Справа № 764/1/14-к

1-кп/764/1/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Василенка А.М.,

при секретарі - Коваль А.О.,

за участю прокурора - Павельчука Є.І.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі кримінальне провадження № 12013140060007295 від 10 грудня 2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, холостого, не працюючого, який проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 10 грудня 2013 року близько 01 години 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, діючи умисно, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, облив її окропом з чайника, від якого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді термічного опіку м'яких тканин: лівої вушної раковини, лівої половини шиї, лівої половини грудної клітини, лівої молочної залози, лівої верхньої кінцівки I-III ст. - 15%, які згідно з пунктом 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я понад 21 добу.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України до суду разом із обвинувальним актом надійшла угода про примирення від 26 грудня 2013 року, укладена між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3

Виходячи зі змісту даної угоди, ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Згідно угоди сторони погодилися на призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у виді трьох років позбавлення волі, та, на підставі ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; пройти курс лікування від алкоголізму.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Прокурор в судовому засіданні вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпіла та обвинувачений в судовому засіданні також просили вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови зазначеної угоди про примирення відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався, арешт на майно не накладено, процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468-475 КПК України,

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 26 грудня 2013 року про примирення, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 26 грудня 2013 року покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; пройти курс лікування від алкоголізму.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя Ленінського районного суду

міста Севастополя А.М. Василенко