

При секретарі -                      Сегал О.П.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду  Кіровоградської області від 23 липня 2007 року.

Заслухавши доповідача, сторони та їх представників, вивчивши матеріали справи, судова палата, -

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2007 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 16, 5 % всіх видів заробітку (доходів), як аліменти на утримання повнолітньої дитини починаючи стягнення з 5 червня 2007 року і до закінчення навчання до 30 червня 2008 року та не довше ніж до досягнення сином ОСОБА_4 23 річного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16, 5 % всіх видів заробітку (доходів), як аліменти на утримання повнолітньої дитини починаючи стягнення з 5 червня 2007 року і до закінчення навчання до 30 червня 2010 та не довше ніж досягнення донькою ОСОБА_5 23 річного віку.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судового рішення від 23 липня 2007 року так, як воно, на його думку, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд при постановки рішення не з'ясував в повні мірі дійсні обставини справи та не надав їм належної оцінки. Суд під час розгляду справи не звернув уваги на те, що син ОСОБА_4 навчається на державні формі навчання та на повному державному утриманні, а відносно доньки ОСОБА_5 ним аліменти сплачені в повному обсязі так, як він передав на її користь свою частину квартири. Крім того при визначенні розміру стягнутих аліментів на утримання повнолітніх дітей суд не врахував, що у нього на утриманні є неповнолітня дитина і він не в змозі сплачувати аліменти в такій сумі. В судовому засіданніОСОБА_1 погодився сплачувати аліменти

на утримання повнолітніх дітей в сумі 100 грн. кожному. Просив суд скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав;

Суд при постановки вказаного рішення відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України провів ретельної перевірки обставин справи, але надав їм неналежну оцінку. Так судом першої інстанції було встановлено наступне, що позивачі навчаються в учбових закладах і відповідач, як батько позивачів повинен надавати їм допомогу відповідно до вимог ст. 198 СК України, але суд повинен встановити можливості батьків, та визначитись з розміром стягнення матеріальної допомоги, яку повинні надавати батьки.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач повинен сплачувати своїм повнолітнім дітям 33% відсотку від всіх видів заробітку (доходів), з даним висновком суду першої інстанції не можливо погодитись так, як згідно ст.. 60 ЦПК Україна кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог, обґрунтуванням позовних вимог позивачі що відповідач є їх батьком і повинен надавати їм допомогу, але не яких доказів можливості надавати саме таку допомогу позивачами суду надано не було. Судова палата вважає, що позивачі в судовому засіданні не довели своїх позовних вимог про стягнення з відповідача саме 33% на їх утримання, а тому колегія суддів враховуючи те, що відповідач в судовому засіданні апеляційного суду висказав бажання сплачувати на утримання своїх повнолітніх дітей по 100 грн. до закінчення їх навчання, а представниця позивачів наполягає, в судовому засіданні апеляційного суду, на стягненні по 150 грн. на користь кожного з позивачів до закінчення їх навчання, колегія суддів враховуючи матеріальне становище відповідача стягнуту з нього на утримання на час їх навчання по 120 грн..

За таких обставин судова палата дійшла до висновку, що невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково. Рішення суду скасовується з ухваленням нового рішення, якім змінити суми стягнення матеріальної допомоги на утримання повнолітніх дітей на час їх навчання.

На підставі  викладеного,  керуючись ст.  303,  309,  316, 317  ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2007 року змінити.

Ухвалити нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 120 грн. в місяць в рахунок матеріального утримання повнолітньої дитини, починаючи стягнення з 5 червня 2007 року і до закінчення навчання

до 30 червня 2008 року та не довше ніж до досягнення сином ОСОБА_4 23 річного віку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 120 грн. на місяць в рахунок матеріального утримання повнолітньої дитини починаючи стягнення з 5 червня 2007 року і до закінчення навчання до 30 червня 2010 та не довше ніж досягнення донькою ОСОБА_5 23 річного віку.

В інші частині рішення Новоукраїнського районного суду   Кіровоградської області від 23 липня 2007 року залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області