13.01.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/40/2014 р. Головуючий

у 1 інстанції Кукурекін К.В.

Категорія 34 Доповідач апеляційної

інстанції Колбіна Т.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Колбіної Т.П.,

суддів - Моцного М.В., Козуб О.В.,

при секретарі - Мазнєві Ю.М.,

за участю - позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 31 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього матеріальну шкоду у розмірі 2124,22 грн. та моральну шкоду у розмірі 1500 грн.

Вимоги позову мотивує тим, що 15.10.2009 року відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ, держномер НОМЕР_3, власником якого він є, здійснив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_1, власником якого є позивач, що привело до його механічних пошкоджень. Також вказує, що постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 23.10.2009 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та відповідач визнав свою вину у скоєнні вказаного правопорушення у повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 05.08.2010 року залучено у якості третьої особи Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 січня 2011 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 2124,22 грн., у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2011 року в задоволенні решти вимог позивача відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 вказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно до положень ст.22.1 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 35.1 того ж закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи (його правонаступника), визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Але згідно з пунктом 5 ч. 1 статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Частина 4 цієї статті передбачає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 23.10.2009 року по справі №3-6430/2009, встановлено, що 15.10.2009 року ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки ВАЗ, держномер НОМЕР_3, що знаходився у його власності, на вул.Соловйова у м.Севастополі, в порушення вимог п.13.1 ПДР, при паркові невірно обрав безпечний інтервал та здійснив наїзд на стоячий а/м Лексус, держномер НОМЕР_1, власником якого є позивач, що привело до його механічних пошкоджень(а.с.7).

За наслідками розгляду справи ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу «Лексус», державний номер НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.6).

Згідно звіту оцінки №270/10/09 від 15.10.2009 року (а.с.61-66) в результаті наїзду, а/м Лексус, держномер НОМЕР_1 були заподіяні пошкодження, вартість відновлення яких складає 1674,22 грн.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів №ВС/05500399 (а.с.32) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована та термін дії полісу встановлений з 22.01.2009 року по 21.01.2010 року. Згідно з полісом страховик, яким є ЗАТ «ФГ «Страхові традиції», забезпечує відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу в розмірі ліміту в 25500 тис.грн., франшиза складає 0.

Згідно повідомлення від 16.10.2009 року, ОСОБА_5 звернувся до МТСБУ з письмовою заявою про настання страхового випадку (а.с.33).

З відповіді МТСБУ від 22.10.2009 року за №17433/3-2-10 вбачається, що п.п. «г» п.41.1 ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власниками наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Інших підстав для проведення вплати МТСБУ за внутрішніми договорами страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чинним законодавством не передбачено (а.с.34).

З листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.12.2010 року за №16761/44-9 вбачається, що 22.09.2009 року за повідомленням державного реєстратора Подільської районної у м.Києві державної адміністрації до Єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення ЗАТ «ФГ «Страхові традиції» (а.с.80).

З відповіді МТСБУ від 14.02.2011 року за №3291/3-2-08 вбачається, що в доповнення до листа №17433/3-2-10 МТСБУ повідомляє, що згідно оголошення в газеті «Голос України» « 14 (5014) від 26.01.2011 року, ухвалою Господарського суду м.Києва від 29.10.2010 року порушено справу про банкрутство ЗАТ «ФГ «Страхові традиції» (а.с.107,110-111).

Постановою Господарського суду м.Києва від 17.01.2013 року по справі №50/446-б ЗАТ «ФГ «Страхові традиції» визнано банкрутом(а.с.157-161).

Таким чином, колегія вважає, що висновки суду в частині стягнення матеріальної шкоди з винуватця ДТП ОСОБА_5 суперечать наведеним нормам матеріального права. Оскільки, до такого становища призвела особиста бездіяльність ОСОБА_4, який не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика, хоча, з моменту ДТП знав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована. Тому рішення в цій частині не можна визнати законним.

Разом з тим, визнавши необгрунтованим стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути питання про стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії в особі ліквідаційної комісії або МТСБУ, оскільки останні не залучені до участі у справі в якості відповідачів.

Право на відшкодування моральної шкоди, завданої, зокрема, пошкодженням чи знищенням майна (п.3 ч.2 ст.23 ЦК), потерпілий має від винної у ДТП особи. При цьому, за загальним правилом відшкодування моральної шкоди, потерпілий повинен довести, що така шкода йому була дійсно завдана.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 грн., що потерпілим доведено факт заподіяння йому моральної шкоди пошкодженням транспортного засобу, а тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди ухвалено з порушенням норм матеріального закону, та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 31 січня 2011 року в частині стягнення матеріальної шкоди - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 2124,22 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ М.В. Моцний

/підпис/ О.В. Козуб

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Т.П. Колбіна