У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
10 січня 2014 р. Справа № 802/41/14-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л.,
перевіривши відповідність вимогам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали позовної заяви
товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга»
до державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області
в частині визнання направлення на проведення позапланової перевірки №2832 від 20.12.13 року та акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №254 від 26.12.13 року недійсними, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом, в якому порушує питання про визнання не чинними направлення на проведення позапланової перевірки №2832 від 20.12.13 року та акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №254 від 26.12.13 року, який складено державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області.
Статтею 107 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї документи, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за поданим ТОВ «Ольга» позовом, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, крім інших, може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до положень частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
При цьому, частиною 2 статті вищезазначеної статті встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто, в адміністративному суді оскаржуються виключно рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, і предметом оскарження відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України є дії та рішення суб'єкту владних повноважень, вчинені ним під час здійснення владних управлінських функцій, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.
Отже, загальними критеріями визначення адміністративної юрисдикції за спірними правовідносинами є: суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору (рішення, дії чи бездіяльність) відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством).
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативно-правові і такі, що не мають нормативно-правового характеру, тобто індивідуальні.
Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Що ж до актів індивідуальної дії, то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані, та застосовується одноразово. Із зазначеного поняття випливає, що не може бути предметом оскарження акт, направлення на перевірку, які не породжують ніяких правових наслідків, тобто не створює прав та обов'язків для громадян та юридичних осіб.
Як вбачається із позовної заяви та долучених до неї документів, предметом оскарження - є направлення на перевірку та акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №254 від 26.12.13 року, який складено державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області в якому відображено порушення відповідачем законодавства України щодо неналежного використання земельної ділянки.
Разом з тим, вищезазначені направлення на перевірку і акт перевірки не можна визнати рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що вказані направлення і акт не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків позивача у сфері публічно-правових відносин, не породжує настання для нього певних юридичних наслідків, не є для нього обов'язковим.
Водночас, висновки, викладені в оскаржуваному акті перевірки, являються думкою перевіряючої особи (осіб) щодо оцінки фактів, встановлених у результаті перевірки, і носять лише інформативний характер, та можуть бути враховані відповідачем - суб'єктом владних повноважень при прийнятті відповідного рішення за результатом порушень, встановлених та зафіксованих в акті перевірки, яке, в свою чергу і буде породжувати певні правові наслідки для позивача.
У пункті 13 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.09 року №1619/10/13-09 «Відносно застосування норм процесуального права» визначено, що акти перевірок не є рішеннями суб'єкта власних повноважень, не тягнуть виникнення прав та обов'язків осіб або суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносини і не можуть бути предметом спору. Зазначеним листом визначено, що якщо предметом спору - є скасування акту перевірки суб'єкту владних повноважень, то судам необхідно відмовляти у відкритті провадження по адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкрите провадження по справі належить закривати на підставі пункту 1 частини статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, спірні правовідносини із визначеним позивачем предметом спору про визнання недійсним та скасування акту перевірки, а також з урахуванням характеру спору і суб'єктного складу сторін у справі, - не мають ознак справи адміністративної юрисдикції, в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та не містять ознак публічно-правового спору.
Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України - суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги - не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що у відкритті провадження в даній адміністративній справі в порядку адміністративного судочинства - слід відмовити.
Керуючись статтями 17, 109, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В :
Відмовити у відкритті провадження в порядку адміністративного судочинства у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга» до державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області в частині визнання направлення на проведення позапланової перевірки №2832 від 20.12.13 року та акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №254 від 26.12.13 року недійсними.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з такими самими позовними вимогами, щодо яких постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно направити позивачу.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний, суд шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Копія вірна
Суддя
Секретар